Приговор № 104498788, 26.05.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1276/22

Провадження № 1-кп/362/415/22

ВИРОК

Іменем України

26.05.2022 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді Дорошенко В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вакуленко О.О.,

прокурора Канюки В.В., Гайдука М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12022111140000146 від 17.03.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гребінка Полтавської області, українець, громадянин України, освіта середня, розлучений, працює слюсарем-налаштувальником газових установ у ВЧ А1789, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 , маючи прямий умисел направлений на незаконне зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, за невстановлених у ході досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) незаконно виготовив саморобну гладкоствольну вогнепальну зброю та розпочав її зберігати у належному йому гаражному приміщені № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Акація», що знаходиться на території військового містечка № 11 у м. Василькові Обухівського району Київської області.

Цими діями ОСОБА_1 порушив положення Постанови Верховної ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», де визначено, що зброя боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, а також вимоги підпунктів 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної , пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, де визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

17.03.2022 близько 11:55 год. у ході проведення огляду поряд з гаражним приміщенням № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Акація», що знаходиться на території військового містечка № 11 у м. Василькові Обухівського району Київської області, у ОСОБА_1 виявлено та вилучено саморобну гладкоствольну вогнепальну зброю.

Згідно з даними висновку експерта № СЕ-19/111-22/8853-БЛ від 25.03.2022 наданий на дослідження пістолет належить до саморобної гладко ствольної вогнепальної зброї діаметром 12.7 мм., виготовлений саморобним способом за типом дульнозарядних пістолетів, придатний до неодноразового проведення пострілів.

Обвинувачений ОСОБА_1 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. Він повністю погодився з їх кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті щодо місця, часу, способу вчинення тощо. Пояснив, що після того коли почалася війна, вирішив зробити пристрій для того, щоб захистити себе і сім`ю. Розумів, що оскільки раніше був судимий, то зброю йому не видадуть. Пристрій виготовляв сам, зберігав його у гаражному приміщенні. Щиро кається у скоєному, просив суд не карати суворо.

Учасники судового процесу просили суд розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Водночас суд роз`яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.

Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики його особи, речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_1 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263-1 та ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному виготовлені вогнепальної зброї та незаконному зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.65КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, працює слюсарем-налаштувальником газових установ у ВЧ А1789, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей та батьків похилого віку.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості цих кримінальних правопорушень, особи винного, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах інкримінованих санкцій статей у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов`язків. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.

Розподіл процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 263-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- ч. 1 ст.263КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно з ст.76КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок.

Речовий доказ після набрання вироком законної сили, що зданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 284 від 07.04.2022, - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя В.М. Дорошенко