Постановление суда № 104395332, 19.05.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28464/14-ц

Провадження № 4-с/761/93/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. у виконавчому провадженні №52386898, стячувач- ПАТ «ОТП Банк»,

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 р. боржник ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень уу м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. у виконавчому провадженні №52386898, стячувач- ПАТ «ОТП Банк», в якій з урахуванням доповнень просила визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. щодо фактичного не зняття арешту (обтяження), накладеного на майно боржника ОСОБА_2 , на все нерухоме майно та на рахунки (кошти), відкриті в банківських установах, в рамках виконавчого провадження №52386898, зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречуху О.Я. або іншу уповноважену особу Відділу скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно на підставі постанови від 30.01.2018 р., номер запису про обтяження №24646425, дата та час державної реєстрації - 02.02.2018 р., зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречуху О.Я. або іншу уповноважену особу Відділу скасувати арешт, накладений на рахунки (кошти) боржника на підставі постанови від 27.09.2018 р.

Скарга вмотивована тим, що в провадженні старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречух О.Я. перебувало виконавче провадження №52386898 на підставі виконавчого листа №2-5450/10 від 15.08.2013 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2021 р. у справі №761/28464/14-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-5450/10 від 15.08.2013 р.

За зверненням боржника старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречух О.Я. виконавче провадження №52386898 закрив, виключив відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Між тим, арешти на нерухоме майно та (кошти) боржника фактично не зняв, що стало підставою для звернення до суду зі скаргою.

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав заяву про вирішення питання у його відсутність.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись про день та час розгляду скарги, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречух О.Я. перебувало виконавче провадження №52386898 на підставі виконавчого листа №2-5450/10 від 15.08.2013 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу.

В рамках виконавчого провадження №52386898 винесено постанову від 30.01.2018 р. про арешт майна боржника, а 27.09.2018 р. постанову про арешт грошових коштів, що містяться на рахунках боржника в банківських установах.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2021 р. у справі №761/28464/14-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-5450/10 від 15.08.2013 р. щодо боржника ОСОБА_2

09.06.2021 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречух О.Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52686898. В п.2 постанови зазначено щодо припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Між тим, фактично арешт старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречух О.Я. знятий не був, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 р., з якої вбачається наявність обтяження - арешту нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови про арешт майна божника від 30.01.2018 р., номер запису про обтяження №24646425 від 02.02.2018 р.

Відповідно до ст. 39 ч.1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

Згідно ст. 40 ч.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У даному випадку, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження в зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, накладений арешт припинився, про що також було зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2021 р., але фактично вказані дії виконані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

З огляду на викладені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що фактичним не зняттям суб`єктом оскарження арешту з майна та коштів (рахунків) боржника у виконавчому провадженні порушується право заявника, яке підлягає захисту, шляхом визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. щодо фактичного не зняття арешту (обтяження), накладеного на майно боржника ОСОБА_2 та на рахунки (кошти), відкриті в банківських установах, в рамках виконавчого провадження №52386898 та зобов`язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречуху О.Я. або іншу уповноважену особу Відділу фактично скасувати арешти, накладені на все нерухоме майно на підставі постанови від 30.01.2018 р., номер запису про обтяження №24646425, дата та час державної реєстрації - 02.02.2018 р., та на рахунки (кошти) боржника на підставі постанови від 27.09.2018 р.

В зв`язку з цим скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 2, 13, 37,40 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

скаргу боржника ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. у виконавчому провадженні №52386898, стячувач- ПАТ «ОТП Банк», - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречухи О.Я. щодо фактичного не зняття арешту (обтяження), накладеного на майно боржника ОСОБА_2 та на рахунки (кошти), відкриті в банківських установах, в рамках виконавчого провадження №52386898.

Зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гречуху О.Я. або іншу уповноважену особу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо фактичного скасування арештів, накладених в рамках виконавчого провадження №52386898 на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови від 30.01.2018 р., номер запису про обтяження №24646425, дата та час державної реєстрації - 02.02.2018 р., та на рахунки (кошти) ОСОБА_2 на підставі постанови від 27.09.2018 р.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повна ухвала виготовлена 19.05.2022 р.

Суддя: А.А.Осаулов