Решение № 104516259, 25.05.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/118/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Вараської окружної прокуратури (34400, Рівненська обл., м. Вараш, мкрн. Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради Рівненської області (34300, Рівненська обл., Вараський район, смт. Володимирець, вул. Соборна, 39, код ЄДРПОУ 04388113) до Фізичної особи - підприємця Сяського Богдана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення збитків у розмірі 125 227 грн 82 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Немкович І.І.

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 року керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Володимирецької селищної ради Рівненської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи підприємця Сяського Богдана Сергійовича (далі - відповідач), у якому, посилаючись на ст. ст. 68, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 22 Бюджетного кодексу України, ст. 509, 525, 526, 623, 837, 857, 875, 883 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 4, 20, 24, 27, 48, 50, 53-55, 129, 161-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 125 227 грн 82 коп.

В обгрунування позовних вимог прокурор вказує, що відповідачем завдано позивачеві збитки у розмірі 125 227 грн 82 коп. внаслідок його протиправних дій за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року.

У межах кримінального провадження № 42020181200000148 від 07.07.2020 року по факту складання, видачі приватним підприємцем завідомо підробленого офіційного документа та його використання, заволодінні шляхом обману чужим майном, а саме бюджетними коштами було проведено судові експертизи.

У висновку експерта від 16.07.2020 року встановлено, що вартість фактично не виконаних будівельних робіт, які вдалося зафіксувати на момент проведення огляду, по прямих видатках за актом № 1 приймання виконаних робіт за березень 2020 року становить 81 283 грн 82 коп.

У висновку експерта від 06.08.2021 року зафіксовано, що документально підтверджується втрата активів на суму 43 944 грн 00 коп. позивачем через перерахування коштів для відповідача за договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року з урахуванням придбання останнім у ФОП Панасюка О.С. рухомого майна згідно видаткової накладної № 199 від 30.06.2020 року.

Оскільки кошти у сумі 81 283 грн 82 коп. та 43 944 грн 00 коп. а разом 125 227 грн 82 коп. були перераховані позивачем на рахунок відповідача на підставі Договору будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року, прокурор просить суд стягнути з відповідача завдані органу місцевого самоврядування його діями.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/118/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначити на 17.03.2022 року, запропонувати відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, запропонувати позивачу у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, запропонувати відповідачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, запропонувати учасникам справи подати суду: оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).

12.03.2022 року від представника відповідача на офіційну електронну пошту суду надійшла заява про зупинення провадження у справі № 918/118/22 до вирішення справи № 556/2276/21.

Разом з цим, 17.03.2022 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року судове засідання для розгляду справи призначено на 25.05.2022 року.

09.05.2022 року від представника відповідача на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

25.05.2022 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті, належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення Фізичній особі - підприємцю Сяському Богдану Сергійовичу ухвали суду від 28.04.2022 року за трек-номером 3301311987004 та довідкою про надіслання на офіційну електронну адресу Володимирецької селищної ради Рівненської області даної ухвали.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.05.2022 року на поштову адресу суду від позивача надійшов лист про проведення судового засідання 25.05.2022 року без участі представника Володимирецької селищної ради Рівненської області.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача у судове засідання 25.05.2022 року не визнавалася обов`язковою та зважаючи на наявність вказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі Фізичної особи - підприємця Сяського Богдана Сергійовича та Володимирецької селищної ради Рівненської області.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Судом встановлено, що на розгляді перебуває заява представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Вказана заява мотивована тим, що справа № 918/118/22 не може розглядатися по суті до вирішення кримінальної справи № 556/2276/21 (кримінальне провадження № 42020181200000148 від 07.07.2020 року), яка перебуває у провадженні Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Представник відповідача звертає увагу, що з позовної заяви прокурора вбачається, що Сяський Богдан Сергійович обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України. 16.11.2021 року стороні захисту вручено обвинувальний акт.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовуються тим, що Фізична особа-підприємець Сяський Богдан Сергійович ніби-то заподіяв збитки як сторона договору підряду. В якості доказів прокурор наводить висновки експертів та інші документи, які були зібрані в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42020181200000148 від 07.07.2020 року).

Сяський Б.С. свою вину не визнає.

Таким чином, на переконання представника відповідача усі зібрані стороною обвинувачення матеріали/докази мають пройти оцінку шляхом застосування інструментів кримінального процесуального закону, шляхом їх перевірки на допустимість і належність. У протилежному випадку, буде порушено принципи презумпції невинуватості та правової визначеності.

Представник відповідача стверджує, що господарський суд не може самостійно оцінювати належність і допустимість доказів, які були зібрані в рамках кримінального провадження. Адже може вийти правовий казус: господарський суд може прийти до висновку про підставність позову, а Кузнецовський міський суд Рівненської області може постановити відносно Сяського виправдувальний вирок або ж взагалі закрити провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відтак представник відповідача просить суд зупинити провадження по справі № 918/118/22 до вирішення по суті/набрання законної сили вироку по справі № 556/2276/21 (кримінальне провадження №42020181200000148 від 07.07.2020 року).

У подальшому, 09.05.2022 року від представника відповідача на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме - ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05.05.2022 року про закриття кримінального провадження у справі № 556/2276/21 про обвинувачення Сяського Богдана Сергійовича у вчиненні кримінальних правопорушень.

У вказаному клопотанні представник відповідача вказує, що оскільки на даний час немає вироку у кримінальному провадженні № 42020181200000148 від 07.07.2020 року, проте є інша оцінка дій сторони обвинувачення що проявилася в закритті провадження у справі № 556/2276/21, - за таких обставин Господарський суд Рівненської області не може розглядати по суті справу № 918/118/21, оскільки це порушить принципи презумпції невинуватості та правової визначеності.

Господарський суд, розглянувши заяву представника відповідача про зупинення провадження у справі з урахуванням клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05.05.2022 року про закриття кримінального провадження у справі № 556/2276/21, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до п.5. ч.1. ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05.05.2022 року закрито провадження у кримінальній справі № 556/2276/21 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відтак оскільки провадження у кримінальній справі № 556/2276/21 закрито, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі 918/118/22 до вирішення справи № 556/2276/21.

Суд протокольною ухвалою 25.05.2022 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі 918/118/22 до вирішення справи № 556/2276/21.

Також судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, Фізична особа - підприємець Сяський Богдан Сергійович отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 10.03.2022 року.

Отже, строк на подання відзиву сплинув 25.03.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, оскільки позивач та відповідач у справі не з`явилися у судове засідання з розгляду справи № 918/118/22 по суті, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Усім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, судом дотримано під час розгляду справи передбачені ГПК України, процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

В силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом встановлено, що даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Предметом даного судового спору є стягнення збитків за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з розпорядженнями бюджетних коштів у сфері публічних закупівель, завданням збитків та становлять суспільний, публічний інтерес.

Суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Головні розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п.18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету (п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Статтею 54 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, ст. ст. 5, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" селищна рада є органом місцевого самоврядування, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, а також окремі повноваження органів виконавчої влади.

Отже, в даному випадку розпорядником бюджетних коштів у сфері публічних закупівель виступає Володимирецька селищна рада.

Прокурор вказує, що сплата на рахунки відповідача коштів за роботи, які останнім фактично не виконувалися, а також, завищення ціни за товар призвело до нераціонального та неефективного використання коштів державного бюджету, що не відповідає меті та принципам бюджетного процесу закріплених в Бюджетному Кодексу України.

Факт заподіяння відповідачем збитків наносить вагомий матеріальний збиток місцевому бюджету, який є складовою єдиної бюджетної системи України, ефективність, результативність та обґрунтованість якої не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з розпорядженням бюджетними коштами у сфері публічних закупівель, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, водночас завдання збитків за Договором порушує права та інтереси держави в особі Володимирецької селищної ради Рівненської області і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду щодо стягнення збитків.

Суд дійшов висновку, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який правомірно визначений прокурором як позивач, є Володимирецька селищна рада, оскільки саме вона здійснює контроль за розпорядженням бюджетними коштами, а також за додержанням бюджетного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Окружною прокуратурою скеровано до Володимирецької селищної ради лист № 52-1222вих-21 від 10.12.2021 року щодо інформування прокуратури про заходи, вжиті до стягнення з ФОП Сяського Б.С. вартості неналежно виконаних робіт та завищених сум, а у разі невжиття заходів - повідомити про причини такого стану.

Однак як вбачається із листа № 02-23/2649 від 14.12.2021 року, Володимирецька селищна рада повідомила Вараську окружну прокуратуру, що заходи по стягненню збитків в судовому порядку не здійснювались та з позовом до ФОП Сяського Б.С. Володимирецька селищна рада не звертатиметься.

У подальшому Вараська окружна прокуратура повідомила Володимирецьку селищну раду листом № 52-133вих-22 від 08.02.2022 року, про те, що прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до ФОП Сяського Б.С. про стягнення збитків у розмірі 125 227 грн 82 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39 постанови).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не зверну вся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного орган) на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови).

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що Володимирецька селищна рада, отримавши інформацію про порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель та маючи визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до усунення порушень не вжила, з позовом про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів до суду не зверталася.

Враховуючи той факт, що порушення законодавства у сері публічних закупівель триває, пасивна позиція Володимирецької селищної ради щодо незвернення до суду із відповідним позовом про стягнення збитків завданих місцевому бюджету свідчить про її бездіяльність.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши обгрунування прокурора, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Вараською окружною прокуратурою під час вивчення інформації, розміщеної на веб-порталі публічних закупівель «РгоZоrrо» встановлено, що Володимирецькою селищною радою проведено закупівлю по предмету ««Реконструкція штучної водойми з благоустроєм прилеглої території в парковій зоні смт. Володимирець Рівненської області»», переможцем якої визначено Сяського Б.С.

20.08.2019 року між Володимирецькою селищною радою Рівненської області (замовник) та Фізичною особою підприємцем Сяським Богданом Сергійовичем (підрядник) укладено договір будівельного підряду № 221 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботі; «Реконструкція штучної водойми з благоустроєм прилеглої території в парковій зоні смт. Володимирець Рівненської області», згідно із проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт на якому будуть виконуватись роботи, що є предметом цього договору.

Сторони Договору обумовили між собою умови якості робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати, строки виконання робіт, права та обов`язки сторін, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення робіт, режим контролю якості виконання робіт, матеріалів і обладнання замовником, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії договору.

Згідно з п. 3.1. Договору договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику згідно із цим Договором складає 3 780 370 грн 00 коп. та визначена за результатом процедури відкритих торгів.

Оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт форм и КБ-2в та довідок форми КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Замовника та Підрядника (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору, роботи виконуються підрядником у строки, передбачені календарним графіком виконання будівельних робіт по об`єкту, що є невід`ємним додатком до цього договору.

Підрядник виконує роботи в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами та правилами та в строки, визначені цим договором (п. 5.3).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, визначених цим Договором (п. 12.1 Договору).

Додатком № 2 до Договору є локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-8 на Біотуалет 4 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Згідно з календарним графіком виконання робіт, кінцевий строк виконання робіт визначено до листопада 2020 року.

Як вбачається із довідки від 04.03.2020 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2020 рок, вартість виконаних робіт по об`єкту будівництва (без ПДВ) складає 1 958 606 грн.00 коп.

Згідно з актом від 04.03.2020 року приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2020 року замовник прийняв, а підрядник передав роботи за Договором № 221 від 20.08.2019 року на загальну суму 1 958 606 грн 00 коп.

Прокурором долучено до матеріалів справи підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 із якої вбачається найменування робіт, одиниця виміру, кількість, поточна ціна за одиницю, обґрунтування ціни.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2020 року позивач та відповідач підписали між собою довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020 року, вартість виконаних робіт по об`єкту будівництва (без ПДВ) складає 253 781 грн.00 коп.

Згідно з актом від 13.07.2020 року приймання виконаних будівельних робіт № 1 за липень 2020 року замовник прийняв, а підрядник передав роботи за Договором № 221 від 20.08.2019 року на загальну суму 253 718 грн 00 коп.

Із підсумкової відомості ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 вбачається найменування робіт, одиниця виміру, кількість, поточна ціна за одиницю, обґрунтування ціни.

Судом встановлено, що розрахунки за Договором проведено у повному обсязі, на веб-порталі публічних закупівель «РгоZоrrо» опубліковано звіт про виконання договору.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем оплачено на рахунок відповідача:

- 1 958 606 грн 00 коп. із призначенням платежу "рек.штуч.вод.з благ.прил.тер.в парк.зоні в смт. Вол; зг ак.зд.пр. № 1 від 04.03.2020 Дог №221 від 20.08.2019; без ПДВ", про що свідчить платіжне доручення № 1 від 04.03.2020 року;

- 253 718 грн 00 коп. із призначенням платежу "0117330;3142;Рек.штуч.вод.з благ.прил.тер.в парк.зоні в смт. Вол.; зг ак.зд.пр. № 1 від 13.07.2020 Дог №221 від 20.08.2019; без ПДВ", про що свідчить витяг із транзакції № 174861165.

При цьому як вбачається із видаткової накладної № 199 від 30.06.2020 року відповідач закупив у ФОП Панасюка Олександра Степановича біотуалети у кількості 4 шт. за ціною 13 800 грн коп. за шт. на суму 55 200 грн 00 коп.

Вараською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020181200000148 від 07.07.2020 року за ч. 1,2 ст. 190, ч.2,3,4 ст.358 КК України по факту складання, видачі приватним підприємцем завідомо підробленого офіційного документа та його використанні, заволодінні шляхом обману чужим майном, а саме бюджетними коштами (витяг з ЄРДР додається).

В межах вказаного кримінального провадження проведено ряд судових експертиз.

Зокрема, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2020 року, вартість фактично не виконаних будівельних робіт, які вдалось зафіксувати на момент проведення огляду, по прямих видатках за актом №1 приймання виконаних робіт за березень 2020 року, які вдалось зафіксувати на момент проведення огляду із врахуванням матеріалів, становить 81 283,82 грн.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8668 від 06.08.2021 року, документально підтверджується втрата активів на суму 43 944 грн 00 коп. Володимирецькою селищною радою через перерахування коштів для Сяського Б.С. за договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року з урахуванням придбання останнім у ФОП Панасюка О.С. рухомого майна - біотуалетів згідно видаткової накладної № 199 від 30.06.2020 року.

Крім того, як вбачається із позовної заяви, прокурор вказує, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020181200000148 від 07.07.2020 року встановлено, що Сяський Б.С., діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння бюджетними коштами, достеменно знаючи про те, що об`єми окремих найменувань робіт, згідно договору будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 по об`єкту - «Реконструкція штучної водойми з благоустроєм прилеглої території в парковій зоні смт. Володимирець Рівненської області» не відповідають фактично виконаним об`ємам на об`єкті, що стосується використання ним як підрядником, під час проведення робіт на прогулянковому пірсі клеєної суміші (С-171-2166И) масою 211,25 кг та поміщення на її плит бетонних тротуарних, фігурних, товщиною 40 мм, бетон В30 [М400] [МР3200] в кількості 1177,875 м/3, у не встановленому місці та час, склав завідомо підроблений офіційний документи, в тому числі і акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року форми №КБ-2в від 04.03.2020 з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1, куди всупереч п.2.1 розділу «Якість робіт» Договору та вимог проектно-кошторисній документації вніс неправдиві відомості про використання вищевказаних будівельних матеріалів вартість яких складає 81 283 грн. 82 коп.

Далі, Сяський Б.С., у не встановлений час, 04.03.2020 року, перебуваючи в приміщенні Володимирецької селищної ради Рівненської області, що в смт. Володимирець вул. Соборна, 39 Рівненської області, шляхом обману заступника Володимирецького селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Лосінця В.С., який виразився в укритті факту внесення неправдивих відомостей до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року форми №КБ-2в від 04.03.2020 з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт № 1, в частині використання клеєної суміші (С-171-2166И) масою 211,25 кг та поміщення на її плит бетонних тротуарних, фігурних, товщиною 40 мм, бетон ВЗО [М400] [МР3200] в кількості 1177,875 м/3 під час проведення робіт на прогулянковому пірсі, отримав погодження, тобто підписання останнім актів форми КБ-2в та КБ - З від 04.03.2020.

Після цього, Сяський Б.С. передав уповноваженому працівнику Володимирецької селищної ради завідомо підроблені офіційні документи, а саме примірник акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року форми №КБ-2в від 04.03.2020 з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1 та акт форми КБ-3 від 04.03.2020, які стали підставою для складання платіжного доручення №1 від 04.03.2020 на суму 958 606 грн., до якої включено сума коштів 81 283 грн. 82 коп. за фактично не виконані ним роботи та подальшого їх перерахунку на банківський рахунок: НОМЕР_2 (МФО 333368) в АТ «Державний ощадний банк України», який належить останньому.

Крім того, ОСОБА_1 , з метою виконання умов Договору, достеменно знаючи що вартість закупленого ним у ФОП Панасюка О.С. рухомого майна (4 біотуалетів, основними зовнішніми розмірами 110 х110 х 235 см), згідно видаткової накладної №199 від 30.06.2020, склала 55 200 грн., діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив заволодіти грошовими коштами, шляхом обману.

На виконання свого злочинного наміру, Сяський Б.С., з метою привласнення бюджетних коштів, діючи умисно, повторно, у не встановленому місці та час, склав та підписав акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року форми №КБ-2в від 13.07.2020 року з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1 та акт форми КБ -3 від 13.07.2020 року, форма і зміст яких передбачені ДСТУ БД. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013, до змісту яких, всупереч Договору та п.6.4.6 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, вніс неправдиві відомості про купівлю рухомого майна (4 біотуалетів, основними зовнішніми розмірами 110 х110 х 235 см) на загальну суму 99 144 грн.

Далі, Сяський Б.С., у не встановлений час, 13.07.2020 року, перебуваючи в приміщенні Володимирецької селищної ради Рівненської області, що в смт. Володимирець вул. Соборна, 39 Рівненської області, шляхом обману, не повідомивши про внесення ним до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року форми №КБ-2в від 13.07.2020 з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1 та акт форми КБ-3 від 13.07.2020 неправдивих відомостей, які виразились у зазначенні завищених цін па згадане рухоме майно, передав заступнику Володимирецького селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Лосінцю В.С. згадані підроблені офіційні документи, які в подальшому останнім були погоджені, шляхом їх підписання.

Після цього, Сяський Б.С. передав уповноваженому працівнику Володимирецької селищної ради завідомо підроблені офіційні документи, а саме примірник акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року форми №КБ-2в від 13.07.2020 з підсумковою відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1 та акт форми КБ-3 від 13.07.2020, які стали підставою для складання платіжного доручення №4 від 13.07.2020 на суму 253718 грн., до якої включена сума коштів 43 944 грн, що становить різницю між фактичною і вказаною у згаданих актах та довідках вартістю рухомого майна (4 біотуалетів, основними зовнішніми розмірами 110 х110 х 235 см), а також перерахунку вищевказаної суми бюджетних коштів на банківський рахунок: НОМЕР_2 (МФО 333368) в АТ «Державний ощадний банк України», який належить останньому.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину, що за своєю природою є договором підряду, та регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 841 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В силу ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаних обома сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, прийняв та оплатив роботи для відповідача на суму:

- 1 958 606 грн 00 коп. із призначенням платежу "рек.штуч.вод.з благ.прил.тер.в парк.зоні в смт. Вол; зг ак.зд.пр. № 1 від 04.03.2020 Дог №221 від 20.08.2019; без ПДВ", про що свідчить платіжне доручення № 1 від 04.03.2020 року;

- 253 718 грн 00 коп. із призначенням платежу "0117330;3142;Рек.штуч.вод.з благ.прил.тер.в парк.зоні в смт. Вол.; зг ак.зд.пр. № 1 від 13.07.2020 Дог №221 від 20.08.2019; без ПДВ", про що свідчить витяг із транзакції № 174861165.

Прокурор вказує, що відповідач, всупереч вимог ст.ст. 509, 525, 526, 837, 857, 883 ЦК України, порушив господарське зобов`язання щодо передання робіт у відповідному обсязі, визначеному, зокрема у проектно-кошторисній документації, а також завищив вартість товарів, внаслідок чого повинен повернути незаконно отриманні бюджетні кошти.

Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження № 42020181200000148 від 07.07.2020 року проведено судові експертизи Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром на виконання постанови про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 27.11.2020 року та Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання постанови про призначення судово-економічної експертизи від 10.07.2021 року.

Як вбачається із висновку експерта № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2021 року, судовий експерт П.В. Задерей, який попереджений про кримінальну відповідальність, дійшов висновку, що за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року вартість фактично невиконаних будівельних робіт, які вдалось зафіксувати на момент проведення огляду, по прямих видатках за актом №1 приймання виконаних робіт за березень 2020 року, які вдалось зафіксувати на момент проведення огляду із врахуванням матеріалів, становить 81 283,82 грн.

Згідно з висновком судового експерта Г.О. Харченка, який попереджений про кримінальну відповідальність, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8668 від 06.08.2021 року, документально підтверджується втрата активів на суму 43 944 грн 00 коп. Володимирецькою селищною радою через перерахування коштів для Сяського Б.С. за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року з урахуванням придбання останнім у ФОП Панасюка О.С. рухомого майна (4 біотуалетів, основними зовнішніми розмірами 110*110*235 см) згідно видаткової накладної № 199 від 30.06.2020 року.

Стосовно аргументів представника відповідача про те, що господарський суд не може самостійно оцінювати належність і допустимість доказів, які були зібрані в рамках кримінального провадження №42020181200000148 від 07.07.2020 року та не може розглядати по суті справу № 918/118/21, оскільки це порушить принципи презумпції невинуватості та правової визначеності, суд зауважує наступне.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Зміст і вимоги до висновку експерта у господарській справі визначені ст. 98 ГПК України. Відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд зауважує, що належність та допустимість доказів відноситься до властивостей доказів.

Вирішуючи питання про прийняття доказу, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість. При цьому суд перевіряє, чи відповідає конкретний доказ дійсності, тобто впевнюється в тому, чи є доказ достовірним, чи можна із сукупності доказів зробити висновок про існування або відсутність певного юридичного факту, на підтвердження якого вони представлені, тобто чи є ці докази достатніми у своїй сукупності.

Належність доказу вказує на спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це логічний зв`язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально правового та процесуального характеру.

Суд, дослідивши висновки експертів № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2021 року та № 8668 від 06.08.2021 року, дійшов висновку про їх належність як доказів у справі, оскільки такі відповідають вимогам, передбаченими ст. 98 ГПК України, та експертизи проведені у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020181200000148 від 07.07.2020 року. Вказане кримінальне провадження відкрите по факту складання, видачі завідомо підробленого офіційного документа та його використання, заволодінні шляхом обману чужим майном. У межах даного кримінального провадження вручено підозру Сяському Б.С.

Окрім того, судом встановлено, що дане кримінальне провадження відкрите внаслідок того, що за результатами вивчення стану додержання вимог бюджетного законодавства при використанні бюджетних коштів у сумі 3 780 370 грн виділених на виконання робіт з реконструкції штучної водойми з благоустроєм прилеглої території в парковій зоні смт Володимирець Рівненської області виявлено факт розтрати службовими особами Володимирецької селищної ради бюджетних коштів за Договором підряду № 221 від 20.08.2019 року.

Відтак, суд приймає до уваги висновки експертів № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2021 року та № 8668 від 06.08.2021 року, оскільки експертизи проведені у кримінальному провадженні № 42020181200000148 від 07.07.2020 року містять інформацію щодо предмета доказування у справі № 918/118/22, незважаючи на те, що на момент розгляду справи № 918/118/22 вирок у кримінальній справі № 556/2277/21 не ухвалений, а провадження у справі № 556/2277/21 закрите згідно з ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05.05.2022 року.

При цьому суд приймає до уваги висновки експертів № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2021 року та № 8668 від 06.08.2021 року, оскільки як вбачається із даних висновків, експертам були надані для проведення експертизи матеріали, які стосуються предмету спору у справі № 918/118/22, зокрема:

- Договір будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року, укладений між Володимирецькою селищною радою Рівненської області (замовник) та Фізичною особою підприємцем Сяським Богданом Сергійовичем (підрядник);

- Додаток № 2 до Договору (локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-8 на Біотуалет 4 шт.);

- довідка від 04.03.2020 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2020 рок, за якою вартість виконаних робіт по об`єкту будівництва (без ПДВ) складає 1 958 606 грн.00 коп.;

- актом від 04.03.2020 року приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2020 року замовник прийняв, а підрядник передав роботи за Договором № 221 від 20.08.2019 року на загальну суму 1 958 606 грн 00 коп.

- підсумкова відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1;

- довідка від 13.07.2020 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020 року, за якою вартість виконаних робіт по об`єкту будівництва (без ПДВ) складає 253 781 грн.00 коп.

- акт від 13.07.2020 року приймання виконаних будівельних робіт № 1 за липень 2020 року замовник прийняв, а підрядник передав роботи за Договором № 221 від 20.08.2019 року на загальну суму 253 718 грн 00 коп.;

- підсумкова відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1;

- платіжне доручення № 1 від 04.03.2020 року на суму 1 958 606 грн 00 коп.;

- документ про оплату за Договором на підставі акту № від 13.07.2020 року на суму 253 718 грн 00 коп.

- видаткова накладна № 199 від 30.06.2020 року.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 759/15556/18, провадження № 61-15236св20 від 15.04.2021 року).

Отже, можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019 року (ЄДРСРУ № 85033223)), № 461/3675/17 (постанова від 05.02.2020 року) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020 року).

У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25.03.2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Отже, висновок експерта підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом, відповідає положенням господарського процесуального закону, якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений.

Суд зауважує, що представник відповідача, заперечуючи проти оцінки доказів наданих прокурором до позовної заяви, зокрема проти висновків експертів, не надав доказів на їх спростування, не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у справі № 918/118/21, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експертів, який проводили експертизи.

Відтак суд враховує належність висновків експертів, долучених прокурором до позовної заяви, як доказів, оскільки експертизи проведена у кримінальному провадженні № 42020181200000148 від 07.07.2020 року містять інформацію щодо предмета доказування у справі № 918/118/22, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

При цьому суд зауважує, що висновки експерти, долучені прокурором до позовної заяви, є допустимими доказами, оскільки з даних офіційних документів встановлюється розмір збитків, завданих відповідачем позивачеві та дані висновки експертів підготовлені для суду.

Отже, при визначенні розміру заподіяних збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем, у даному випадку суд виходить із розміру визначеного у висновках експертів № СЕ-19/103-20/10052-БТ від 16.07.2021 року (розмір 81 283,82 грн.) та № 8668 від 06.08.2021 року (розмір 43 944 грн 00 коп.) складених за результатами проведення судової будівельно-технічної та судово-економічної експертиз.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання;

- наявність збитків;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що поведінка відповідача була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Господарський суд встановив факт протиправної поведінки відповідача, який допустив невиконання робіт за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року на суму 81 283 грн 82 коп. При цьому суд виходить із того, що згідно з висновком експерта від 16.07.2021 року встановлено, що вартість фактично виконаних робіт за Договором склала 1 616 817 грн 18 коп., а у акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року зафіксовано, що підрядник передав роботи на суму 1 958 606 грн 00 коп.

Також судом встановлено із висновку експерта, що збитки завдані відповідачем позивачем на суму на суму 81 283 грн 82 коп. (яку вдалося зафіксувати на момент проведення огляду із врахуванням матеріалів), адже як вбачається із платіжного доручення № 1 від 04.03.2020 року позивач перерахував відповідачеві 1 958 606 грн 00 коп., а робіт провів на 1 616 817 грн 18 коп. (яку вдалося зафіксувати на момент проведення огляду із врахуванням матеріалів).

Судом встановлено причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, вину відповідача та встановлено, що збитки у розмірі 81 283 грн 82 коп. стали наслідком саме невиконання відповідачем робіт за Договором будівельного підряду № 221 від 20.08.2019 року на суму 81 283 грн 82 коп., а не якихось інших обставин.

Крім того, із висновку експерта від 06.08.2021 року господарський суд встановив факт протиправної поведінки відповідача, який допустив придбання у ФОП Панасюка О.С. згідно за видатковою накладною № 199 від 30.06.2020 року 4-х біотуалетів на суму 55 200 грн 00 коп., а в подальшому на виконання договору будівельного підряду включив їх до акту виконаних робіт як у сумі 99 144 грн 00 коп.

Різниця між сумою 99 144 грн 00 коп., сплаченою Володимирецькою селищною радою за чотири біотуалети в складі оплати вартості виконаних робіт на загальну суму 253 718 грн 00 коп. на виконання договору будівельного підряду № 22і від 20.08.2019 року та сумою придбання цих туалетів ФОП Сяським Б.С. у ФОП Панасюка О.С. згідно видаткової накладної № 199 від 30.06.2020 року становить 43 944 грн 00 коп.

Отже, судом встановлено із висновку експерта № 8668 від 06.08.2021 року, що збитки завдані відповідачем позивачем на суму 43 944 грн 00 коп.

Судом встановлено причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, вину відповідача та встановлено, що збитки у розмірі 43 944 грн 00 коп. стали наслідком саме завищення ціни біотуалетів, яка здійснена відповідачем у акті № 1 за липень 2020 року форми КБ-2 від 13.07.2020 року, а не якихось інших обставин.

Суд дійшов висновку, що доказів, наданих прокурором, достатньо для того, щоб із даних належних, допустимих і достовірних доказів встановити вину відповідача у справі при заподіянні збитків позивачеві.

Зважаючи на все викладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами на підтвердження наявності таких елементів правопорушення з боку відповідача як збитки, протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача, вина, - що має наслідком застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків та є підставою для задоволення позову.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції (див. рішення від 21.01.1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України, від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії, від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відтак оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради Рівненської області до Фізичної особи - підприємця Сяського Богдана Сергійовича про стягнення збитків у розмірі 125 227 грн 82 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з майновою вимогою у розмірі 125 227 грн 82 коп.

Тобто виходячи зі змісту позовних вимог, позивач мав сплатити за подання даної позовної заяви (майнова вимога) - 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Прокурор долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 78 від 04.02.2022 року, що підтверджує сплату судового збору у необхідному розмірі 2 481 грн 00 коп.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сяського Богдана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Володимирецької селищної ради Рівненської області (34300, Рівненська обл., Вараський район, смт. Володимирець, вул. Соборна, 39, код ЄДРПОУ 04388113) 125 227 (сто двадцять п`ять тисяч двісті двадцять сім) грн 82 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сяського Богдана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача Державна казначейська служба України, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "30" травня 2022 року.

Суддя Романюк Ю.Г.