Решение № 104408019, 23.05.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9320/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року Рівненський міський суд

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання звернувся представник ТзОВ «Рівнетеплоенерго» у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 54032,25 грн. на р/р НОМЕР_1 IBAN: НОМЕР_2 в Філії - Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, код за ЄДРПОУ 36598008 ТОВ «Рівнетеплоенерго» та судовий збір в сумі 2270,00 грн. на р/р НОМЕР_3 IBAN: НОМЕР_4 в Філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, код ЄДРПОУ 36598008, ТОВ «Рівнетеплоенерго».

В судовому засіданні представник позивача заявлений розмір позовних вимог підтримала повністю з підстав викладених в позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на користь позивача за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 54032,25 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Однак, представник позивача не заперечила, про застосування строків позовної давності, якщо суд дійде такого висновку та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з березня 2018 року по березень 2021 року в розмірі 24014,55 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги позивача та просить суд відмовити у їх задоволенні, з тих підстав, що відповідач не отримував послуг від позивача, оскільки він облаштував у квартирі самовільно автономне опалення.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 власником (квартиронаймачем) якого є відповідач по справі.

Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання здійснюється відповідно до тарифів затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №137 від 09 жовтня 2008 року, №6 від 04 січня 2011 року та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТзОВ «Рівнетеплоенерго» №449 від 23 квітня 2014 року, №569 від 23 травня 2014 року, №664 від 13 червня 2014 року, №792 від 27 червня 2014 року, №146 від 17 жовтня 2014 року, №1171 від 31 березня 2015 року, №174 від 21 травня 2015 року, №1101 від 09 червня 2016 року та №1536 від 28 грудня 2017 року, №1791 від 11 грудня 2018 року.

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснювалося у відповідності до положеньЗакону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихПостановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов`язки споживача і виконавця, а також інші питання.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , квартиронаймач: ОСОБА_1 внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного внесення поточних платежів за послуги теплопостачання станом на 01 квітня 2021 року виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 54032,25 грн.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про теплопостачання»місцева (розподільча) теплова мережасукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про виконання послуг позивачем ТзОВ «Рівнетеполенерго».

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення приміщення від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.08.2019 року у справі №226/1437/16-ц.

Відповідно дост.13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно достатті 319 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Відповідно до ст.322 ЦК Українипередбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост.19 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2055 року №630 передбачено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з частинами першою, п`ятою ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно наявних письмових доказів будь-які дії з 18 червня 2015 року відповідачем, пов`язані з виконанням умов договору, не вчинялись.

Відповідно до ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечила, про застосування строків позовної давності, якщо суд дійде такого висновку, а тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними представником позивача належними та допустимими доказами, не спростовані представником відповідача, а тому вони підлягають до задоволення. Однак, суд вважає за необхідне стягнути розмір заборгованості, який виник у відповідача перед позивачем у межах строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. згідно платіжного доручення, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354ЦПК України,ст.ст.13,319,322,610,611ЦК України,суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за період з березня 2018 року по березень 2021 року в розмірі 24014,55 грн. на р/р НОМЕР_1 IBAN: НОМЕР_2 в Філії - Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, код за ЄДРПОУ 36598008 ТОВ «Рівнетеплоенерго» та судовий збір в сумі 2270,00 грн. на р/р НОМЕР_3 IBAN: НОМЕР_4 в Філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, код ЄДРПОУ 36598008, ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТзОВ «Рівнетеплоенерго», м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов