Решение № 104522521, 27.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/2589/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30 грудня 2021 року №28739/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 2 866 485 грн з них 2 293 188 грн сума податкового зобов`язання та 573 297 грн сума штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30 грудня 2021 року №28740/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС», зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року в сумі 308 024 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2022 року в справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи письмові відзив, відповідь на відзив, пояснення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, зокрема, в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що висновки акта перевірки, які слугували підставою прийняття таких рішень, є помилковими, вони викладені без урахування всіх обставин справи та релевантних норм чинного законодавства України, а тому є необґрунтованими.

ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» відзначає, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.06.2011 по 30.09.2021 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2021 року.

У цьому акті податковим органом було стверджено про виявлення ряду порушень зі сторони позивача (занижено ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 2 293 188 грн; не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 13 817,83 грн; віи?ськового збору у сумі 944,22 грн; допущено помилки при звітуванні за формою 1ДФ).

При цьому, за висновками контролюючого органу порушення у частини заниження ПДВ мали місце внаслідок документування позивачем господарських операцій із рядом контрагентів (ТОВ «Астбуд», ТОВ «Терфілд Груп», ТОВ «Будкомред», ТОВ «Парк резерв», ТОВ «Хаи?тер»), які в дійсності не відбувалися. Відповідач у цій частині покликається на неможливість їх здійснення (надання послуг і виконання робіт) із огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових і матеріальних ресурсів, не здійснення ним придбання необхідних матеріалів, залучення робочої сили та техніки, відсутність доказів допуску виконавців робіт (контрагентів позивача) до місця виконання робіт, передачі їм необхідних засобів.

Відтак, на підставі акта перевірки від 09.12.2021 ГУ ДПС у Львівській області було складено податкові повідомлення-рішення від 30.12.2021 року №28739/13-01-07-04, №28740/13-01-07-04, якими позивачеві збільшено грошове зобов?язання з ПДВ і зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.

Однак, позивач такими висновками та рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх помилковими.

ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» відзначає, що податковий орган безпідставно виклав висновок про нереальність документованих операцій. Позивач покликається на те, що ним здійснювалися реальні та товарні господарські операції з усіма контрагентами (ТОВ «Астбуд», ТОВ «Терфілд Груп», ТОВ «Будкомред», ТОВ «Парк резерв», ТОВ «Хаи?тер»), що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій. При цьому, щодо змісту й оформлення таких первинних документів у сторін відсутні які-небудь застереження.

Позивач зазначає, що залучені ним контрагенти є діючими підприємством, з трудовими й матеріальними ресурсами, які дозволяють виконувати замовлені роботи, а сумніви ГУ ДПС у Львівській області в цьому є голослівними та не базуються на зібраних належний і допустимих доказах, а винятково на податковій інформації, яка має інформативний характер та не може бути достовірним підтвердженням певних конкретних обставин.

ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» крім того зауважує, що стверджуючи про нібито певні порушення, контролюючим органом не підтвердженого того, що такі ж претензії висловлені контрагентам позивача, здійснено відповідні перевірки чи звірки, а заявляючи про відсутність відповідних господарських операцій контролюючим органом не вжито заходів для зменшення оподаткованого доходу за їх наслідком, податкових зобов?язань тощо.

Позивач також наголошує на тому, що навіть у разі допущення його контрагентами яких-небудь порушень податкового чи іншого законодавства, ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» не повинно нести тягара відповідальності за них, позаяк, відповідачем не доведено змову позивача з ними з метою отримання певних податкових вигод або про обізнаність позивача з такими обставинами (порушеннями).

У зв`язку з чим, на переконання позивача, податковим органом було складено податкові повідомлення-рішення, які оспорюються, необґрунтовано, без достатніх підстав, на сумнівних засновках, без урахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Відтак, ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області була проведена відповідна документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт, у якому викладено обґрунтовані висновки щодо порушення платником податків приписів закону.

Так, ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» було документовано ряд господарських операцій із ТОВ «Астбуд», ТОВ «Терфілд Груп», ТОВ «Будкомред», ТОВ «Парк резерв», ТОВ «Хаи?тер», за рахунок яких позивач отримав податкові вигоди, проте, такі операції в дійсності не могли відбуватися. На переконання відповідача, на це вказують ті обставини, що у зазначених контрагентів відсутня достатня чисельність працівників, основні засоби та орендовані ресурси, необхідні для здіи?снення задекларованих операціи?, немає доказів допуску таких виконавців до місця здійснення робіт тощо. Окрім того, по ланцюжку постачання податковий орган не прослідковує придбання такими контрагентами необхідних матеріалів чи робіт і послуг. Зазначене випливає зі зібраної податкової інформації, яка міститься у відповідних базах контролюючого органу.

За таких обставин відповідач вважає, що спірні операції між позивачем і його контрагентами не могли та не відбувалися, а складені первинні документи не можуть за своїм змістом підтверджувати їх здійснення. Це в свою чергу впливає на податковий облік і робить неможливим отримання задекларованих позивачем податкових вигод від неіснуючих у дійсності операцій.

Таким чином, відповідач вважає, що оспорювані рішення є правомірними, а тому, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнала, ствердила про його безпідставність, просила у задоволенні позову відмовити.

За результатом судового засідання, що відбулось 12.05.2022 року, суд вирішив перейти до письмового провадження з метою подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» зареєстроване управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 24.06.2011 року за №14151020000025813. Позивач на час спірних правовідносин був зареєстрованим платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 01.07.2017 року №200341954.

Установлено, що позивачем було вчинено з певними суб?єктами господарювання ряд правочинів щодо виконання ними робіт (надання послуг).

А саме, ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Астбуд» договори підряду від 16.10.2019 року №Д/2019-10-16, від 01.11.2019 року №Д/2019-11-1, від 11.11.2019 року №31/10-11-2019, від 03.12.2019 року №Д/2019-12-03-02, від 03.02.2020 року №Д/2020-02-03-04, від 02.03.2020 року №Д/2020-03-02, від 01.06.2020 року №Д/2020-06-01, за умовами яких підрядник (ТОВ «Астбуд») зобов?язався виконувати будівельні роботи на об?єктах нерухомості (у Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях).

На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт від 05.12.2019 року на суму 25000 грн, від 05.12.2019 року на суму 65000 грн, від 05.12.2019 року на суму 425000 грн, від 27.12.2019 року на суму 553000 грн, від 30.03.2020 року на суму 335000 грн, від 31.07.2020 року на суму від 110000 грн, від 05.08.2020 року на суму 200000 грн, від 31.07.2020 року на суму 809000 грн, від 21.08.2020 року на суму 892000 грн, від 21.08.2020 року на суму 400000 грн, від 07.08.2020 року на суму 261000 грн.

Виконавцем робіт (ТОВ «Астбуд») було складено відповідні податкові накладні від 26.11.2019 року № 67 на суму ПДВ 35000 грн; від 29.11.2019 року № 90 на суму ПДВ 31166,67 грн; від 05.12.2019 року № 29 на суму ПДВ 92166,67 грн; від 05.12.2019 року № 23 на суму ПДВ 10833,33 грн; від 05.12.2019 року № 21 на суму ПДВ 4666,67 грн; від 05.12.2019 року № 24 на суму ПДВ 4166,67 грн; від 10.02.2020 року № 55 на суму ПДВ 47500 грн; від 11.02.2020 року № 56 на суму ПДВ 8333,33 грн; від 31.07.2020 року № 295 на суму ПДВ 46000 грн; від 31.07.2020 року № 293 на суму ПДВ 44833,33 грн; від 31.07.2020 року № 294 на суму ПДВ 44000 грн; від 31.07.2020 року № 211 на суму ПДВ 18333,33 грн; від 05.08.2020 року № 1 на суму ПДВ 33333,33 грн; від 07.08.2020 року № 2 на суму ПДВ 43500 грн; від 21.08.2020 року № 54 на суму ПДВ 148666,67 грн; від 21.08.2020 року № 55 на суму ПДВ 66666,67 грн; від 27.08.2020 року № 150 на суму ПДВ 37000 грн; від 31.08.2020 року № 155 на суму ПДВ 105000 грн; від 31.08.2020 року № 154 на суму ПДВ 50000 грн; від 31.08.2020 року № 153 на суму ПДВ 50000 грн; від 31.08.2020 року № 152 на суму ПДВ 48333,33 грн; від 31.08.2020 року № 149 на суму ПДВ 38333,33 грн; від 31.08.2020 року № 151 на суму ПДВ 8333,33 грн.

Також ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Терфілд Груп» договори підряду від 02.11.2020 року №Д/2020-11-02, від 04.12.2020 року №Д/2020-12-04, за умовами яких підрядник (ТОВ «Терфілд Груп») зобов?язався виконувати ремонтні роботи на об?єктах у м. Львові.

Виконавцем робіт (ТОВ «Терфілд Груп») було складено відповідні податкові накладні від 14.12.2020 року № 221 на суму ПДВ 82000 грн; від 14.12.2020 року № 222 на суму ПДВ 82000,18 грн; від 14.12.2020 року № 223 на суму ПДВ 82200,18 грн; від 14.12.2020 року № 224 на суму ПДВ 82800,16 грн; від 14.12.2020 року № 225 на суму ПДВ 21067,8 грн; від 15.12.2020 року № 226 на суму ПДВ 75069,86 грн.

Також ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Будкомред» договір субпідряду від 02.11.2020 року №Д/2020-11-02, за умовами яких підрядник (ТОВ «Будкомред») зобов?язався виконувати будівельні роботи.

На документування виконання цього договору оформлено акт виконаних робіт від 28.12.2020 року на суму 984000 грн.

Виконавцем робіт (ТОВ «Будкомред») було складено відповідні податкову накладну від 28.12.2020 року №379 на суму ПДВ 164000 грн.

Також ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Елемонт» договори субпідряду від 02.02.2021 року №Д/2021-02-02, від 04.03.2021 року №Д/2021-03-04, від 12.03.2021 року №Д/2021-03-12-2, від 02.04.2021 року №Д/2021-04-02-2, від 03.05.2021 року №Д/2021-05-03, за умовами яких підрядник (ТОВ «Елемонт») зобов?язався виконувати ремонтні роботи на певних об?єктах.

На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт від 31.05.2021 року на суму 270000 грн; від 31.05.2021 року на суму 296000 грн; від 31.05.2021 року на суму 285000 грн; від 31.05.2021 року на суму 296000 грн; від 31.05.2021 року на суму 260000 грн; від 31.05.2021 року на суму 243000 грн; від 31.05.2021 року на суму 350000 грн; від 31.05.2021 року на суму 350000 грн; від 31.05.2021 року на суму 195000 грн; від 31.05.2021 року на суму 250000 грн; від 31.05.2021 року на суму 300000 грн; від 31.05.2021 року на суму 300000 грн; від 05.08.2020 року на суму 33333,33 грн.

Виконавцем робіт (ТОВ «Елемонт») було складено відповідні податкові накладні від 31.05.2021 року № 57 на суму ПДВ 32500 грн; від 31.05.2021 року № 58 на суму ПДВ 41666,67 грн; від 31.05.2021 року № 59 на суму ПДВ 50000 грн; від 31.05.2021 року № 60 на суму ПДВ 45000 грн; від 31.05.2021 року № 61 на суму ПДВ 49333,33 грн; від 31.05.2021 року № 62 на суму ПДВ 47500 грн; від 31.05.2021 року № 63 на суму ПДВ 49333,33 грн; від 31.05.2021 року № 64 на суму ПДВ 43333,33 грн; від 31.05.2021 року № 65 на суму ПДВ 40500 грн; від 31.05.2021 року № 66 на суму ПДВ 58333,33 грн; від 31.05.2021 року № 67 на суму ПДВ 58333,33 грн; від 31.05.2021 року № 68 на суму ПДВ 50000 грн.

Також ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Парк Резерв» (як виконавцем) договір технічного обслуговування автомобілів від 01.12.2020 року.

Виконавцем робіт (ТОВ «Парк Резерв») було складено відповідні податкові накладні від 14.12.2020 року № 260 на суму ПДВ 166338,33 грн; від 14.12.2020 року № 261 на суму ПДВ 101615 грн; від 14.12.2020 року № 262 на суму ПДВ 31988,67 грн; від 30.12.2020 року № 661 на суму ПДВ 110926,67 грн; від 30.12.2020 року № 662 на суму ПДВ 56205 грн.

Також ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» укладено з ТОВ «Хайтер» договори субпідряду від 27.02.2020 року №Д/2020-02-27-2, від 02.03.2020 року №Д/2020-03-02-2, від 01.06.2020 року №Д/2020-06-01, від 15.06.2020 року №Д/2020-06-15-2, від 22.07.2020 року №Д/2020-07-22-2, від 17.06.2020 року №Д/2020-06-17-2, за умовами яких підрядник (ТОВ «Хайтер») зобов?язався виконувати будівельно-ремонтні роботи на об?єктах у м. Львові, м.Ковелі.

На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт від 15.09.2020 року на суму 200000 грн; від 15.09.2020 року на суму 200000 грн; від 15.09.2020 року на суму 230000 грн; від 15.09.2020 року на суму 150000 грн; від 15.09.2020 року на суму 150000 грн; від 15.09.2020 року на суму 135000 грн; від 15.09.2020 року на суму 135000 грн; від 15.09.2020 року на суму 20000 грн; від 15.09.2020 року на суму 150000 грн; від 15.09.2020 року на суму 150000 грн; від 15.09.2020 року на суму 230000 грн; від 15.09.2020 року на суму 50000 грн.

Виконавцем робіт (ТОВ «Хайтер») було складено відповідні податкові накладні від 15.09.2020 року № 1000 на суму ПДВ 25000 грн; від 15.09.2020 року № 1001 на суму ПДВ 25000 грн; від 15.09.2020 року № 1004 на суму ПДВ 22500 грн; від 15.09.2020 року № 1005 на суму ПДВ 22500 грн; від 15.09.2020 року № 1008 на суму ПДВ 33333,33 грн; від 15.09.2020 року № 1010 на суму ПДВ 33333,33 грн; від 15.09.2020 року № 1012 на суму ПДВ 3333,33 грн; від 15.09.2020 року № 1014 на суму ПДВ 38333,33 грн; від 15.09.2020 року № 1015 на суму ПДВ 38333,33 грн; від 15.09.2020 року № 1016 на суму ПДВ 25000 грн; від 15.09.2020 року № 1019 на суму ПДВ 25000 грн; від 15.09.2020 року № 1020 на суму ПДВ 8333,33 грн.

Матеріалами справи також підтверджено факт розрахунку між сторонами за виконані роботи по вказаних вище договорах.

Як установлено судом, у подальшому ГУ ДПС у Львівській області у період з 15.11.2021 року по 02.12.2021 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37776004) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.06.2011 по 30.09.2021 року.

За результатами такої перевірки складено акт від 09.12.2021 року №23861/13-01-07-04/37776004, в якому контролюючим органом викладено відомості про порушення, допущені платником податків.

А зокрема, в акті зазначено про порушення ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету Украі?ни, всього у сумі 2 293 188 грн (за листопад 2019 року - вересень 2021 року) та завищено суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за вересень 2021 року у сумі 308 024 грн.

Як випливає зі змісту акту від 09.12.2021 року №23861/13-01-07-04/37776004, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» і його контрагентами (які описані вище) не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця, а тому формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у ціні придбаваних робіт і послуг, було безпідставним.

У акті перевірки відсутні претензії до документів, які фіксували виконання певних господарських операцій, однак, контролюючий орган виклав висновок про неможливість провадження контрагентами позивача тієї діяльності, яка ними оформлена документально. На обґрунтування цього податковий орган зазначає, що на це вказує наявна податкова інформація, яка підтверджує, що відповідні юридичні особі не володіють достатньою чисельністю працівників, власними чи орендованими засобами й ресурсами, вони не залучали необхідних ресурсів у третіх осіб, а також і не здійснювали придбання товарів, необхідних для виконання документованих робіт.

У зв`язку з чим, враховуючи виявлені порушення, на підставі акта від 09.12.2021 року №23861/13-01-07-04/37776004 контролюючим органом було прийнято:

- Податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30.12.2021 року №28739/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 866 485 грн, із них 2 293 188 грн сума податкового зобов`язання та 573 297 грн сума штрафних санкцій.

- Податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.12.2021 року №28740/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС», зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року в сумі 308 024 грн.

Проте, не погоджуючись із рішеннями податкового органу, вважаючи їх протиправними, позивач оскаржив їх до суду за цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з абз. 1 п. 44.1 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, релевантній на час спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 цього ж пункту встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.156-1 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до норм п. 198.2 Податкового кодексу України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як визначено п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 Податкового кодексу України.

Як установлено п. 200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.3 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено пп. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наведене підтверджує те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької, господарської та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод зокрема, шляхом формування податкового кредиту тощо виникають у першу чергу за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення відповідних операцій. Наслідки для податкового обліку створює саме фактичний рух активів, що є першочерговою й обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє формально складені первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а платника податків права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Розглянувши ж документи, які були складені учасниками відповідних правовідносин із виконання робіт і надання послуг (позивач і його контрагенти), суд приходить до переконання, що вони (договори, які вказані вище) є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення (у відповідності до погоджених умов) конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких осіб. А первинні документи, які складалися сторонами для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти виконання відповідних робіт і надання відповідних послуг.

Таким чином, суд оцінює всі наведені вище докази в сукупності як такі, що можуть підтверджувати реальне здійснення документованих господарських операцій, позаяк вони не містять таких істотних дефектів, які би унеможливлювали ідентифікації операції, її змісту та її учасників, а в документованих операціях наявний економічний зміст і відсутні суперечності, які би ставили під сумнів виконання зазначених операцій суб`єктами господарювання (позивачем і його контрагентом). Зазначені докази можуть засвідчувати дійсних рух активів між учасниками правовідносин і мають під собою раціональне й належне підґрунтя.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

У цьому контексті суд у першу чергу підкреслює, що контролюючим органом базовано свої міркування на оцінці діяльності контрагентів позивача, яка носить фактично умоглядний характер, позаяк, відповідні висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі наявності у нього інформації, а не шляхом безпосереднього дослідження конкретних правовідносин у частині дійсної можливості чи неможливості здійснення певних господарських операцій.

Фактично доводи відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу.

Суд критично оцінює покликання контролюючого органу на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ТОВ «Астбуд», ТОВ «Терфілд Груп», ТОВ «Будкомред», ТОВ «Елемонт», ТОВ «Парк Резерв», ТОВ «Хайтер» усіх декларованих робіт (на користь позивача), позаяк, такі висновки відносяться до категорії припущень. Слід зауважити, що висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, а може свідчити, наприклад, про певні порушення зі сторони відповідних контрагентів при веденні податкового обліку чи оформленні загалом власної господарської діяльності (що не є тотожним висновку про неможливість здійснення тих чи інших операцій, які в реальності можуть відбуватися).

Податковим органом не було доведено на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у контрагентів позивача власні чи залучені в будь-який спосіб трудові та матеріально-технічні ресурси були справді недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт (надання послуг), які обумовлені укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які би беззаперечно свідчили про протиправну поведінку контрагентів і про обізнаність платника податків (позивача) щодо такої поведінки, підтверджували би злагодженість дій між ними (контрагентами й позивачем при вчиненні відповідних порушень).

Суд відзначає, що на час складення відповідного акту за результатами перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не тільки не було здобуто належних, допустимих і достовірних доказів, які би обґрунтовано засвідчували порушення зі сторони платників податків, а й не доведено наявності підстав для відповідальності позивача за такі порушення.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв?язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Указана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 20.03.2020 року у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 року у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі № 400/1986/19.

У цьому контексті потрібно зазначити, що самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

У нашому ж випадку, відсутні які-небудь достовірні свідчення про те, що ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ТОВ «Астбуд», ТОВ «Терфілд Груп», ТОВ «Будкомред», ТОВ «Елемонт», ТОВ «Парк Резерв», ТОВ «Хайтер» чи їх дальших контрагентів.

Тут слід покликатися також на практику Європейського суду з прав людини, який окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами (подальшими фігурантами по ланцюгу постачання), це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, що може мати місце тільки в разі обізнаності позивача з такими порушеннями, в їх сприянні тощо (про що зазначено вище).

У зв`язку з чим, суд підсумовуючи приходить до висновку, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях, а тому, податкові повідомлення-рішення, які були складені через такі обставини, є протиправними й підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37776004; вул. Вагонова, буд. 7, кв. 604, м. Львів) до Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090; вул. Стрийська, 35, м. Львів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30 грудня 2021 року №28739/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 2 866 485 грн, з них 2 293 188 грн сума податкового зобов`язання та 573 297 грн сума штрафних санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30 грудня 2021 року №28740/13-01-07-04, яким ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС», зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року в сумі 308 024 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090; вул. Стрийська, 35, м. Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37776004; вул. Вагонова, буд. 7, кв. 604, м. Львів) витрати по сплаті судового збору у сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297, пп. 15.5 пп. 15 п. 1 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

СуддяСасевич О.М.