Приговор № 104289751, 13.05.2022, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/2270/21

Провадження № 1-кп/690/46/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретаря судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області кримінальне провадження №12021250360001076 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Юрківка Звенигородського району Черкаської області, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаний, офіційно не працевлаштований, не одружений, освіта повна середня, раніше судимий вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.11.2021 року, за ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з випробовуванням тривалістю 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Гончара Р.В., Шмельова О.О.,

Прудиуса О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Мельника В.В.

потерпілого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який 17.07.2020 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, та засуджений за це вироком Звенигородського районногосуду Черкаськоїобласті від30.11.2021року, 09.10.2021 року близько 11 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння його майном, таємно, переконавшись та вважаючи, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинену водійську дверку проник всередину автомобіля ВАЗ 21043, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , та за допомогою ключа, який знаходився у замку запалювання, без дозволу власника, завів автомобіль та поїхав у напрямку вул. Центральна с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, де не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з деревом.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Відповідно до ч. 1 ст.348КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений вказав суду, що визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаюється у вчиненому та бажає давати показання.

Відповідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.03.2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вказано, що дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст.349КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вказане, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні у повному обсязі, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, учасники судового провадження, які з`явились у судове засідання, не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого і ніким не оспорюються, як наслідок, вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , а також дослідженням відповідних письмових доказів, які підтверджують: обставини щодо події кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення; місцезнаходження речових доказів, розмір процесуальних витрат, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Також суд роз`яснив учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не досліджувались судом у судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, розкаявся у вчиненому, та надав суду показання за змістом яких він зранку 09.10.2021 року він випив близько 200 грам самогонки та близько 11 год. повертаючись додому, побачив, що автомобіль ОСОБА_2 , який проживає по сусідству, відчинений. Підійшовши до автомобіля ВАЗ 21043 він побачив, що всередині є ключі, та вирішив покататися по селу, однак дозволу у власника не запитував. Проїхавши близько 5 км. не впорався з керуванням та в`їхав у дерево. Після цього він виліз через передню пасажирську дверку та злякавшись наслідків, пішов додому і ліг спати. Через деякий час до нього додому прийшли працівники поліції та він зізнався у вчиненому. Також пояснив, що він має певні навики керування автомобілем, однак посвідчення водія не отримував. Зобов`язувався відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Окрім визнавальних показань, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підтверджується доказами, які судом визнані належними та допустимими, а також безпосередньо досліджені в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2021 року внесено відомості про кримінальне провадження № 12021250360001076 за повідомленням ОСОБА_2 про те, що невідома особа 09.10.2021 року заволоділа його автомобілем ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , темно-зеленого кольору, який знаходився по вул. Шолохова, с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області.

Відповідно до протоколів огляду місця події від 09.10.2021 року, фототаблиці до нього та план-схеми дорожньо-транспортної пригоди, проведених, крім іншого, за участі ОСОБА_2 , навпроти домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 виявлено автомобіль ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , який частково стояв на узбіччі, з явними ознаками дорожньо-транспортної пригоди, зокрема пошкодженнями передньої частини авто, внаслідок наїзду на дерево. Всередині автомобіля на передньому пасажирському сидінні виявлено речовину бурого кольору. В ході огляду місця події зроблено змиви із ручок відкривання, закривання водійської дверки, керма, ключа запалювання та ручки перемикання передач даного автомобіля, а також змиви речовини бурого кольору з переднього пасажирського сидіння; виявлено та вилучено 1 слід папілярного візерунку на лівій дверці автомобіля поблизу ручки відкривання, 3 сліди папілярних візерунків на передній пасажирській дверці, 2 сліди папілярних візерунків з внутрішньої сторони передньої пасажирської дверки, 1 слід низу взуття біля правої передньої дверки, а також тканинну шапку чорного кольору з написом «STREET STYLE» біля ручки перемикання передач, які поміщено до окремих сейф-пакетів.

Постановою слідчого від 06.10.2021 року автомобіль ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , 7 змивів з внутрішніх та зовнішніх деталей автомобіля, 4 сліди папілярних візерунків, 1 слід низу взуття визнано речовими доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно відповідальної розписки ОСОБА_2 09.10.2021 року він отримав від працівників поліції під відповідальне зберігання ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 09.10.2021року свідком ОСОБА_3 серед 4 фотографій осіб чоловічої статі, за рисами обличчя впізнано чоловіка на фотографії № 4 ( ОСОБА_1 ), якого бачив 09.10.2021 року біля автомобіля ВАЗ 2104, після дорожньо-транспортної пригоди в с. Юрківка Звенигородського району.

ОСОБА_1 затримано 09.10.2021 року о 18 год. 25 хв. у порядку ст. 208 КПК України та під час його обшуку вилучено кросівки чорного кольору з написом «DAGO Style», які поміщено до сейф-пакету, а також відповідно до протоколу освідування від 09.10.2021 року взято зразки крові з вени його правої руки.

Згідно висновку результату медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 09.10.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 23 год. 20 хв. 09.10.2021 року перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту 2,5 ‰).

Відповідно до висновку експерта від 29.10.2021 року № CE-19/124-21/12809-Д слід пальця руки розміром 15х23 мм, який вилучено під час огляду місця події із зовнішньої поверхні водійської дверки автомобіля, залишений великим пальцем лівої руки особи, дактилокартка якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інші вилучені сліди пальців рук не придатні для ідентифікації особи, яка їх залишила. Витрати на проведення даної експертизи склали 1029,72 грн.., що підтверджується довідкою від 29.10.2021 року.

Згідно змісту висновку експерта від 11.11.2021 року № CE-19/124-21/12714-АВ середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, при умові, що автомобіль знаходився у технічно справному стані, без пошкоджень і з нормативним пробігом, станом на 09.10.2021 року становила 36340 грн. Витрати на проведення даної експертизи склали 686,48 грн., що підтверджується довідкою від 11.11.2021 року.

Відповідно до протоколу пред`явлення предмету для впізнання від 18.11.2021 року свідком ОСОБА_4 серед пред`явлених фото 4 шапок, за зовнішнім виглядом та написом на ній, вона на фотографії № 2 впізнала шапку, яка належить її співмешканцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, зокрема, в рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні доведена в повному обсязі, та сумніви в суду щодо вказаного відсутні.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, що встановлено обвинувальним вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.11.2021 року, що набрав законної сили, суд кваліфікує за ч. 2 ст.289КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає його щире каяття, оцінюючи вказане не лише з огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення під тиском беззаперечних доказів, зібраних під час досудового розслідування, та надання суду правдивих показань про обставини його вчинення, а й з урахуванням усвідомлення ним протиправності вчиненого діяння та сорому за свої дії.

Поруч з цим, з огляду на положення ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає як обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 те, що на дату ухвалення даного вироку в зв`язку з досудовим розслідуванням та судовим розглядом вказаного кримінального правопорушення він утримується під вартою вже понад 7 місяців, а саме 7 місяців 4 дні, з часу його затримання 09.10.2021року.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом характеристики № 130, виданої 18.11.2021 року виконавчим комітетом Ватутінської міської ради, від сусідів скарги на ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , не надходили.

Відповідно до змісту досудової доповіді обвинувачений ОСОБА_1 має високі рівні ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, як наслідок, застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для впливу на його поведінку з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Водночас вищевказану досудову доповідь суд оцінює критично та не враховує її висновки відносно соціально-психологічноїхарактеристики обвинуваченого ОСОБА_1 під час призначення час ухвалення вироку, оскільки її висновки, крім іншого, обґрунтовані наявністю в обвинуваченого ОСОБА_1 судимостей за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, хоча вказані судимості є погашеними в розумінні ст. 89 КК України.

При цьому, врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, є недопустимим, оскільки суперечить самій суті інституту припинення судимості, про що зроблено вказано в постанові Верховного Суду від 27.09.2018 року в справі №647/1831/15-к.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.11.2021 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчинені 17.07.2020 року, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням покарання 1 рік обмеження волі, та у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України з призначенням покарання 80 годин громадських робіт, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з випробовуванням тривалістю 1 рік.

У судових дебатах та під час останнього слова обвинувачений ОСОБА_1 просив вибачення, вказав, що щиро кається у вчиненому, усвідомлює протиправність вчиненого діяння та що причиною його вчинення був стан алкогольного сп`яніння, йому соромно за вчинене, за 7 місяців перебування під вартою виправився та усвідомив необхідність жити без заподіяння шкоди іншим, просив призначати покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, оскільки має намір жити нормальним життям та добровільно відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 шкоду, оскільки перебуваючи під вартою, раніше не мав можливості цього зробити.

Відповідно до ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно висновків Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства» від , зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, суд, крім обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, також враховує: суспільну небезпеку, характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який класифікується як тяжкий злочин, особу винного, судимості якого за вчинення злочинів у минулому погашені, та який залучався до робіт в межах території установи попереднього ув`язнення; думку прокурора про призначення покарання у виді позбавлення волі та звільнення від його відбування з випробуванням; та думку потерпілого, який міру покарання залишив на розсуд суду.

З урахуванням вказаного та принципу індивідуалізації покарання, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст.289КК України в вигляді мінімального строку позбавлення волі, та на підставі ч.ч.1, 4 ст.75КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку максимальною тривалістю, та покладенням на нього обов`язків, з переліку, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України, без конфіскації його майна, вважаючи, що його подальше виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а також, що саме така міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде достатньою та справедливою для нього, оскільки він як особа, яка має досвід відбування покарання у місцях позбавлення волі, реально усвідомлює наслідки порушення умов призначення йому покарання із застосування положень ст. 75 КК України, та можливість направлення його до місць позбавлення волі для реального відбування строку призначеного покарання, від відбуття якого його на даний час суд звільняє, в разі допущення порушень, покладених на нього обов`язків.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальнеправопорушення,передбачене ч.2ст.289КК України,до постановленнявироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.11.2021року в справі № 694/1497/20, який набрав законної сили, суд вважає, що наявні підстави для призначення йому остаточного покарання відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що не суперечить позиціям, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та звільнення від його відбування на підставі ч. 1 ст. 75 КК України з випробуванням з встановленням іспитового строку максимальною тривалістю, з одночасним покладенням на нього обов`язків, з переліку, передбачених ст. 76 КК України.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), тобто відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року (рішення Європейського суду з прав людини в справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

При цьому, за змістом Рішення Європейський суд з прав людини в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №3759/10 та 43771/12», хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, все ж грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Розмір завданої матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням становить 36340 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до п.п. 1, 4 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , продовжений ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 15.03.2022 року, закінчується 13.05.2022 року.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в зв`язку з ухваленням даного вироку, суд враховує, що призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, до набрання ним законної сили, суттєво знижує ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час судового розгляду, тож достатнім є зміна даного запобіжного заходу на найбільш м`який з можливих особисте зобов`язання, що буде достатнім для досягнення завдань кримінального провадження.

Крім того, суд вважає за доцільне покласти на ОСОБА_1 ряд обов`язків, з переліку передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що сприятиме виконанню ним процесуальних обов`язків, зокрема: прибувати до Черкаського апеляційного суду Черкаської області за кожним викликом, здійсненим у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України, у визначений дату та час; не відлучатися із с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, без дозволу прокурора Звенигородської окружної прокуратури; повідомляти Звенигородську окружну прокуратуру про зміну свого місця проживання, до набрання даним вироком законної сили, але не довше 13 липня 2022 року.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, підстави для їх застосування до набрання вироком законної сили відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст.124КПК України стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, загальна сума яких становить 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 51, 63, 65-67, 75, 76, ч. 2 ст.289 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації його майна.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку 3 (три) роки, який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом поглинення менш суворих покарань, призначених вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.11.2021 року в справі № 694/1497/20, від відбування яких його звільнено з випробуванням, більш суворим за даним вироком, позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації його майна.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного остаточного покарання з випробуванням, на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку 3 (три) роки, який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-попросити публічно пробачення в потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме:

-автомобіль ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , залишити в розпорядженні власника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-тканинну шапку чорного кольору з написом «STREET STYLE», кросівки чорного кольору з написом «DAGO Style» повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-7 змивів з внутрішніх та зовнішніх деталей автомобіля, 4 сліди папілярних візерунків, 1 слід низу взуття, знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.08.2002 року Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 20 коп.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, що є підставою звільнення його з-під варти.

До набрання даним вироком законної сили, але не довше 13.07.2022 року, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

1)прибувати до Черкаського апеляційного суду Черкаської області за кожним викликом, здійсненим у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України, у визначений дату та час;

2)не відлучатися із с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, без дозволу прокурора Звенигородської окружної прокуратури;

3)повідомляти Звенигородську окружну прокуратуру про зміну свого місця проживання.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та надіслати до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для відому та виконання, а також вручення обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку суду.

Суддя Линдюк В.С.