Решение № 104483639, 25.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року Справа № 280/13030/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2021 №Ф53896-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судом (справа №280/5757/19) вже визнано вимогу спалити штраф та пеню за період з 19.01.2018 по 09.08.2019 незаконною, а обставини, за яких позивач неналежним чином виконав зобов`язання із сплати ЄСВ судом визнані поважними, такими, що заслуговують на увагу та свідчать про відсутність його вини. Відповідач не надав розрахунку штрафу та пені за період, що зазначений у вимозі, а тому не може зазначити суму вимоги за вказаний період. Крім іншого, вважає, що вимога винесена із порушенням вимог законодавства, це стосується штрафу та пені за період з 22.10.2019 по 13.07.2020, оскільки відповідач у відповідності до законодавства має обов`язок у випадку несвоєчасної сплати ЄСВ протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) направити платнику податків вимогу про сплату заборгованості із сплати ЄСВ та нарахованих штрафних санкцій. Вимогу було складено 27 вересня 2021 року та надіслано 29.09.2001, тобто при значному порушенні встановленого законом строку для її надіслання. Щодо пені за прострочення оплати ЄСВ за 4 кв. 2019 року наголошує, що розрахунок пені відсутній. Зауважує, що за обставинами цієї справи, відповідач про стягнення штрафних санкцій виніс вимогу, а мав винести рішення, що дає обґрунтовані підстави вважати вимогу незаконною та прийнятою із порушенням встановленого Законом порядку та строків. Крім того, стверджує, що за змістом Закону виявлення будь якого порушення з боку платника податків можливо тільки в наслідок проведення перевірки та розгляду її результатів. На підставі наведеного, є підстави стверджувати, що висновок, про наявність в позивача заборгованості із сплати ЄСВ із подальшим нарахуванням штрафу та пені податковий орган зробив саме на підставі документальної перевірки, однак на цей час діє мораторій на проведення документальних перевірок з приводу сплати ЄСВ, як наслідок, фактичне проведення відповідачем документальної перевірки є незаконним, а вимога, що здійснена за результатами цієї перевірки є протиправною.

Ухвалою судді від 28.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 19 січня 2022 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №3918), у якому пояснює, що ГУ ДПС у Запорізькій області надіслано поштою платнику єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 88712412 від 24.06.2021 на загальну суму 5090,20 грн., у тому числі штраф у розмірі 3593,51 грн. та пеня у розмірі 1496,69 грн. Поштовий конверт було повернуто до контролюючого органу (до відзиву додаються докази направлення). Зазначає, що у рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки). При цьому, наголошує, що Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 не передбачено складено актів перевірок, а прямо зазначено складення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Вказує, що керуючись чинним законодавством, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією № 449 від 20.04.2015, у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2021 №Ф53896-13. Таким чином, вважає, що контролюючий орган діяв законно, відповідно до норм чинного законодавства та в рамках повноважень, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 03.04.2008 (Номер запису: 21010000000012641). Види діяльності позивача: 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (основний); 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний податок на третій групі оподаткування.

21.08.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області прийняте рішення №0119475607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у відповідності до якого на позивача накладено штрафні санкції на загальну суму 6499,41 грн, у тому числі, штраф у розмірі 4098,23 грн, пеня у розмірі 2401,18 грн за несвоєчасну із порушенням строків, встановлених Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відповідній редакції, сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.10.2013 по 09.08.2019.

Рішення відповідача позивач отримав 13.09.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача позивач 23.09.2019 оскаржив його до Державної фіскальної служби України, направивши відповідну скаргу рекомендованим листом №7231500398792, що підтверджується копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 23.09.2019 № ПН 215600426655. Відповідно до відомостей з сайту АТ «Укрпошта» http//ukrposhta.ua, що надані позивачем, листа АТ «Укрпошта» № 20-14-2019112610045 від 28.11.2019, рекомендований лист №7231500398792 вручений Державній фіскальній службі України 27.09.2019.

30.10.2019, тобто на 32-й день після отримання скарги позивача, Державна фіскальна служба України прийняла рішення №7651/6/99.00.08.06.01 про розгляд скарги позивача, яким позивачу у задоволенні його скарги відмовлено.

Не погодившись з означеним рішенням від 21.08.2019 №0119475607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Зазначені обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №280/5757/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020, яким позовні вимоги було задоволено повністю.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Вказаним рішенням також встановлено, що той факт, що до 22.10.2013 у відповідача претензій до позивача щодо дотримання встановленого порядку сплати єдиного внеску не було. Ця дата зазначена у додатку до оскаржуваного рішення відповідача «розрахунок штрафу та пені по єдиному внеску», як дата першого порушення. В продовж шести років у відповідача не було будь яких претензій щодо дотримання ним порядку та строків сплату єдиного внеску, що дало обґрунтовані підстави вважати, що він здійснює оплату єдиного внеску у відповідності до вимог законодавства, а отриману від працівників Мелітопольської ОДПІ консультацію щодо сплати єдиного внеску правильною.

У подальшому, 24.06.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області прийняте рішення №88712412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у відповідності до якого на позивача накладено штрафні санкції на загальну суму 5090,20 грн, у тому числі штраф у розмірі 3593,51 грн, пеня у розмірі 1496,69 грн за несвоєчасну із порушенням строків, встановлених Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відповідній редакції, сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.01.2018 по 13.07.2020. Вказане рішення направлено на адресу реєстрації позивача. Проте, як вбачається із копії поштового конверту, долученого відповідачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення адресату із відповідною відміткою відділення поштового зв`язку.

За даними облікової картки платника податків станом на 31.08.2021 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 5032,41 грн. (3535,72 грн. штрафи, 1496,96 грн. пеня), у зв`язку із чим 24.09.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-53896-13 на вказану суму.

Вимогу відповідача позивач отримав 01.10.2021, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

07.10.2021 позивач звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із запитом про надання відомостей про нараховану неустойку, на який отримано лист-відповідь від 25.10.2021 №65742/6/08-01-24-12 (отримано 19.11.2021).

Крім того, не погоджуючись із сформованою відповідачем вимогою, позивач оскаржив її у адміністративному порядку, направивши до Державної податкової служби України скаргу від 07.10.2021. Проте, рішенням від 27.10.2021 №24317/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2021 №Ф-53896-13 ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 07.10.2021 без задоволення.

Вважаючи прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

А пункт 4 частини 1 цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абзаци 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 6 частини 1 статті 1, частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум (пункт 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI).

Одночасно, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI).

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції №449.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу.

Згідно з частиною 14 статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (підпункт 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд звертає увагу, що до суми заборгованості ФОП ОСОБА_1 із сплати єдиного внеску у оскарженій вимозі від 24.09.2021 №Ф-53896-13 на суму 5032,41 грн., увійшли штраф у розмірі 3535,72 грн., пеня у розмірі 1496,96 грн. за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 88712412 від 24.06.2021 на загальну суму 5090,20 грн., у тому числі штраф у розмірі 3593,51 грн. та пеня у розмірі 1496,69 грн.

Вказане рішення позивачем не оскаржено, доказів протилежного сторонами не надано, отже суми штрафу та пені є узгодженими. Питання правомірності відображення в інтегрованих картках зобов`язань по таким рішенням не охоплюється предметом цього позову, оскільки їх аналіз (у разі непогодження) має здійснюватися в рамках окремої справи з іншими позовними вимогами.

Доказів сплати суми податкового зобов`язання 5090,20 грн. за вищевказаним рішенням позивачем також не надано.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Необхідно звернути увагу, що твердження позивача про обов`язковість проведення документальної перевірки при визначенні недоїмки зі сплати єдиного внеску, є безпідставним, оскільки відповідно до наданих доказів підставою для винесення оскаржуваної вимоги стала наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску за даними облікової картки платника податків в інформаційній системі органу доходів і зборів, що узгоджується з приписами пункту 3 розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції № 449.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак