Постановление суда № 104406971, 23.05.2022, Козельщинський районний суд Полтавської області

23.05.2022 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 636/3648/18 (533/266/22)

провадження №1-і/533/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

прокурора - Романова Р.В. (у режимі ВКЗ),

захисника адвоката Аскреткова А.В. (у режимі ВКЗ) .

секретаря судового засідання Бєлухи М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду як окрему процесуальну дію клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Романова Р.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2022 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшло клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Романова Р.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці та залишення застави, визначеної ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (49920 грн).

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що у провадженні Печенізького районного суду Харківської області перебувають обвинувальні акти у кримінальному провадженні № 12018220440001211 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12018220440001416 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12018220440001817 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 186 КК України, які судом об`єднанні в одне провадження.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з цілодобового арешту на тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 25.03.2022 включно, який у подальшому на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України продовжений до вирішення відповідного питання судом, тобто до 25.05.2022 включно.

ОСОБА_1 , раніше не судимий, не працюючий, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. З метою запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, просив продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб та згідно ч. 3 ст. 183 КПК України залишити раніше визначену судом заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має доньку та сестру, за місцем реєстрації проживав сам, тому порушив обраний раніше судом запобіжний захід цілодобовий домашній арешт, ствердження прокурора про доведення вини обвинуваченого є безпідставним, оскільки кримінальне провадження по суті не розглянуто та обвинувальний вирок відносно обвинуваченого не ухвалювався. Просив суд обрати як запобіжний захід для обвинуваченого особисте зобов`язання.

З ДУ «Харківський слідчий ізолятор», де перебуває обвинувачений, надійшла довідка, про те, що в установі відсутній інтернет зв`язок і проведення відеоконференції неможливе.

Прокурор у судовому засіданні просив розглянути клопотання без участі обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого покладався на розсуд суду.

Частина перша статті 193 КПК України вимагає участь обвинуваченого та його захисника під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Отже, з одного боку, відсутність обвинуваченого позбавляє суд можливості продовжувати судовий розгляд клопотання у порядку, визначеному КПК України, що вимагає відкладення судового розгляду.

Разом з тим, строки тримання під вартою обвинуваченого закінчуються 25.05.2022 року, доставка обвинуваченого в умовах воєнного стану до приміщення суду, який територіально відділений від установи тримання обвинуваченого, є неможливою, участь обвинуваченого в режимі ВКЗ також не представляється можливим з об`єктивних причин, наведених у повідомленні ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

У зв`язкуіз запровадженнямвоєнного стануна всійтериторії Українита неможливістюзастосування нормч.1ст.193КПК України,з метоюзабезпечення безпекиусіх осіб,учасників тасторін кримінальногопровадження танеможливості транспортуванняобвинуваченого доприміщення суду,суд вирішив провести розгляд клопотання прокурора у режимі відеоконференції без участі обвинуваченого, оскільки захист прав та інтересів останнього належним чином здійснюється його захисником.

Наразі кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду судом, який не здійснює правосуддя, об`єктивно закінчити розгляд кримінального провадження та ухвалити рішення до закінчення строку обраного запобіжного заходу неможливо. У зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає невідкладному розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, прийшов до такого висновку.

24 лютого 2022 року Указом Президента України, затвердженим відповідним законом, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України введено воєнний стан.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22, ураховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, на підставі ч.7 ст. 147 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Печенізького районного суду Харківської області - на Козельщинський районний судом Полтавської області.

Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 до Козельщинського районного суду Полтавської області в установленому Законом України №2111-IX від 03.03.2022 року «Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану» порядку - не передані.

Верховний Суд у листі від 03.03.2022р.N1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» рекомендував судам таке: (п. 8) у разі коли територіальну підслідність кримінальних правопорушень на стадії досудового розслідування змінено, а матеріали кримінальних проваджень через воєнні дії не було передано або передано не в повному обсязі, оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. (П. 9) При розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З відомостей, які знаходяться в ЄДРСР встановлено, що у провадженні Печенізького районного суду Харківської області перебувають об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220440001211 від 10.08.2018, №12018220440001416 від 05.10.2018, №1218220440001817 від 28.11.2018 року за обвинуваченням: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст.185, ч.3 ст. 186 КК України; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.186КК України.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року у справі № 636/3648/18 (провадження № 1-кп/633/23/2022), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.02.2022, ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, а саме до 25.03.2022 включно. На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620,00 грн. У разі внесення застави на обвинуваченого покладено певні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

З вищевказаної ухвали суду вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином та за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьохдо шестироків.На данийчас матеріаликримінального провадженняперебувають стадіїпідготовчого судовогорозгляду.

З ухвали суду також вбачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про розгляд судом відносно нього кримінального провадження, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, без поважних причин в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, що свідчить про його переховування та умисне ухилення від суду, перешкоджання розгляду кримінального провадження у розумні строки. З огляду на встановлене суд дійшов висновку, що оскільки обвинувачений після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжував ухилятися від своїх процесуальних обов`язків, то запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Зазначені обставини свідчать про наявність визначених статтею 177 КПК України ризиків переховування від суду та перешкоджання розгляду кримінального провадження у розумні строки, а також про умисне ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Врахувавши наведені ризики, усі, визначенні ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, суд виснував, що відносно обвинуваченого, слід змінити запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Більш м`які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть. При цьому з урахування ч. 3 ст.183 КПК України суд визначив розмір застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 грн для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.6 ст. 615 КПК України під час воєнного стану та у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Таким чином строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України було продовжено до вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу судом до 25 травня 2022 року.

Матеріали кримінального провадження з Печенізького районного суду Харківської області до Козельщинського районного суду Полтавської області не передані, тому суд розглядає клопотання, спираючись на матеріали, надані стороною обвинувачення, та самостійно отриманні судом шляхом доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також ураховуючи пояснення прокурора та захисника обвинуваченого.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду від 23.11.2017 року у справі № 1-р/2017 запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують передбачене частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому жкримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 3, 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до: раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

Оскільки обвинувальний акт відносно особи передано на розгляд суду, то суд не дає оцінки обґрунтованості підозри. Так само суд не бере до уваги твердження прокурора про підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення забраними у кримінальному провадженні доказами, оскільки суд не має у своєму розпорядженні таких доказів, а вина ОСОБА_1 вироком суду не встановлена.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

В свою чергу, враховуючи воєнний стан у країні, суд уважає, що ризик, який визначений в ухвалі Печенізького районного суду Харківської області від 25 січня 2022, а саме ризик переховування від суду та перешкоджання розгляду кримінального провадження у розумні строки, продовжує існувати, а жоден інший запобіжний захід не може запобігти такому ризику.

Крім цього, відповідно до вимог статті 178 КПК України, суд враховує дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Як вбачається з клопотання прокурора, та не заперечувалося захисником, обвинувачений не має постійного джерела доходу, не працює, до затримання проживав один у с. Леб`яже Чугуївського району Харківської області, яке наразі хоч і не є окупованим, але поряд проходить лінія зіткнення з військами Російської Федерації.

У разі доведеності вини обвинуваченого, покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до шести років, а тому, з урахуванням характеру і тяжкості висунутого обвинувачення, усвідомлюючи можливість постановлення обвинувального вироку щодо нього та з урахуванням воєнного стану в країні, обвинувачений може переховуватись від суду.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд уважає, що прокурором доведено, що встановлені при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Аргументи, наведені захисником, є тотожними тим, що були оцінені під час попередньої ухвали суду про обрання запобіжного заходу та судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали Печенізького районного суду Харківської області за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого. Тому суд їх відхиляє, як безпідставні та такі, що не спростовують наявність ризиків, на яких наполягала сторона обвинувачення.

Факти, зазначені захисником, не можуть бути підставою для відмови в продовженні застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та заміни на найбільш м`який запобіжний захід і виді особистого зобов`язання, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховуватись від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження у розумні строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на вище викладене суд, вислухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, зважаючи на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, і для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд уважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд уважає за необхідне продовжити і раніше визначений розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд уважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, - прибувати на виклики до суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, повідомляти суд про зміну місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 132, 177, 183, 193, 331, 372, 376, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 21 липня 2022 року включно.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України залишити раніше визначений розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620,00 грн.

Згідно з ч.7 ст.182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на обвинуваченого покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання зазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали направити обвинуваченому, захиснику, прокурору, Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 24.05.2022 о 9.00.

Суддя В.П. Козир