Решение № 104254644, 25.04.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1465/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Виконавчий комітет Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, б. 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022, ЄДРПОУ 04055251)

про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кропивницької міської ради Кіровоградської області за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 01.12.2021 року та проекту рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради №959 «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг ФОП ОСОБА_1 »;

2) зобов`язати Виконавчий комітет Кропивницької міської ради Кіровоградської області на першому засіданні, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду прийняти рішення за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з додатками та проекту рішення №959 «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг ФОП ОСОБА_1 ».

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не приймається рішення про затвердження тарифів на надання ритуальних послуг, що відповідно блокує здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП) на протязі 1 року та 5 місяців.

Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки (а.с.69). Вказану ухвалу відповідач отримав 21.03.2022.

06.04.2022 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та наполягав на відсутності бездіяльності в діях Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на виконання рішення виконавчого комітету №380 від 25.08.2020 року та за результатами розгляду заяви ФОП. від 01.12.2021 року було підготовлено проект рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради №959 «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг», проект винесено на розгляд в засіданні Виконавчого комітету, що відбулося 11.01.2022 року, проте за результатами голосування не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що на його думку, відповідач 11.01.2022 при розгляді питання щодо прийняття рішення №959 діяв упереджено, недобросовісно та нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом, адже 02.11.2020 року іншим суб`єктам господарювання міста, що надають аналогічні послуги, тарифи було затверджено без зволікань. До того ж такі дії відповідача суперечать прийнятому виконавчим комітетом Кропивницької міської ради 25.08.2020 року рішенню №380 «Про затвердження Порядку встановлення та перегляду тарифів на ритуальні послуги, які визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг». За результатами розгляду заяви позивача 11.01.2022 року взагалі ніякого рішення не було прийнято, що свідчить про бездіяльність відповідача - органу місцевого самоврядування.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є організування поховань і надання суміжних послуг.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 року у справі №912/1044/20 визнано укладеним договір про надання ритуальних послуг між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування». Вказане рішення набрало законної вили 02.11.2020 року. Засновником Комунального підприємства «Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» є Кропивницька міська рада. Згідно змін внесених 03.03.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань правонаступником Комунального підприємства «Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» є Комунальне підприємство «Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Кропивницької міської ради (далі по тексту - Ритуальна служба) яке відповідно до п.п 2.1.1 п. 2.1. розділу 2 Статуту, затвердженого рішенням Кропивницької міської ради 02.02.2021 року №73, створено з метою отримання прибутку.

01.12.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення тарифів на ритуальні послуги з додаванням відповідних матеріалів, розрахунків та тарифів.

Відповідач за результатами розгляду заяви підготував та оприлюднив на своєму веб-сайті проект рішення № 959 «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг» (далі по тексту проект рішення №959) що надаються ФОП ОСОБА_1 . За результатами розгляду заяви позивачу надано лист, в якому вказано що заяву розглянуто, проект рішення №959 було винесено на засідання Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, яке відбулось 11.01.2022, проте за результатами голосування проект рішення не набрав необхідну кількість голосів.

Відповідно до протоколу засідання Виконавчого комітету Кропивницької міської ради восьмого скликання №1 від 11.01.2022 року (а.с. 47-60), під час засідання директором департаменту з питань економічного розвитку Кропивницької міської ради Рахубою Н.А., по питанню 24 порядку денного (про встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг) було зазначено, що питань до пакета документів, до його оформлення та тарифів немає. Тарифи розраховані на рівні тих, які діють на даний час (на час розгляду питання) на ринку ритуальних послуг, не зважаючи на це, з 11 депутатів, що брали участь в засіданні, 10 - утримались від голосування.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97 ВР (далі - Закон № 280/97).

Абзацом 11 частини 1 статті 1 Закону № 280/97 визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина 1 статті 52 Закону № 280/97).

Стаття 28 Закону № 280/97 у пп. 2 п. а ч. 1 визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження - встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно частин 1, 2 та 3 статті 51 Закону № 280/97, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Відповідно до статті 53 Закону № 280/97 основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Частиною 6 статті 59 Закону № 280/97 визначено, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Преамбулою Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-ІV (далі по тексту - Закон № 1102) встановлено, що цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 1102, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції здійснюють: здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Статтею 10 Закону № 1102 визначено, що надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах:

доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій;

визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни;

відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни;

відкритості, доступності та прозорості структури ціни;

оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам (стаття 12 Закону № 1102).

Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 р. за №1111/9710) затверджено необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг, а саме:

1. Оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання;

2. Оформлення свідоцтва про поховання;

3. Копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили);

4. Монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу;

5. Кремація тіл померлих;

6. Поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю;

7. Зберігання урн з прахом померлих у крематорії;

8. Організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України;

9. Запаювання оцинкованої труни;

10. Замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 19.11.2003 № 194 затверджено Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності (далі по тексту Єдина методика) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 р. за № 338/8937.

Єдина методика визначає механізм формування вартості та економічно обґрунтованих тарифів (цін) на ритуальні послуги, предмети ритуальної належності для суб`єктів господарювання різних форм власності. Основною метою Єдиної методики є визначення механізму розрахунку вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів послуг, а також процедури реалізації предметів ритуальної належності. Така методика поширюється на суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері надання ритуальних послуг незалежно від форми власності. Формування вартості послуг надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності здійснюється з урахуванням розрахунків обсягів надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, планових витрат, визначених на підставі державних, галузевих нормативів витрат матеріалів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів).

У пункті 2.2 Єдиної методики вказано, що до витрат операційної діяльності належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати; витрати, пов`язані з операційною діяльністю: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Перелік і склад планових витрат визначаються підприємством самостійно залежно від особливостей процесу виробництва і реалізації ритуальних послуг

Згідно пункту 10 Єдиної методики, розрахунок тарифу (ціни) на ритуальні послуги та предмети ритуальної належності містить процедуру визначення планових витрат даного підприємства за повною собівартістю на одиницю виготовлення товару або послуги, з урахуванням прибутку та податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

З викладеного суд робить висновок, що наведена методика встановлює необхідні складові елементи для визначення вартості ритуальних послуг, визначених необхідним мінімальним переліком та сам механізм такого розрахунку. При цьому, суд звертає увагу, що розмір витрат за кожною статтею визначається як на підставі державних та галузевих нормативів, а також відповідно до прийнятих на підприємстві норм. У випадку невідповідності державних або галузевих норм витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів розрахунковим нормам, які відображають особливості діяльності окремого підприємства, використовуються розрахункові норми, які затверджуються наказом директора підприємства. (пункт 2.3 Єдиної методики)

Тобто, суб`єкт господарювання, формуючи тариф на певну ритуальну послугу, мав його розрахувати, виходячи із обов`язкових складових, визначених даною Методикою, проте їх розмір може визначатися таким самостійно.

Розглядаючи адміністративну справу щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України)

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи чи не є суттєвими. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України).

Суд також зауважує, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Позивач розрахував тарифи та надав їх на розгляд Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, який в свою чергу зауважень щодо невідповідності тарифів не надав, проте не прийняттям рішення у зв`язку з не набранням необхідної кількості голосів, фактично відмовив позивачеві у встановленні тарифів на ритуальні послуги, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача при розгляді заяви позивача від 01.12.2021 року про затвердження тарифів.

Поряд із цим суд керується наступним.

Відповідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що безпідставні та протиправні дії з відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про затвердження тарифів або відмову у такому, є прихованою формою відмови розглядати такий документ по суті та прямо суперечить принципу правової визначеності, крім того унеможливлюють зайняття підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_1 , основним видом діяльності якого за КВЕД 96.03 є організування поховань і надання суміжних послуг, надання яких, без встановлення тарифів, є неможливим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були:

«правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);

інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159).

Отже, поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення. Це, насамперед, означає, що національне законодавство держав-учасниць Конвенції не може вважатися остаточним при з`ясуванні його змісту. Тобто, документи дозвільного характеру можуть водночас визнаватися «активами» та охоплюватися поняттям «майна». Такі спори з метою їх вирішення з дотриманням принципу верховенства права потребують врахування не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, суд вбачає, що дії відповідача в частині безпідставного не прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача порушують його право на відповідну господарську діяльність, яке ґрунтується на законі та рішенні Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1044/20, та суперечать вимогам, що ставляться до дій суб`єкта владних повноважень у подібних правовідносинах ЄСПЛ.

У свою чергу, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Враховуючи викладене, суд вважає достатніми підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача за результатами розгляду заяви позивача від 01.12.2021 та зобов`язання Виконавчого комітету Кропивницької міської ради на першому черговому засіданні, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду, прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 01.12.2021 з додатками.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Виконавчий комітет Кропивницької міської ради протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про його виконання, суд зазначає наступне.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

На момент винесення судом рішення в матеріалах справи відсутні докази можливого ухиляння відповідачем від виконання винесеного судом рішення у справі, а тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією (а.с.67).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Кропивницької міської за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.12.2021 року з додатками, щодо встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком.

Зобов`язати Виконавчий комітет Кропивницької міської ради повторно розглянути на першому черговому засіданні, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.12.2021 з додатками, щодо встановлення тарифів на ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком, з урахуванням правового висновку суду, та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особипідприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кропивницької міської ради Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. Науменко