Постановление суда № 104201398, 05.05.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.05.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Неверовської Л.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" від 28.04.2022 (вх.№5676/22 від 03.05.2022) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро"

вул. Жилянська, буд.106-Б, м. Київ, 01032

вул. Хриплинська, буд.11 У, м. Івано-Франківськ,76002

до відповідача: Богородчанської селищної ради

вул. Шевченка, буд.66, смт. Богородчани, Богородчанський р-н, Івано-Франківська область, 77701

про визнання незаконним та скасування рішення Богородчанської селищної ради № 1133-16/2022 від 19 квітня 2022 " Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель товарного сільськогосподарського виробництва".

без повідомлення (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИВ:

03.05.2022 до Господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Богородчанської селищної ради № 1133-16/2022 від 19 квітня 2022 " Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель товарного сільськогосподарського виробництва".

Разом з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву від 28.04.2022 (вх.№5676/22 від 03.05.2022) про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Богородчанській селищній раді вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення Богородчанської селищної ради № 1133-16/2022 від 19 квітня 2022 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель товарного сільськогосподарського виробництва".

Заява мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову являється єдиним ефективним механізмом, який покликаний відновити порушене право щодо належного користування відповідними земельними ділянками й засобом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (передання в майбутньому наявного права оренди іншій юридичній особі). Також вказує на те, що подана ним заява про забезпечення позову по справі шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо реалізації умов рішення являється лише процесуальним інструментом захисту прав в майбутньому (до моменту вирішення спору по суті) на користування земельними ділянками , оскільки в подальшому право орендного користування земельними ділянками буде передано іншому суб"єкту господарювання, що в свою чергу позбавить можливості вести господарську діяльність і ускладнить а в деякій частині повністю унеможливить виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі, суд встановив наступне.

Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20 звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших (третіх) осіб, а обрані способи забезпечення повинні безпосередньо бути пов`язаними із предметом спору.

Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд звертає увагу, що заявником у поданій на розгляд суду заяві, обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб, здійснення його поділу, реконструкції, тощо, з внесенням відповідних відомостей до державних реєстрів та інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає недоведеною та непідтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний заявником спосіб, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Однак заявником не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які він покликається.

Тому наведені у заяві припущення, за умови відсутності доказів на їх підтвердження, не дають можливості дійти однозначних висновків щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання заявника на можливу ймовірність певних обставин, які на його думку, можуть настати в майбутньому, не може слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відтак, посилання заявника на те, що право орендного користування земельними ділянками буде в подальшому передано іншому суб"єкту господарювання по суті жодним чином не підтверджено.

Таким чином, зазначені заявником обставини, є припущеннями та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема, заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій з передачі в оренду нерухомого майна.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову та викладені у позовній заяві доводи не досліджуються, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, натомість заявлені позивачем заходи забезпечення позову у цій справі стосуються правовідносин на майбутнє, а, отже, не пов`язані з предметом спору в цій справі.

Крім того, відсутні докази про те, що орендовані позивачем земельні ділянки є земельними ділянками товарного сільськогосподарського виробницва на території Богородчанської селищної ради територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, інвентаризація яких передбачена п.п. 1, 2 оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано жодних доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову в майбутньому, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення, а відтак, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" від 28.04.2022 (вх.№5676/22 від 03.05.2022) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 05.05.2022.

Суддя Л.М. Неверовська