Решение № 104334871, 11.05.2022, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/29186/21

Провадження № 2/686/1496/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонннй суд Хмельницької області у складі: головуючого судді - Продана Б.Г. за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому цивільну справу №686/29186/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: АТ КБ «Приватбанк», АТ «Державний ощадний банк України», ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

Позивач звернулась до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: АТ КБ «Приватбанк», АТ «Державний ощадний банк України», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звільнення майна з-під арешту.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , її чоловік та батько ОСОБА_2 . Після його смерті заведено спадкову справу, спадкоємцем за законом є його донька, ОСОБА_2 .

Однак на майно ОСОБА_3 15.10.2012 року та 26.11.2015 року було накладено арешт на підставі постанови Першого міського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ. Виконавчі провадження за виконавчими листами від 24.10.2012 року №2-1688/12, від 13.07.2015 року №686/2009/15, від 06.09.2004 року №2-5111, від 12.10.2009 року №2-4556/09 були закінчені, однак на думку виконавця відсутні підстави для зняття арешту. Наявність такого обтяження порушує його права позивача, у зв`язку із чим вона змушена звернутись до суду.

09.12.2021 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

11.01.2022 року від третьої особи, АТ КБ «Приватбанк» надійшли пояснення по справі, просить відмовити у задоволенні позову.

01.03.2022 року справу призначено до слухання по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, від представника позивача надійшла заява про слухання справи у їх відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, при вирішенні спору покладається на думку суду.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, подали заяви про слухання справи у їхній відсутності, просили відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Після його смерті заведено спадкову справу, спадкоємцем за законом є його донька, ОСОБА_2 .

Однак, на майно ОСОБА_3 15.10.2012 року та 26.11.2015 року було накладено арешт на підставі постанови Першого міського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ. Виконавчі провадження за виконавчими листами від 24.10.2012 року №2-1688/12, від 13.07.2015 року №686/2009/15, від 06.09.2004 року №2-5111, від 12.10.2009 року №2-4556/09 були закінчені, однак згідно відповіді виконавця відсутні підстави для зняття арешту.

Дані обставини об`єктивно підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Наявність арешту перешкоджає спадкоємцю в повному обсязі реалізувати свої права щодо оформлення спадкового майна, у зв`язку із чим вона звернулась до суду.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» - Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» - Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» - У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Наведеними правовими нормами покладено на державного виконавця обов`язок скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П. 33 постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 2 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а томуслід зняти арешт з майна

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 321, 319, 391, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд

вирішив:

Позовну заяву задоволити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_3 , що накладений на підставі:

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серія та номер: 49465271, виданий 26.11.2015, видавник: ОСОБА_4 , Перший міський відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, Хмельницька обл. - номер запису обтяження: 12241981;

- постанови про відкриття виконавчого провадження №35269223 від 15.11.2012, державний виконавець Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Сарафін О.Ф. - номер запису обтяження: 13311829.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення 17.05.2022 року.

Суддя