Решение № 104331487, 01.02.2022, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6537/19

Провадження № 2/361/386/22

01.02.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 рокуБроварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретарів Латчук Д.Р., Лелеки В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області Броваритепловодоенергія до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, з обслуговування внутрішньо будинкових систем,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2019 року позивач подав до суду позовну заяву у якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.02.2015 року по 01.04.2017 року в сумі 9027,09 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1921 грн.

Свій позов обґрунтував тим, що згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2008 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 , який є власником даної квартири.

13.07.2010 року між КП ?Броваритепловодоенергія? та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг.

Згідно з інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів від 28.10.2016 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, проводить щомісячні нарахування відповідно до встановлених тарифів.

В результаті несвоєчасної сплати коштів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у відповідача за період з 01.02.2015 року по 01.04.2017 року виникла заборгованість у сумі 9027,09 грн.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 03 жовтня 2019 року провадження у вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 грудня 2019 року.

14 лютого 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області були задоволені в повному обсязі.

18 червня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення від 14.02.2020 року та стягнути з позивача судові витрати, які він поніс.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він не був належним чином повідомлений, тому не з`являвся на судові засідання. Він не заперечує проти того, що 13.07.2010 року між КП ?Броваритепловодоенергія? та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг. Проте з 16.11.2015 року ОСОБА_1 не є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дана квартира ним була відчужена, тому ніяких матеріальних зобов`язань перед позивачем він не має. Він неодноразово повідомляв позивача про даний факт та надавав документи про відчуження даної квартири, тому просив переглянути заочне рішення та скасувати його.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 22 червня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 21 вересня 2020 року заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області було скасовано.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав пояснення, в яких проти позову заперечував, оскільки він є неналежним відповідачем. Пояснення надав аналогічно викладеним у заяві про перегляд заочного рішення.

23 квітня 2021 року представник позивача КП ?Броваритепловодоенергія? подала до суду додаткові пояснення, в яких послалось на те, що відповідач не звертався до позивача з метою про розірвання договору № 4234/4 від 13.07.2010 року про надання послуг з теплопостачання, отже даний договір є діючим. Оскільки позивач надає послуги до даної квартири, тому ОСОБА_1 повинен як споживач сплачувати надані йому послуги.

01 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав пояснення, в який позов не визнає проти його задоволення заперечує. Посилається на те, що дійсно 13.07.2010 року між КП ?Броваритепловодоенергія? та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Проте з 16.11.2015 року ОСОБА_1 не є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дана квартира ним була відчужена, тому ніяких матеріальних зобов`язань перед позивачем він не має. Згідно довідки з Державного реєстру речових прав №209795529 сформованої 21.05.2020 року з 16.11.2015 року власником квартири є інша особа. Крім того, як вбачається з позовної заяви борг стягується згідно договору про надання послуг з теплопостачання від 10.05.2007 року, укладеного між КП ?Броваритепловодоенергія? та ОСОБА_1 про надання послуг за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з вищевикладеним просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача свій позов підтримала та просила задовольнити, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання підтримала письмові заперечення подані до суду, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила в їх задоволенні відмовити.

Третя особа, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини у справі та виниклі правовідносини, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 1944 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1

13.07.2010 року між КП ?Броваритепловодоенергія? та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води.

Згідно договору дарування від 16.11.2015 року, зареєстрований в реєстрі №1753, ОСОБА_1 подарував квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.11.2015 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.05.2020 року власником квартири АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_2 .

Із наданого розрахунку заборгованості борг відповідачу ОСОБА_1 нарахований за період з лютого 2015 року по березень 2017 року у розмірі 9094 грн. 09 коп. (а.с. 12)

Так, згідно вказаного розрахунку станом на жовтень 2015 року відповідач ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги не мав, та 16 листопада 2015 року подарував вказану квартиру ОСОБА_2

07 вересня 2017 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов Комунального підприємства Броваритепловодоенергія до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2015 року по 30 квітня 2016 року у сумі 13273 грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору 1378 грн., всього 14651 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

За правилами частини четвертої статей 319 та 322ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно в відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої ст.20цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відсутність претензій, щодо надання житлово-комунальних послуг позивачем, підтверджує дотримання позивачем при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).

Отже,наведені обставинисправи танаведені нормисвідчать проте,що самена власникажитла покладаєтьсяобов`язок оплатижитлово-комунальнихпослуг,а відсутністьукладеного письмовогодоговору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Так, як вже було встановлено відповідач ОСОБА_1 з 16 листопада 2015 року не являється власником квартири по АДРЕСА_1 , а тому не може нести відповідальність за невиконання іншим власником житла вимог закону про оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, за період з 01.10.2015 року по 30 квітня 2016 року заборгованість була стягнута за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2017 року у сумі 13273 грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору 1378 грн., всього 14651 грн. 96 коп., тому спірною є заборгованість за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року в сумі 5444 грн. 69 коп.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК України.

Положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області Броваритепловодоенергія за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, з обслуговування внутрішньо будинкових систем за період з 01.02.2015 р. по 01.04.2017 р. в сумі 9027 грн. 09 коп. - відмовити.

Керуючись ст.ст.4,5,81,141,264,268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області Броваритепловодоенергія за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, з обслуговування внутрішньо будинкових систем за період з 01.02.2015 р. по 01.04.2017 р. в сумі 9027 грн. 09 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.