№ 10428513, 12.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-2443/10/2370 12.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Демиденка А.Г. за довіреністю; відповідача Татаровського В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Чигиринське»Чигиринської міської ради до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

КП «Чигиринське»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій УПФУ в Чигиринському районі Черкаської області та скасування вимоги про сплату боргу.

Позивач стверджував, що відповідач безпідставно зараховує кошти, сплачені підприємством в якості внесків до Пенсійного фонду, на погашення штрафних санкцій. На думку позивача самовільна зміна призначення платежу призводить до незаконного нарахування чергових штрафних санкцій та пені. Зокрема, позивач стверджував, що в квітні 2010 р. КП «Чигиринське»сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач звертав увагу, що частину зазначених коштів відповідач спрямував на погашення штрафних санкцій і пені в результаті чого направив вимогу №ю149 від 06.05.2010 р. про сплату недоїмки в сумі 249 295 грн. 89 коп.

Вважаючи, що відповідач змінив призначення платежу без законних на те підстав, позивач просив визнати такі дії УПФУ в Чигиринському районі неправомірними та скасувати спірну вимогу.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що, на його думку, УПФУ в Чигиринському районі здійснювало зарахування коштів позивач відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Комунальне підприємство «Чигиринське»є суб'єктом підприємницької діяльності та з 24.07.2007 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 35289128).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За приписами частини 3 названої статті Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 визначено, що вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

На виконання вимог згаданих норм Закону № 1058-IV та Інструкції позивачем 06 травня 2010 р. сформовано вимогу №ю 149 про сплату КП «Чигиринське»недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені в загальній сумі 249295 грн. 89 коп.

Вирішуючи даний спір, суд перш за все зазначає, що загальна сума недоїмки відповідача, визначена у спірній вимозі, повністю відповідає даним картки особового рахунку страхувальника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано визначив розмір недоїмки та правомірно направив вимогу про її сплату.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача, що незаконності дій УПФУ в Чигиринському районі в частині зміни призначення платежу суд враховує, що за приписами частини 5 статті 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З огляду на викладене суд не приймає помилкові міркування позивача як доказ та не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 16 липня 2010 р.

СуддяІ.О.Лічевецький