Решение № 104437188, 20.05.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2022 р. № 400/2578/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марич Є. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до відповідача:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи в розмірі 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення з обмеженням пенсії максимальним розміром; зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром; зобов`язати відповідача прийняти відповідне рішення про про проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати відповідача виплатити різницю пенсії без обмеження її максимальним розміром однією сумою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач провів перерахунок пенсії на виконання рішення суду, однак при перерахунку і виплаті протиправно обмежив її максимальним розміром.

Ухвалою від 28.03.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 06.05.2022 р. суддею Маричем Є.В. справу прийнято до свого провадження.

Від відповідача відзив до суду не надходив.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, позицію відповідача буде враховано з листа відповіді.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідачем на виконання рішення суду було проведено 01.04.2021 р. перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи в розмірі 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення з обмеженням пенсії максимальним розміром. З листа відповідача вбачається, що обмежуючи розмір пенсії позивача відповідач керувався статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач не погоджуючись з обмеженням пенсії максимальним розміром звернувся до суду з даним позовом.

Предметом розгляду даної справи є обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, у статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частину п`яту викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016 року) у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» частину п`яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII внесені зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Проте, на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, а саме станом на 01.01.2017 року, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до якої вносилися вказані зміни, була визнана 20.12.2016 року Конституційним Судом України неконституційною, а тому повністю втратила чинність, отже зазначені зміни не можуть створювати будь-яких правових наслідків.

Набуття чинності з 1 січня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не викликає автоматичного відновлення дії ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 року є такими, що втратили чинність.

Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Правова позиція суду у даній справі відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, викладеним, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17.

На підставі наведеного у сукупності, суд висновку щодо протиправності дій відповідача щодо обмеження призначеної та перерахованої позивачу пенсії максимальним розміром, а тому пенсія позивача має бути перерахована та виплачена без обмеження максимального розміру.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, оскільки судом не може бути прийнято рішення щодо прав позивача які ще не порушені в майбутньому.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про перерахунок та виплату пенсії, оскільки ця вимога є тотожною вже задоволеній вимозі, зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії.

Також, не підлягає задоволенню вимога щодо виплати різниці пенсії однією сумою, оскільки жодною нормою не передбачено обов`язку відповідача проводити виплати однією сумою.

Позов задовольнити частково.

В позовній заяві позивач клопоче про застосування судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області подати у місячний строк з дня набрання законної сили звіт про його виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відсутні підстави і для задоволення клопотання про звернення рішення до негайного виконання. Пунктом 2 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) щодо проведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2021 р. перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи в розмірі 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення з обмеженням пенсії максимальним розміром.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2021 р. перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи в розмірі 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення без обмеженням пенсії максимальним розміром.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відмовити у встановленні судового контролю та зверненні рішення до негайного виконання.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич