Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/157/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної за участю секретаря судового засідання Ю.Костюкович, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25 , код ЄДРПОУ 36631296) стягнення 17860, 36 грн
представники сторін в судове засідання не з`явилися:
У березні 2022 року Приватне акціонерне товариство «САНТЕХКОМПЛЕКТ» звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" про стягнення 17021,64 грн. - основного боргу, 533,50 грн. - пені, 83,94 грн. - 3% річних, 221 28 грн. інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До ПрАТ «САНТЕХКОМПЛЕКТ» звернувся відповідач з пропозицією здійснити поставку товару. Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру №143875 на сплату від 23.09.2021 року з переліком товару, який буде поставлятися, на загальну суму 25 484,70 грн., окрім того ПДВ 20% - 5 096,94 грн., а разом 30 581,64 грн. (а.с.11). Позивач 04.10.2021 року здійснив поставку частини товару на загальну суму 17 021,64 грн. разом з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №К1-00042222 від 04.10.2021 року (а.с.12). 12.10.2021 року Позивач здійснив до поставку товару на загальну суму 13 560,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №К1-00043955 від 12.10.2021 року. Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується банківською випискою від 15.11.2021 року на загальну суму 13 560,00 грн. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 09.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 30.03.2022 року.
Разом з тим, 30.03.2022 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою суду від 02.05.2022 року призначено розгляд справи на 17.05.2022 року.
16 травня 2022 року від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
У судове засідання 17.05.2022 року представник Відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення поштового зв`язку, які знаходиться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за відсутності такого учасника, відповідно до чинного законодавства за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 17.05.2022 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. У судовому засіданні 17.05.2022 року судом прийнято рішення у даній справі.
Дослідивши подані Позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
До ПрАТ «САНТЕХКОМПЛЕКТ» звернувся відповідач з пропозицією здійснити поставку товару. Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру №143875 на сплату від 23.09.2021 року з переліком товару, який буде поставлятися, на загальну суму 25 484,70 грн., окрім того ПДВ 20% - 5 096,94 грн., а разом 30 581,64 грн. (а.с.11).
Позивач 04.10.2021 року здійснив поставку частини товару на загальну суму 17 021,64 грн. разом з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №К1-00042222 від 04.10.2021 року (а.с.12).
12.10.2021 року Позивач здійснив до поставку товару на загальну суму 13 560,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №К1-00043955 від 12.10.2021 року (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов`язання перед Відповідачем щодо поставки Товару у повному обсязі.
Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується банківською випискою від 15.11.2021 року на загальну суму 13 560,00 грн. (а.с.15).
Судом встановлено, що у Відповідача виник борг перед Позивачем за поставлений Товар у розмірі 17 021,64 грн.
14.12.2021 року Позивач направив Відповідачу претензію №114/21-п від 10.12.2021 року про сплату заборгованості, протягом 10 днів (а.с.16).
Відповідач не надав відповіді на претензію і борг не сплатив.
Станом на 17.05.2022 року заборгованість Відповідача по оплаті поставленого товару становила 17 021,64 грн. та на даний момент залишається не сплаченою.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Як убачається з матеріалів справи Відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Відтак неоплаченим відповідачем лишився борг за поставлений товар на суму 17 021,64 грн.
З огляду на прострочення виконання Відповідачем зобов`язання, Позивач нарахував 533,50 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення.
Покликаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу 221,28 грн. інфляційних втрат та 83,94 грн. - три відсотки річних.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. За ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).
Ураховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та його безпосередня оплата свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.
У силу вимог ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У свою чергу, за ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).
У ч. 1 ст. 665 ЦК України врегульовано, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом із фактичних обставин справи установлено, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, на виконання яких Позивач здійснив поставку товару, однак Відповідач здійснив часткову оплату товару, у тому числі на претензію Позивача, у зв`язку з чим в останнього виникло право вимагати повернення суми заборгованості за поставлений товар.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом із фактичних обставин справи встановлено порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару, відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 17 021,64 грн. підлягає до задоволення.
Окрім того, Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 83,94 грн. - 3% річних, 221 28 грн. інфляційні втрати.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у Постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що Позивачем вірно нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат.
Доказів належного виконання Відповідачем зобов`язань по вказаному Договору до суду не подано. Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.
Також Позивач просив стягнути з Відповідача пеню у сумі 83,94 грн. Разом з тим, судом встановлено, що укладена сторонами угода є спрощена форма договору та не містить положень, якими б сторони визначили розмір та базу нарахування пені.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України за порушення грошових зобов`язань встановлюються штрафні санкції у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Проте, відповідно до роз`яснення, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначаються певним законодавчим актом.
У даному випадку судом встановлено, що договір не містить умови про нарахування пені, спеціальний закон, який визначав би розмір та порядок стягнення пені в разі неналежного виконання зобов`язань з оплати наданих послуг також відсутній, а норми ГК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є нормою законодавства, яка встановлює розмір та базу сплати пені, тобто є загальною нормою права, що передбачає лише порядок її визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 904/5922/17.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені на суму 83,94 грн. є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме Позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права Відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову сплачений за подання позову судовий збір в сумі 2270,00 грн. необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25 , код ЄДРПОУ 36631296) стягнення 17860, 36 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25 , код ЄДРПОУ 36631296) на користь Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832) 17 021,64 грн - основного боргу; 83,94 грн - 3% річних; 221,28 грн - інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору.
3. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 533,50 грн -пені.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2022 року.
Суддя Н.Церковна
Судебное решение № 104363397, Господарський суд Рівненської області было принято 17.05.2022. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные данные.
то решение относится к делу № 918/157/22. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: