Решение № 104522236, 30.05.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року справа №320/3578/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.05.2022, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.02.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 19.11.2021 із зарахуванням до календарної вислуги на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці час проходження служби у підрозділах спеціального призначення (по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю) Служби безпеки України в період з вересня 2008 року по червень 2013 року, з травня 2014 року по лютий 2019 року, а також з квітня 2020 року по 18 листопада 2021 року, згідно з поданими Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України документами для призначення пенсії, без обмеження її максимальним розміром.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що позивач проходив службу у Службі безпеки України та 18.11.2021 був звільнений у запас за пп. а п. 61 Положення та пп. г п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Позивач зазначає, що Службою безпеки України було подано Подання №Ц-21/312 від 31.12.2021 із відповідним пакетом документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якого вислуга позивача станом на 18.11.2021 для призначення пенсії складає 26 років 04 місяці 04 дні, в тому числі календарна вислуга 21 рік 04 місяці 05 днів.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.02.2022 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із тим, що позивач не має необхідних 25 календарних років вислуги відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон N 2262-XII), тому право на призначення пенсії згідно вищевказаного Закону у позивача відсутнє.

Позивач вважає таку відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугою років протиправною, та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на соціальний захист, що змусило позивача звернутися до суду, зважаючи на те, що органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією здійснювати дії щодо визначення вислуги років.

Зазначає, що відповідно до п. в ч.3 Постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки.

Враховуючи вищезазначене, в поданні на призначення пенсії Фінансово-економічним управлінням СБ України чітко визначено, що вислуга років позивача станом на 18.11.2021 для призначення пенсії складає 26 років 04 місяці 04 дні, у тому числі календарна вислуга 21 рік 04 місяця 05 днів.

При цьому позивач посилається на висновок Об`єднаної Палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, який відступив від своїх висновків, викладених, зокрема у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959Ї17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/01 з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення норм Закону України, вказуючи на те, що можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 11.05.2022.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на п. «а» ст. 12 Закону №2262 в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011. Зокрема, пунктом «а» ст. 12 Закону №2262 встановлена необхідність на день звільнення зі служби мати вислугу 25 календарних років і більше. Відповідач зазначив, що позивач звільнений з військової служби, не досягнувши 45-річного віку, вислуга років позивача станом на 18.11.2021 у календарному обчисленні становить 21 рік 04 місяці 05 днів, відтак відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262.

Враховуючи викладене, період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку №393, не може бути зарахований до календарної вислуги років. В даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно з ч. 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, на думку відповідача, застосуванню підлягає саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки у відповідності до частини 3 статті 7 КАС України він має вищу юридичну силу. 3 огляду на викладене, наявні всі підстави вважати, що відповідач у даному випадку, відмовляючи у призначенні пенсії, діяв в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства України. Відтак, зазначає, що відмова Головного управління у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є правомірною.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 11 серпня 1999 року.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Службі безпеки України та має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 29.02.2016 серії НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 12.11.2021 № 1493-ОС/дск позивача звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом а пункту 61 та підпунктом г пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 18.11.2021 у запас Служби безпеки України.

Судом встановлено, що періоди проходження позивачем військової служби, що дають право на обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах, підтверджуються довідкою, виданою Службою мобілізації та територіальної оборони від 30.05.2022 №12/М-123/47, відповідно до якої пільгова вислуга років позивача із коефіцієнтом 1,5 визначена у періоди з 04.03.2009 по 15.04.2010, з 13.05.2010 по 17.04.2012, з 17.04.2012 по 17.12.2012, з 23.05.2014 по 28.07.2014, з 28.07.2014 по 09.10.2015, з 09.10.2015 по 22.02.2019, з 09.04.2020 по 07.06.2021. Згідно вказаної довідки вислуга років станом на 18.11.2021 складає: календарна 21 рік 04 місяці 05 днів, пільгова 04 роки 11 місяців 29 днів.

29.11.2021 позивач звернувся до Служби безпеки України із заявою щодо оформлення всіх необхідних документів і подання для призначення пенсії за вислугу років.

Також 29.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із відповідною заявою встановленої форми про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

31.12.2021 Службою безпеки України складено подання №Ц-21/312 про призначення пенсії за вислугу років на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого вислуга років станом на 18.11.2021 для призначення пенсії складає: 26 років 04 місяців 04 днів, у тому числі календарна вислуга 21 років 04 місяців 05 днів.

Пільгова вислуга років розрахована Службою безпеки України згідно з п. 3.6 Положення «Про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 12 жовтня 1994 року № 199/94-ВР та Постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на час такого розрахунку.

Відповідно до п. 3 подання про призначення пенсії від 31.12.2021 №Ц-21/312 для призначення пенсії ОСОБА_1 додаються такі документи: заява про призначення пенсії; грошовий атестат; довідка про додаткові види грошового забезпечення; копія паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; картка реквізитів (ощадкнижка), що підтверджує відкриття у АТ Ощадбанк рахунку із зазначенням повних реквізитів рахунку та банку (копія); копія посвідчення учасника бойових дій.

18.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було отримано подання Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 31.12.2021 №Ц-21/312 разом із доданими документами для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

02.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до надісланого пакету документів.

За результатами розгляду заяви позивача та пакету документів, отриманих від Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 через невиконання умов ст. 12 Закону №2262-ХІІ, в якому відповідачем вказано, що згідно подання про призначення пенсії від 31.12.2021 №Ц-21/312, направленого Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, календарна вислуга позивача станом на день звільнення зі служби складає 21 рік 04 місяці 05 днів. Оскільки, згідно наданих документів, позивач не має необхідних 25 календарних років вислуги, право на призначення пенсії згідно статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відсутнє. Вказане рішення відповідача оформлене у вигляді листа від 04.02.2022 №1000-0203-8/16199.

Після отримання вищевказаного рішення, позивачем на адресу Відповідача, було направлено адвокатський запит щодо призначення пенсії на пільгових умовах згідно із пакетом документів, у відповідь на який листом від 16.02.2022 №1000-0203-8/22798 відповідачем повідомлено про те, що пакет документів на призначення пенсії ОСОБА_1 повертається на адресу структурного підрозділу без виконання, оскільки станом на день звільнення зі служби 18.11.2021 календарна вислуга позивача становить 21 рік 04 місяців 05 днів, у той час як відповідно до п. «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

У подальшому, 10.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії без обмеження її максимальним розміром відповідно до пакету документів для призначення пенсії, наданих 18.01.2022 Службою безпеки України.

У відповідь на заяву позивача від 10.05.2022 відповідачем у листі від 10.05.2022 №1000-0203-8/42451 надано відповідь про те, що листом за вихідним №1000-0203-8/16199 від 04.02.2022 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії, а питання щодо розміру пенсії та обмеження максимальним розміром передчасне.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України від 25.03.1992 №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України" військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

За приписами пункту "а" статті 12 Закону N 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що приписи статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначають загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах - наявність певної вислуги календарних років, яка повинна обраховуватися з урахуванням спеціального законодавства, а також з урахуванням можливості додаткового зарахування окремих періодів навчання згідно правил частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ.

Суд звертає увагу на те, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Призначення і виплата пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюється Порядком подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до Порядку № 3-1 через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

В свою чергу, відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною другою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - постанова № 393), прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Порядком № 3-1 передбачено, що через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Згідно з вимогами пункту 12 Порядку № 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту "в" виключено.

Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02 листопада 2006 року № 1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.

Постановою Верховної Ради України від 12 жовтня 1994 року № 199/94-ВР затверджено Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 07.05.1996 № 182/96-ВР, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2171-III ) ( далі Положення № 199/94-ВР).

Пунктом 3.6 Положення № 199/94-ВР встановлено, що стаж для призначення пенсій співробітникам спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю обчислюється з розрахунку 1,5 дня за кожний день служби в цих підрозділах, за переліком посад, що визначається Головою Служби безпеки України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Системний аналіз викладених правових норм надіє підстави стверджувати, що зміст правовідносин, зокрема прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 802/1877/17-а та, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування судами при розгляді справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 802/1877/17-а виклав наступний висновок, що реалізація права працівникам на обчислення пільгової вислуги років, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" здійснюється з моменту їх вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Тож, право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент його виникнення.

Як було встановлено судом, у період з 04.03.2009 по 15.04.2010, з 13.05.2010 по 17.04.2012, з 17.04.2012 по 17.12.2012, з 23.05.2014 по 28.07.2014, з 28.07.2014 по 09.10.2015, з 09.10.2015 по 22.02.2019, з 09.04.2020 по 07.06.2021 позивач перебував на службі у підрозділах спеціального призначення (по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю) Служби безпеки України, що дає право на обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах та підтверджуються довідкою, виданою Службою мобілізації та територіальної оборони від 30.05.2022 №12/М-123/47, відповідно до якої вислуга років станом на 18.11.2021 складає: календарна 21 рік 04 місяці 05 днів, пільгова 04 роки 11 місяців 29 днів.

Відповідно до п. в ч.3 Постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки.

Враховуючи вищезазначене, у поданні про призначення пенсії Фінансово-економічним управлінням СБ України чітко визначено, що вислуга років позивача станом на 18.11.2021 року для призначення пенсії складає 26 років 04 місяці 04 дні, у тому числі календарна вислуга 21 рік 04 місяця 05 днів.

Щодо доводів відповідача про те, що період служби, зарахований позивачу Фінансово-економічним управлінням СБ України на пільгових умовах відповідно до положень Порядку №393, не може бути зарахований до календарної вислуги років, оскільки застосуванню підлягає п. «а» ст. 12 Закону №2262 в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ, який вступив в силу з 01.10.2011 та який має вищу юридичну силу, суд до уваги не бере, виходячи з такого.

Так, вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

При цьому, Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що відповідач брав для призначення пенсії тільки ті дані, які були зазначені в поданні про призначення пенсії, оскільки саме в поданні про призначення пенсії вказано, що вислуга років для призначення пенсії складає 26 років 04 місяців 04 днів.

Суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21 січня 1999 року по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», в яких Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладеного у листі від 04.02.2022 №1000-0203-8/16199 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та як наслідок про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до вимог п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 19.11.2021 із зарахуванням до календарної вислуги на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці час проходження служби у підрозділах спеціального призначення (по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю) Служби безпеки України в період з 04.03.2009 по 15.04.2010, з 13.05.2010 по 17.04.2012, з 17.04.2012 по 17.12.2012, з 23.05.2014 по 28.07.2014, з 28.07.2014 по 09.10.2015, з 09.10.2015 по 22.02.2019, з 09.04.2020 по 07.06.2021, згідно з поданими Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України документами для призначення пенсії, без обмеження її максимальним розміром.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 10.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії без обмеження її максимальним розміром відповідно до пакету документів для призначення пенсії, наданих 18.01.2022 Службою безпеки України.

У відповідь на заяву позивача від 10.05.2022 відповідачем у листі від 10.05.2022 №1000-0203-8/42451 надано відповідь про те, що листом за вихідним №1000-0203-8/16199 від 04.02.2022 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії, а питання щодо розміру пенсії та обмеження максимальним розміром є передчасним.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262 у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17.

В зазначених постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Крім того, суд зазначає, що у своєму рішенні від 20.12.2016 Конституційний Суд України підкреслив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

При цьому суд не бере до уваги положення ст. 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи щодо обмеження розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами, оскільки, по-перше, спеціальним законом, що їх регулює, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, по-друге, у своєму рішенні від 20.12.2016 року Конституційний Суд України підкреслив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17,від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а.

Аналогічні висновки викладені і в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі №620/900/21, від 09 листопада 2021 року по справі №320/145/21, від 04 лютого 2022 року по справі №320/8060/21.

Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у позивача наявні законні підстави для призначення пенсії за вислугу років без обмеження її розміру.

Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога щодо призначення пенсії без обмеження максимальним розміром підлягає задоволенню.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедент не тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини Сєрков проти України (39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Суд зазначає, що одним з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, підстав для відшкодування позивачу судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 04.02.2022 №1000-0203-8/16199 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) призначити ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за вислугу років відповідно до вимог п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 19.11.2021 із зарахуванням до календарної вислуги на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці час проходження служби у підрозділах спеціального призначення (по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю) Служби безпеки України в період з 04.03.2009 по 15.04.2010, з 13.05.2010 по 17.04.2012, з 17.04.2012 по 17.12.2012, з 23.05.2014 по 28.07.2014, з 28.07.2014 по 09.10.2015, з 09.10.2015 по 22.02.2019, з 09.04.2020 по 07.06.2021, згідно з поданими Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України документами для призначення пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2022.

Суддя Кушнова А.О.