Постановление суда № 104251007, 11.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.05.2022 Справа №914/927/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,

розглянувши матеріали заяви: Львівської міської ради від 04.05.2022р. вих. №2901-вих-31229 (вх. №1029 від 10.05.2022р.)

про: забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/927/22

Особа, яка може отримати статус Відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромзен», Львівська область, м.Львів;

Особа, яка може отримати статус Відповідача 2: Приватне підприємство «Княжий Дар Плюс», Львівська область, м.Львів;

Особа, яка може отримати статус Відповідача 3: Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 , Львівська область, м.Львів;

Особа, яка може отримати статус Третьої особи 1 на стороні Відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, Львівська область, м.Львів;

Особа, яка може отримати статус Третьої особи 2 на стороні Відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксана Ігорівна, Львівська область, м.Львів;

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

10.05.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівської міської ради від 04.05.2022р. вих. №2901-вих-31229 (вх. №1029 від 10.05.2022р.) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/927/22; особа, яка може отримати статус Відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромзен»; особа, яка може отримати статус Відповідача 2: Приватне підприємство «Княжий Дар Плюс»; особа, яка може отримати статус Відповідача 3: Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 ; особа, яка може отримати статус Третьої особи 1 на стороні Відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна; особа, яка може отримати статус Третьої особи 2 на стороні Відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксана Ігорівна.

У поданій заяві Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі площею 157кв.м., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромзен» (ЄДРПОУ 36738733), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.

До заяви долучено Платіжне доручення від 29.04.2022р. №148 про сплату 1240,50грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову до господарського суду.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Заявник покликається на те, що Львівською міською радою готується позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромзен» про скасування державної реєстрації права власності, та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Станом на момент подання заяви у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 157кв.м. за ТзОВ «Ромзен» (ЄДРПОУ 36738733) на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 153220246101 попередній реєстраційний номер 24655805).

В той же час, згідно доводів Заявника, Львівська міська рада є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що згідно із наданою інформацією Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.11.2021р., Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 24655805) не приймалось.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2021 №282850281 нежитлова будівля «Б-1» загальною площею 157 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101; попередній реєстраційний номер 24655805) на АДРЕСА_1 перебуває в приватній власності ТзОВ «Ромзен».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 року у справі №19/163 визнано право власності за суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 157,0 кв.м на АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 року рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008р. у справі №19/163 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року у справі №17/207 (19/163) позовну заяву ФОП Швед В.В. залишено без розгляду.

Згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2008р №20182801 ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за ФОП Швед Володимиром Володимировичем право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008р. по справі №19/163.

Одночасно, як стало відомо Заявнику, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 15.09.2008 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним Підприємством «Княжий Дар Плюс» право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0кв.м, які знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Дністерська, 1а (реєстраційний номер 24655805).

Крім того, Заявник зазначає, що згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «Княжий Дар Плюс» відбулася на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №10405 від 15.09.2008року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною.

В подальшому, 11.09.2013р. Стефанюк Оксаною Ігорівною (приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу) було проведено реєстрацію права власності за ТзОВ «Ромзен». Право власності було зареєстроване за ТзОВ «Ромзен» унаслідок договору купівлі-продажу, реєстраційний №3669 від 11.09.2013 року.

Згідно інформації управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ЛМР від 29.10.2021р., згідно бази нарахування орендних платежів з лютого 2012 року по вересень 2021 року не обліковуються договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: м.Львів, вул.Дністерська, 1а.

05.11.2021р. головним та провідними спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР за участю головного спеціаліста інформаційно-аналітичного відділу управління земельних ресурсів, головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку Сихівської районної адміністрації було здійснено обстеження земельної ділянки на вул.Дністерська, 1а. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №98 від 05.11.2021р. На земельній ділянці №1 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163га на вул.Дністерська, 1а у м.Львові знаходиться торговий павільйон, який розділено на 2 окремі приміщення загальними розмірами 18,17м х 8,94м (орієнтовною площею 163 м.кв) на бетонній площадці. Дані павільйони складаються з панелей типу «Сендвіч» та металопластикового профілю зі склопакетним заскленням. На момент обстеження в приміщеннях здійснюється підприємницька діяльність - торгівля медикаментами (аптека «Подорожник») та торгівля алкогольними й тютюновими виробами (магазин «Напої та Тютюн»).

Згідно ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» тимчасову споруду на вул.Дністерська, 1а у м.Львові до Комплексної схеми не внесено.

Підсумовуючи Заявник вказує на те, що станом на дату складання акту документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні.

В доповнення до викладеного Заявник зазначає, що під час обстеження, на земельній ділянці в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163га на вул.Дністерська, 1а у м. Львові нежитлової будівлі «Б-1» площею 157,0кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101; попередній реєстраційний номер 24655805) не виявлено. Результати обстеження земельної ділянки: ТзОВ «Ромзен» фактично використовує земельну ділянку №1 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163га на вул.Дністерська, 1а у м.Львові для обслуговування МАФу.

Відтак, на думку Заявника, ТзОВ «Ромзен» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку комунальної власності площею 0.0163га в межах червоних ліній на вулиці Дністерська, 1а шляхом розміщення вказаної вище споруди за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або користування (оренду) даної земельної ділянки.

З огляду на вказане Заявник зазначає, що має реальні підстави вважати, що Відповідач 1 може розпорядитися спірним об`єктом, що в нього знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки, станом на сьогодні, відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по вул.Дністерська, 1а, відтак і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому Заявник вказує на те, що у Львівської міської ради достатньо майна для покриття будь яких збитків, які можуть бути заподіяні сторонам внаслідок забезпечення позову, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі № 912/1616/18.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 №5 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.

Згідно правового висновку Великої палати ВС, наданого у постанові від 15.08.2018р. у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі площею 157кв.м., яка належить ТзОВ «Ромзен» (ЄДРПОУ 36738733), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101 і предметом позову про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, відтак, відповідності заходів забезпечення, які просить вжити Заявник.

Заявником, з врахуванням визначеного предмету позову, не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника. Заявником також не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі площею 157кв.м., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромзен» (ЄДРПОУ 36738733), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.

Так, Заявник зазначає про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову з огляду на те, що Відповідач 1 може розпорядитись майно, яке перебуває у його власності, з метою ухилення від виконання рішення суду, що, в свою чергу, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Наведене свідчить і про необґрунтованість Заявником припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій, а відтак, необґрунтованість доцільності вжиття зазначених Заявником заходів забезпечення позову.

Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

Окрім того, Заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромзен» дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

Крім того, Заявником не наведено жодного припущення, в тому числі обґрунтування такого, щодо будь-яких можливих дій Відповідача, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зменшення вартості майна тощо.

Відтак, Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Львівської міської ради від 04.05.2022р. вих. №2901-вих-31229 (вх. №1029 від 10.05.2022р.) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/927/22, відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву Заявника про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Львівської міської ради від 04.05.2022р. вих. №2901-вих-31229 (вх. №1029 від 10.05.2022р.) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/927/22 відхилити.

2.В забезпеченні позову відмовити.

3.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т.Б.