Решение № 104503449, 27.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2022 року Справа № 280/12260/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2021 №00298352-2405-0830.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. Позивачем зазначено, що відповідач невірно розраховував податок згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виходячи з того, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 148,1 кв.м., внаслідок чого протиправно застосовано ставку податку у розмірі 1,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. житлового будинку, замість 0% як встановлено рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для житлових будинків, площа яких не перевищує 250 квадратних метрів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків шляхом подання суду копії позовної заяви з додатками для направлення відповідачу.

23.12.2021 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали судді від 13.12.2021. Позивачем усунуті недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено без виклику сторін. Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 13.01.2022 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№2697), в якому зазначає, що згідно Податкового кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об`єкту житлової та нежитлової нерухомості. Згідно Податкового кодексу, ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м бази оподаткування. Вважає що дії контролюючого органу були правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 148,10 кв.м.

29.05.2021 позивач засобами поштового зв`язку отримала податкове повідомлення-рішення від 12.05.2021 №00298352-2405-0830, яким визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 1327,16 грн.

Згідно з даним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на об`єкт нерухомості житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 148,10 кв.м.

07.06.2021 позивач оскаржила податкове повідомлення-рішення від 12.05.2021 №00298352-2405-0830 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.10.2021 №8691/А/99-00-06-01-04-09 податкове повідомлення-рішення від 12.05.2021 №00298352-2405-0830 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулась до суд із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків, зокрема, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 148,10 кв.м.

Щодо застосування ставки податку, суд зазначає наступне.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

За правилами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За змістом підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до пункту 2 цього Положення, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 2.2.1 Положення, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 2.3.1 Положення).

Як зазначалось вище, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Тобто, законодавець делегував органам місцевого самоврядування право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30, абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів «за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнено словами «за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».

Таким чином, беручи до уваги те, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, будинку/будинків незалежно від їх кількості, то податок на будинок/будинки незалежно від їх кількості, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м., згідно з Рішенням Запорізької міської ради, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом всупереч приписам чинного законодавства застосована відсоткова ставка з податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,5%, оскільки, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у власності Астраханцевої перебуває житлова нерухомість загальною площею 148,1 кв.м., що відповідно до Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26.02.2016 не перевищує 250 кв.м.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині, що позивачу нараховане податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на підставі норм пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу, а Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та Рішення №30 від 26.02.2016 (про встановлення нульової ставки) не може бути застосовано у зв`язку з тим, що винесено з порушенням норм Податкового кодексу, з наступних підстав.

Згідно частин першої та п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 - рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

В частині десятій статті 59 Закону встановлено - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 (справа №21-1573во09) зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сиди судовим рішенням.

Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 (справа №520/12022/17), та Верховним Судом у постановах від 31.08.2018 (справа №822/1815/16), від 21.08.2018 (805/2339/16-а), від 03.08.2020 (справа №826/13307/18).

Наданий до суду відповідачем лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 за вих.№5849/0/20-21 на адресу Головного управління ДПС у Запорізькій області з додатком (лист Державної регуляторної служби України від 09.08.2021 за вих.№5794/0/20-21 на адресу Запорізької міської ради) суд до уваги не приймає, оскільки: є лише доказом листування між суб`єктами владних повноважень; висвітлює власну позицію Державної регуляторної служби України; суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою Рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) це не є предметом спору у даній справі.

Таким чином Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для житлових будинків, площа яких не перевищує 250 кв. метрів, не скасовані в судовому порядку, а відтак - є діючими нормативно правовим актами України і повинні застосовувались до правовідносин які є предметом розгляду по даній справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.05.2021 №00298352-2405-0830, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, на загальну суму 1327,16 грн.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 908,00 грн. стягується відповідно до статті 139 КАС України на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.05.2021 №00298352-2405-0830 на суму 1327,16 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2022.

Суддя А.В. Сіпака