Решение № 104173369, 28.04.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17579/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської міської територіальної громади (далі - відповідач), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною;

- зобов`язати відповідача розглянути на сесії заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням;

- зобов`язати Львівську міську територіальну громаду надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням;

- зобов`язати відповідача в особі Львівської міської ради Департаменту містобудування Управління земельних ресурсів надати відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні щодо надання інформації щодо землі від 07.06.2021 у строки та порядку, що визначені у Законі України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати відповідача в особі Львівської міської ради Департаменту містобудування Управління земельних ресурсів не чинити перешкоди у направленні заяви позивача на розгляд сесії ради.

Також просить здійснити судовий контроль у разі задоволення позовних вимог за рішення суду щодо вчинення/невчинення дій відповідачем та третьою особою, які спрямовані на ефективне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказано те, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.06.2021, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території с. Малі Підліски, та звернення про надання інформації щодо землі, однак відповідачем не розглянуто вказаних документів. При цьому зазначив, що позивачем подано запит до відповідача від 01.06.2021 про надання копій примірників заяви та звернення, які позивач подавав до відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про надання інформації щодо землі. На вказаний запит позивач отримав копії запитуваних документів. Водночас, стверджує, що станом на 26.07.2021 відповіді на подані ним звернення не отримав. Вважає що таке не надання відповідачем відповіді на його заяву є відмовою у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території с. Малі Підліски. Крім того, на думку позивача, ненадання інформації, запитуваної у зверненні про надання інформації щодо землі, є також протиправною бездіяльністю відповідача. Відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін; залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради; запропоновано третій особі письмові пояснення щодо предмета спору у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх. № 29785 від 26.04.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської ради, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» передбачено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичні особи зокрема, Дублянську міську раду Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04371940). Пунктом 2 цієї ухвали встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків місцевих рад. Стверджує, що передавальні акти всіх місцевих рад міською радою не затверджено. Крім того вказав, що відповідно до ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, невідповідність місць розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою відмови органом місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також вказав, що без отримання Львівською міською радою всієї містобудівної та землевпорядної документації, яка затверджувалась на території відповідних місцевих рад, підготовка та розгляд проектів ухвалі міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб стосовно розпорядження земельними ділянками на територіях, які увійшли до складу Львівської територіальної громади, є неможливим. Повідомив, що така документація Львівській міській раді не передана. Щодо надання відповіді на звернення від 07.06.2021 звернув увагу на те, що управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради позивачу надано відповідь від 17.06.2021 № 2403-вих-52208. Просив у задоволенні позову відмовити.

Копію ухвали від 26.11.2021 та копію позовної заяви з додатками надіслано третій особі 03.12.2021 на електронну адресу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа. Пояснення третьої особи щодо предмета спору на адресу суду не надходили.

У судове засідання 28.04.2022 сторони та третя особа не з`явилися, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином відтак суд керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.11.2015 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 18).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 27.01.2021, яка зареєстрована у канцелярії відповідача 01.06.2021 за № 3-І-30127-006, у якій просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення частини із земельної ділянки комунальної власності площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської ОТГ Львівської області. У цій заяві позивач також вказав, що своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням не використовував (а.с. 22).

У матеріалах справи також міститься заява позивача від 01.06.2021 аналогічного змісту (а.с. 20).

Позивач подав на адресу відповідача звернення від 27.01.2021, яке зареєстроване канцелярією відповідача 01.06.2021 за вх. № 3-1-30138-006 від 01.06.2021, у якому висловив бажання отримати землю у власність у порядку безоплатної приватизації земельної ділянки та просив надати таку інформацію:

1.Чи надана земля у користування чи постійне користування іншим фізичним або юридичним особам?

2. Чи надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо землі вказаної на викопіюванні іншим особам?

3. Чи планується ця земельна ділянка передаватися на аукціон?

4. У разі якщо заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою буде подана першою то чи буде першочергово розглядатись його заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність землі? (а.с. 25-26).

Також позивач звернувся до Львівської міської громади із запитом на інформацію, у якому просив надіслати на його адресу зареєстрований та належним чином засвідчений примірник заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та звернення про надання інформації щодо землі (а.с. 27-28).

Листом № 2403вих-48519 від 08.06.2021 відповідачем надано позивачу копії примірників зареєстрованої заяви від 01.06.2021 № З-І-30127-006 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та копію звернення від 01.06.2021 № З-І-310138-006 про надання інформації щодо землі (а.с. 29).

Відповідач листом № 2403-вих-52208 від 17.06.2021 надав відповідь позивачу на заяву, зареєстровану у канцелярії відповідача 01.06.2021 за № 3-І-30127-006, у якому повідомив, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» Дублянська міська рада, до якої належить пропонована до відведення земельна ділянка, увійшла до складу Львівської міської територіальної громади. Зазначив, що відповідно до ухвал Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6, від 29.12.2020 № 7 припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичні особи зокрема, Дублянську міську раду Жовківського району Львівської області та встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків місцевих рад. Стверджує, що передавальні акти всіх місцевих рад міською радою не затверджено. Крім того вказав, що відповідно до ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, невідповідність місць розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою відмови органом місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також вказав, що без отримання Львівською міською радою всієї містобудівної та землевпорядної документації, яка затверджувалась на території відповідних місцевих рад, підготовка та розгляд проектів ухвалі міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб стосовно розпорядження земельними ділянками на територіях, які увійшли до складу Львівської територіальної громади, є неможливим. Повідомив, що така документація Львівській міській раді не передана. Також роз`яснив, що питання, порушене у зверненні позивача може розглядатись Львівською міською радою після отримання містобудівних та землевпорядних документацій усіх громад, включених до території Львівської міської територіальної громади.

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його заяви на сесії Львівської міської ради, відтак звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз. 1 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської ради, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичні особи зокрема, Дублянську міську раду Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04371940).

Пунктом 2 цієї ухвали встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків місцевих рад.

Отже, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства спірної земельної ділянки площею 2,0000 га, належать Львівській міській раді.

Відповідно до статті 59 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Положеннями частини п`ятої статті 46 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Таким чином, розгляд клопотання особи повинен здійснюватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, а його результатом є рішення.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 по справі №826/8844/16.

Львівська міська рада не розглянула заяву позивача в порядку, визначеному законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, відповідач належним чином не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України та закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача є обґрунтованими, тому, необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду у встановленому законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядку заяви ОСОБА_1 від 01.06.2021 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача розглянути на сесії заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням, підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2021 та вирішити питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17, якій в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Крім цього, суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування, який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вирішення питань щодо затвердження проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надають відповідачу повноваження на вирішення питання про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Львівської міської територіальної громади надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням, заявлена передчасно, оскільки рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем ще не прийнято.

При цьому суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача в особі Львівської міської ради Департаменту містобудування Управління земельних ресурсів надати відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні щодо надання інформації щодо землі від 07.06.2021 у строки та порядку, що визначені у Законі України «Про звернення громадян», суд зазначає таке.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 2939-VI).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.ч. 2-4 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Порядку порядку прийому, реєстрації і розгляду запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Національна поліція України, та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання і друк документів у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 95 від 07.02.2017 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2017 за № 285/30153, відповідь на запит надається в спосіб, обраний запитувачем, протягом п`яти робочих днів з дня надходження та реєстрації запиту. У разі неможливості надання запитуваної інформації в запитуваній формі така інформація надається в тому вигляді, в якому вона зберігається в її розпорядника. Реєстрація відповідей на запити громадян ведеться за індексами, присвоєними під час реєстрації.

Частиною 1 ст. 23 Закону № 2939-VI визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI).

Із матеріалів справи судом встановлено, що скероване позивачем звернення від 27.01.2021, яке зареєстроване у канцелярії Львівської міської ради за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021 про надання інформації щодо землі стосувався інформації, яка за своїм характером є публічною, що також не заперечується відповідачем. Відтак спірні правовідносини регулюються зазначеними вище нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не Законом "Про звернення громадян", як зазначає позивач.

Судом встановлено, що звернення про надання інформації щодо землі відповідач отримав 01.06.2021, що останнім не заперечується. У вказаному зверненні позивач просив надати інформацію:

1.Чи надана земля у користування чи постійне користування іншим фізичним або юридичним особам?

2. Чи надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо землі вказаної на викопіюванні іншим особам?

3. Чи планується ця земельна ділянка передаватися на аукціон?

4. У разі якщо заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою буде подана першою то чи буде першочергово розглядатись його заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність землі?

Відповіді на зазначене звернення позивач не отримував, що свідчить про порушення відповідачем встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строків розгляду запиту на інформацію. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Крім цього, відсутні докази того, що запит позивача стосувався великого обсягу інформації та потребував пошуку інформації, позивач про продовження строку розгляду запиту не повідомлявся.

У своїй постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді на запит є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.

Проте жодних доказів надання позивачу відповіді на його звернення від 27.01.2021 (зареєстрованого в канцелярії відповідача за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021) у порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про недотримання відповідачем встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строків при розгляді звернення позивача про надання інформації щодо землі від 27.01.2021.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому суд зазначає, що позивач просить зобов`язати відповідача в особі Львівської міської ради Департаменту містобудування Управління земельних ресурсів надати відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні щодо надання інформації щодо землі від 07.06.2021 у строки та порядку, що визначені у Законі України «Про звернення громадян». Однак доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача із таким зверненням позивачем не надано.

З огляду на вищевикладене суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача в особі Львівської міської ради щодо ненадання відповіді на звернення позивача на отримання публічної інформації від 27.01.2021 (зареєстрованого в канцелярії відповідача за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021) та зобов`язання відповідача в особі Львівської міської ради у визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строки розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.01.2021 (зареєстрованого в канцелярії відповідача за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021).

Разом з цим, позовна вимога про зобов`язання відповідача в особі Львівської міської ради Департаменту містобудування Управління земельних ресурсів не чинити перешкоди у направленні заяви позивача на розгляд сесії ради задоволенню не підлягає з огляду на спосіб захисту, обраний судом при вирішенні спірних правовідносин. Крім того, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений нормами КАС України.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю у разі задоволення позовних вимог за рішення суду щодо вчинення/невчинення дій відповідачем та третьою особою, які спрямовані на ефективне виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме рішення суду у цій справі не буде виконано відповідачем, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, то судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської міської територіальної громади (Львівської міської ради) (79008 м. Львів пл. Ринок 1; код ЄДРПОУ 04055896), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008 м. Львів пл. Ринок 1; код ЄДРПОУ 26269018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської територіальної громади щодо розгляду у встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядку заяви ОСОБА_1 від 01.06.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні міської ради та щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 27.01.2021 (зареєстрованого в канцелярії Львівської міської ради за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021).

3. Зобов`язати Львівську міську територіальну громаду розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2021 та вирішити питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Малі Підліски Львівської міської територіальної громади, згідно з картографічним викопіюванням, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Зобов`язати Львівську міську територіальну громаду у визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строки розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.01.2021 (зареєстрованого в канцелярії Львівської міської ради за вх. № 3-І-30138-006 від 01.06.2021).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2022.

Суддя Р.П. Качур