Постановление суда № 104518191, 30.05.2022, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/767/22

провадження № 1-і/527/19/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання -Папенко Л.І., прокурора -Шуляка О.В., захисників- Мазницького М.М., Павленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Шуляка О.В. про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019220440000291 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Глобинського районного суду Полтавської області надійшло клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Шуляка О.В. про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019220440000291 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває вищевказане кримінальне провадження. В ході судового розгляду обвинуваченим продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В подальшому вказаний запобіжний захід відповідно до вимог ст. 615 КПК України продовжено автоматично до 31.05.2022 включно. Станом на цей час існує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених, оскільки судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, не втратили актуальності і продовжують існувати, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може їм запобігти. Перебуваючи на свободі, обвинувачені можуть переховуватися від суду у зв`язку з мірою покарання, яка їм загрожує у випадку визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, а також у зв`язку з тим, що останні після вчиненні злочину добровільно не звернулись до правоохоронних органів, з місця скоєння злочину зникли, з метою подальшого переховування від правоохоронних органів та ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, а ОСОБА_2 не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно ніде не працює, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків. Крім того, обвинуваченим відомо про місце фактичного проживання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Також обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність та й надалі вчиняти корисливі злочини, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Згідно розпорядження Голови Верховного суду №2/0/9-22 від 08.03.2022 на підставі ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Чугуївського міського суду Харківської області за Глобинським районним суд Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Глобинського районного суд Полтавської області визначено головуючого суддю Мицик С.А.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та надав пояснення, викладені в клопотанні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Мазницький М.М. заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 2019 року, а відтак не має можливості вчинити дії, про які зазначив в клопотанні прокурор.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Павленко О.А. заперечувала проти задоволення вищевказаного клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки, має намір працевлаштуватися, не має наміру ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти будь-які кримінальні правопорушення. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Суд, заслухавши прокурора та захисників, дослідивши матеріали справи в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного.

На розгляді Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № №12019220440000291 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою, строк тримання під вартою неодноразово продовжувався у встановленому порядку (за інформацією з сайту Єдиний державний реєстр судових рішень) .

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1, п. 3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суд враховує те, що останні обвинувачуються за ч.2 ст. 187 КК України у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Також суд враховує вік обвинувачених та стан їх здоров`я, відсутність у останніх міцних соціальних зв`язків та офіційного джерела доходів, доказів протилежного суду не надано. А відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України є дійсними.

На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілий та свідки не допитані, докази, передбачені ст.84 КПК України, з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів захисників про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винними, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на недопитаних потерпілого і свідків та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оскільки термін дії застосованого запобіжного заходу спливає 31.05.2022 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченим, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, суд вважає за неможливе встановити заставу.

Керуючись ст.ст.177, 183, 371,372,392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 28 липня 2022 р., включно, без визначення застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 28 липня 2022 р., включно, без визначення застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя С. А. Мицик