Решение № 104433918, 23.05.2022, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/981/21

Провадження по справі № 2/514/95/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2022 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Тончевої Н.М.,

при секретарі Георгієвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарутинської селищної рада Болградського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до Тарутинської селищної рада Болградського району Одеської області, в якому просить встановити факт його проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації №324/А-2004 від 27 серпня 2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,59 га, розташованої на території Виноградівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №156854, виданим 16 листопада 2004 року.

22 листопада 2010 року ОСОБА_2 залишив на ім`я ОСОБА_1 заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Виноградівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, за реєстровим №197, яким заповідав вищевказану земельну ділянку.

Разом з тим, у тексті заповіту зазначено, що майно заповідається племіннику ОСОБА_1 , що не дає можливості перевіряти цей факт, оскільки він є рідним племінником його дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 квітня 2018 року Тарутинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилось зазначене вище спадкове майно.

Інших спадкоємців майна померлого ОСОБА_2 , крім позивача, немає.

При зверненні до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. із заявою про прийняття спадщини за заповітом позивач отримав постанову від 15 квітня 2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що у тексті заповіту майно заповідається племіннику ОСОБА_1 , що не дає можливості перевіряти цей факт.

Однак, до смерті ОСОБА_2 , позивач проживав разом із ним, оскільки після смерті тітки ОСОБА_3 він забрав його до себе та доглядав за ним, оскільки власних дітей в них не було, потім здійснював його поховання за власні кошти, у зв`язку з чим, з огляду на певну сукупність об`єктивних причин, адреса реєстрації місця проживання у них різна.

Факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини підтверджується письмовими показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вказаною заявою.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, на своїх вимогах наполягає.

Представник Тарутинської селищної ради Одеської області в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, щодо заявленних вимог не заперечує.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За позицією Пленуму Верховного Суду України, яка викладена у п.п.2, 21 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За змістом ст.49, ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації №324/А-2004 від 27 серпня 2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №156854, виданим 16 листопада 2004 року (а.с. 9).

22 листопада 2010 року ОСОБА_2 залишив на ім`я ОСОБА_1 заповіт, посвідчений секретарем виконкому Виноградівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, за реєстровим №197, яким заповідав вищевказану земельну ділянку (а.с. 11).

Проте, у тексті заповіту зазначено, що майно заповідається племіннику ОСОБА_1 , що не дає можливості перевіряти цей факт, оскільки ОСОБА_1 є рідним племінником дружини спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 квітня 2018 року Тарутинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилось зазначене вище спадкове майно.

Однак, при зверненні до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. з заявою про прийняття спадщини за заповітом позивач отримав постанову від 15 квітня 2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що у тексті заповіту майно заповідається племіннику ОСОБА_1 , що не дає можливості перевіряти цей факт (а.с.12).

Згідно письмових показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 здійснював постійний догляд за ОСОБА_2 до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній був самотньою людиною, власних дітей не мав, потребував стороннього догляду у зв`язку з похилим віком та понад п`ять років мешкав з родиною позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60-65).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю, вони були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарства по день смерті ОСОБА_2 , що підтверджено письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 268, 272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева