Постановление суда № 104531163, 30.05.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1736/15-ц

Провадження № 6/366/13/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., розглянувши подання Головного державного виконавця Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чалого В.П., про вирішення питання про звернення стягнення на майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку

В С Т А Н О В И В:

27.05.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшло подання Головного державного виконавця Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чалого В.П., про вирішення питання про звернення стягнення на майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

У поданні Головний державний виконавець просив звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 51,6 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1066 га., кадастровий номер: 3222055100:01:017:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які стануть власністю ОСОБА_1 у майбутньому, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2008 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1552 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.04.2008 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1553 в межах виконавчого провадження № 52630453 на підставі виконавчого листа Іванківського районного суду Київської області від 06.09.2016 року у справі № 366/1736-15-ц.

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні в Іванківському ВДВС знаходиться виконавче провадження № 52630453 по примусовому виконанню виконавчого листа Іванківського районного суду Київської області від 06.09.2016 року № 366/1736-15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» заборгованість за кредитним договором № 12/ЖР/75/2008-980 від 09.04.2008 року в сумі 852294,74 грн.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 05.02.2021 року у справі замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» його правонаступником ТОВ «Дніпрофінансгруп».

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2008 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1552, ОСОБА_1 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

09.04.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 12/ЖР/75/2008-980 від 09.04.2008 року, передає в іпотеку вищезазначені житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про право власності на вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку відсутні.

Згідно відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської ради Київської області» від 08.02.20222 року № 60, житловий будинок з надвірними будівлями на праві власності ОСОБА_1 не зареєстрований.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру № 77/101-19, державний акт на вищезазначену земельну ділянку не реєструвався та не видавався.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження транспортних засобів та іншого рухомого майна, зареєстрованого за боржником не значиться, відкритих рахунків в установах банків не значиться.

Згідно відповіді ДФС України, боржник отримує дохід з ознакою «195» - оренда з цільовим призначенням «особисте селянське господарство» про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.05.2022 року, за боржником зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222082100:02:005:0014 з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка передана в оренду ТОВ «ВП «Полісся» строком 15 років з правом пролонгації на житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищезазначене, Головний державний виконавець просив задовольнити подання.

Згідно ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, суд вважає за можливе розглянути подання у відсутності приватного виконавця без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Іванківському ВДВС знаходиться виконавче провадження № 52630453 по примусовому виконанню виконавчого листа Іванківського районного суду Київської області від 06.09.2016 року № 366/1736-15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» заборгованість за кредитним договором № 12/ЖР/75/2008-980 від 09.04.2008 року в сумі 852294,74 грн.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження № 52630453 від 12.10.2016 року, стягувачем у цьому виконавчому провадженні є ПАТ «КБ «НАДРА», боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наданих до суду матеріалів, ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 05.02.2021 року у справі замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» його правонаступником ТОВ «Дніпрофінансгруп».

Згідно наданої до суду копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2008 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1552, ОСОБА_1 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої суду копії договору купівлі-продажу від 09.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА», боржник ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 12/ЖР/75/2008-980 від 09.04.2008 року, передає в іпотеку вищезазначені житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку.

Крім цього судом встановлено, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1066 га., кадастровий номер: 3222055100:01:017:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської ради Київської області» від 08.02.20222 року № 60, житловий будинок з надвірними будівлями на праві власності ОСОБА_1 не зареєстрований.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру № 77/101-19, державний акт на вищезазначену земельну ділянку не реєструвався та не видавався

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (ділі Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч.7ст.48Закону у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Так, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Ч. 3 ст. 50 Закону передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, можливе тільки за умови належного проведення виконавчих дій, достовірного встановлення належності цього майна боржнику та встановлення відсутності у боржника коштів чи іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.

При цьому, подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано, та долучені до нього документи, свідчить про те, що приватним виконавцем не вчинено жодних заходів примусового виконання, направлених на стягнення заборгованості та жодних дій для достовірного з`ясування наявності у боржника коштів, іншого рухомого майна чи нерухомого майна яке за ним зареєстровано станом на час звернення до суду.

Також в матеріалах справи відсутні відомості, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов`язання.

Крім цього, Головний державний виконавець не вжив заходів щодо з`ясування того, хто на даний час проживає в будинку, на яке він просив звернути стягнення. Не виключається можливість проживання в будинку дітей. В такому випадку розгляд подання має проводитись за обов`язковою участю представника органу опіки та піклування, так як у разі звернення стягнення на будинок, діти будуть протиправно позбавлені єдиного для них житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26.05.2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

Керуючись с. 182 ЦК України, ст.ст. 247, 440 ЦПК України, ст.ст. 1,10, 18, 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Головного державного виконавця Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чалого В.П., про вирішення питання про звернення стягнення на майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.П. Слободян