Решение № 104341507, 12.05.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12984/21

Провадження № 2/344/691/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 травня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Польської М.В.

секретаря Федоришин М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач подав в серпні 2021р. до Івано-Франківського міського суду позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 25250.55грн. та судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 24.08.2018р. в м.Рогатині відбулася ДТП за участю застрахованого ТЗ марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 та іншого ТЗ марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-страхова відповідальність якого застрахована в ПАТ «СК «УСГ», в результаті пригоди було пошкоджено застрахований ТЗ. Власнику Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 було виплачено позивачем ПАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в сумі 74 250.55грн. Позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату в порядку регресу понесених витрат і останнє виплатило 49000грн. Різниця шкоди, яка полягає стягненню з відповідача як винної особи складає 25250.55грн.

Позивач просив позов задовольнити, позов підтримав повністю справу просив розглянути у його відсутності.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону, в т.ч. і через сайт судової власди. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.08.2018р. о 10.30год в м.Рогатині відбулася ДТП за участю застрахованого ТЗ Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та іншого ТЗ марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , вина останнього підтверджується постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018р.(а.с.6-7).

Страховим випадком відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Отже, страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (третіх осіб) та захист майнових інтересів страхувальників, відповідальність яких застрахована і з якими наявні договірні відносини.

Цивільно-страхова відповідальність ТЗ Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 належного ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в позивача ПАТ «Страхова група «ТАС» (а.с.5).

Цивільно-страхова відповідальність ТЗ марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 належного ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» (а.с.17).

А тому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як винної особи у ДТП, відповідальність якого застрахована в ПАТ «СК «УСГ» виникла за шкоду заподіяну майну (автомобілю) ОСОБА_2 .

В результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований ТЗ Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , про що була подана заява від ОСОБА_2 , як страхувальника, до ПАТ «Страхова група «ТАС», як страховика, з яким укладено договір, як наслідок позивачем складено 27.08.2018р. Акт огляду ТЗ, Стаховий Акт на суму 74250.55грн. та Ремонтна калькуляція на загальну суму 87665.61грн. (а.с.8-15).

Власнику ОСОБА_3 , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на підставі заяви та вказаних документів було виплачено позивачем 19.09.2018р. страхове відшкодування в сумі 74 250.55грн., про що свідчить платіжне доручення (а.с.16).

При цьому, чи роз`яснював позивач як страховик своєму страхувальнику ОСОБА_2 про право на подання заяви до іншої страхової компанії ПАТ «СК «УСГ», в якій була застрахована відповідальність винної особи ОСОБА_1 , суду позивач не повідомив і встановити таке не вдалося за відсутності представника позивача в судових засіданнях.

Водночас, ОСОБА_2 також звернувся і до ще одної страхової компанії - ПАТ «СК «УСГ» 28.11.2018р. про здійснення страхового відшкодування, не зважаючи на отримане ним 19.09.2018р. вже страхове відшкодування від ПАТ «Страхова група «ТАС» у сумі 74250.55грн. і не повідомивши іншу страхову компанію про отримання ним коштів як суми страхового відшкодування від власної страхової компанії (страховика). Відповідно до Протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 27.12.2018р. укладеного між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 , було здійснено виплату останньому коштів на суму 49000грн., таким чином зобов`язання за Полісом №АК/6367453 (належному ОСОБА_1 ) ПАТ «СК «УСГ» перед третьою особою ОСОБА_2 також виконало.

В подальшому, позивач 03.01.2019р. звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату в порядку регресу понесених витрат щодо страхового відшкодування і відповіддю від 22.02.2019р. позивача повідомлено про виконання зобов`язання за Полісом №АК/6367453 (належному ОСОБА_1 ) ПАТ «СК «УСГ» перед третьою особою ОСОБА_2 , а тому відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу ПАТ «Страхова група «ТАС». Разом з тим, ПАТ «СК «УСГ» при виплаті коштів у сумі 49000грн. також не з`ясовувала обставини можливої вже виплати їх 19.09.2018р. цьому ж потерпілому ОСОБА_2 іншою страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» у сумі 74250.55грн..

Отже, виплачена повторно сума коштів ОСОБА_2 може бути стягнута в порядку регресу позивачем з ПАТ «СК «УСГ», яка відповідно вправі безпідставно (повторно) виплачені кошти стягнути з їх отримувача ОСОБА_2 , який не повідомив останню про отримане вже страхове відшкодування від власного страховика, з яким у нього був укладений договір на страхування ТЗ. Однак, такі вимоги не є предметом даного спору, жодних клопотань про залучення даних осіб до розгляду цивільної справи сторони не заявляли, участь у судових засіданнях не брали, а тому суд розглядає справу в межах диспозитивності позовних вимог до визначеного позивачем відповідача винної особи в ДТП.

Позивач доводив в позові, що оскільки ПАТ «СК «УСГ» виплатило ОСОБА_2 49000грн., то різниця шкоди, яка полягає стягненню з відповідача (винної особи в ДТП) в користь позивача складає 25250.55грн. (74250.55-49000), а тому на підставі ст.27 Закону України «Про страхування», ч.2 ст.1187, ч.1 ст.1191, 1194 ЦК України є підстави для задоволення позову.

Щодо цього слід зазначити.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.16 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У цій цивільній справі позивач як страховик здійснив на підставі поданої заяви відшкодування своєму ж страхувальнику (потерпілій особі, власнику пошкодженого транспортного засобу) ОСОБА_2 за договірними з ним відносинами, замість вибраного потерпілим альтернативного права як до страховика винної особи чи до самої винної особи, а інша страхова компанія, як з`ясовано судом, теж здійснила страхове відшкодування цьому ж потерпілому ОСОБА_2 як третій особі, але за деліктними зобов`язаннями перед ним (позадоговірними з цією потерпілою особою, але за умовами договору з власним страхувальником ОСОБА_1 щодо можливого захисту прав третіх осіб - потерпілих).

Як слідує з вимог ч.1 ст..1191,1194 ЦК України (які застосовує позивач у даному спорі) особа, що відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також передбачає право страховика, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду у випадках визначених даною нормою (за наявності однієї з умов у пункті 38.1.1 статті).

Однак, за вимогами ст.27 Закону України «Про страхування» (яку одночасно теж застосовує позивач у даному спорі) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічно за статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19).

Тому під час розгляду даної справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування".

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", як вже зазначено вище, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Позивач посилався на правовідносини як регресу, так і суброгації, однак суд зобов`язаний встановити ті відносини, які притаманні даному спору.

Дані правовідносини між сторонами даної цивільної справи є саме суброгацією, оскільки до страховика потерпілого перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування (зокрема її частини за заявленими позовними вимогами) за ст. 27 Закону України "Про страхування".

Однак зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19).

Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги. Як встановлено судом позивачем проведено виплату страхового відшкодування потерпілому, хоча таку виплату повинна була б здійснити страхова компанія, в якій застрахована відповідальність саме винної в ДТП особи, а вимоги позову саме до винної особи, а не СК, носять характер відносин суброгації, а не регресу.

Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).

У той час як згідно положення статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання - кредитор (аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).

Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).

Строк позивачем щодо звернення до суду з даною вимогою дотримано.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії").

У рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, право вимоги позивача до відповідача виникло на підставі вищевказаного. За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення, іншого на спростування вказаного стороною відповідача не надано.

Відповідно до ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які поніс позивач на сплату судового збору в розмірі 2270грн. (а.с.4).

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 15, 993 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства ПАТ «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, юридична адреса: проспект Перемоги, 65, м.Київ, страхове відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 25250.55грн. грн (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 55 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства ПАТ «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, юридична адреса: проспект Перемоги, 65, м.Київ, судові витрати у розмірі 2270грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2022року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА