Решение № 104118950, 18.04.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/134/22 Справа №456/2703/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

18.04.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

09.07.2021 до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2021 про передачу цивільної справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на розгляд за підсудністю на підставі ст. 27, 31 ЦПК України.

07.06.2021 представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №LVH9G200000230 від 06.08.2007, за період з 09.03.2018 по 09.03.2021 у розмірі 371,53 доларів США, що, відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.03.2021 за курсом 27,70 грн. складає 10291,38 грн. А також позивач просить стягнути сплачену суму судового збору з відповідачки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 06.08.2007 було укладено кредитний договір №LVH9G200000230, згідно якого банк надав відповідачці грошові кошти у строк до 05.08.2037 включно, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування таким у строки та порядку встановлені договором. Відповідач не надавала вчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, відповідно до умов договору, тобто не виконала зобов`язання за вказаним кредитним договором. У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми. Разом із позовом представник позивача подав клопотання щодо проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

20.10.2021 Миколаївський районний суд Львівської області ухвалив заочне рішення, яким позов задоволив, вирішив питання про розподіл судових витрат.

12.11.2021 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2021 у справі №456/2703/21. В обґрунтування заяви покликався на те, що відповідачка отримала заочне рішення суду 26.10.2021. Однак, ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви і доданих до неї документів не отримувала, оскільки надіслані судом відправлення поверталися за закінченням терміну зберігання. Вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, а також наявні рішення інших судів, а саме Жовтневого районного суду м. Дніпро та Львівського апеляційного суду з того самого предмету та з тих самих підстав.

16.11.2021 судом постановлено ухвалу щодо прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду, призначено судове засідання.

23.11.2021 судом постановлено ухвалу щодо скасування заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області 20.10.2021 у справі №456/2703/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін і призначено судове засідання.

24.12.2021 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилався на те, що банк не мав права нараховувати 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України та пропустив строк позовної давності. Вказав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2011 у справі №2-1308/2011 було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №LVH9G200000230 від 06.08.2007 станом на 21.05.2009 у розмірі 139039 грн. Зазначив, що 09.12.2019 у справі №455/1382/15-ц постановою Львівського апеляційного суду встановлено обставини, що мають преюдиційне значення для вказаної справи, оскільки правовідносини, що склалися, виникають із того самого договору, строк виконання якого настав 28.09.2011 і з цього часу у позивача виникло право вимоги 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України, який, на думку представника відповідачки, тривав до 29.09.2014. Таким чином, просить врахувати застосування положення щодо спливу строку позовної давності при ухваленні рішення. Крім цього, просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки.

Належним чином повідомлені сторони у судове засідання не з`явилися, від таких у матеріалах справи наявні заяви щодо проведення розгляду справи за їх відсутності.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив.

06.08.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого банк зобов`язався передати позичальнику ОСОБА_1 , кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу на строк з 06.08.2007 по 05.07.2037 включно, у вигляд не поновлювальної лінії у розмірі 17600,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири, а також у розмірі 5940 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Періодом сплати встановлений з 20 по 25 число кожного місяця (а.с. 8-10).

Договором передбачено, що щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 218,50 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 10).

Згідно п. 7.2. Договору, для виконання договору банк відкрив позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по даному кредитному договору.

На підставі заяви на видачу готівки №1 від 06.08.2007, відповідно до копії ордеру-розпорядження №LVH9G200000230 від 06.08.2007, ЗГРУ «ПриватБанк» надав кредитні кошти у розмірі 17600,00 доларів США відповідачці (а.с. 11).

Крім цього, позивач на підтвердження своїх позовних вимог додав розрахунок 3 % річних на суму боргу за кредитним договором з 09.03.2018 до 09.03.2021 (а.с. 6).

Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору №LVH9G200000230 від 06.08.2007, отримала можливість користуватися послугами банку, зокрема використовувати кредитні кошти. Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконала.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2011 у справі №2-1308/2011р. за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №LVH9G200000230 від 06.08.2007 станом на 21.05.2009 у розмірі 139039 грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №455/1382/15-ц, провадження №2/447/34/17, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позов задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 56463,47 доларів США, стягнуто судовий збір у справі.

28.01.2019 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області вищевказане заочне рішення скасовано.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24.06.2019 у справі №455/1382/15-ц, провадження №2/447/405/19, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 56463,47 доларів США, стягнуто судовий збір у справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09.12.2019 у справі №455/1382/15-ц рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24.06.2019 у частині часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі. Постанова набрала законної сили 09.12.2019 (а.с. 52-53).

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Твердження представника відповідача щодо наявності судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2011 у справі №2-1308/2011р. з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором не спростовує доводів позивача, оскільки вказане рішення стосується використання у 2009-2011 роках свого права вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів та пені за порушення умов договору. Такий позов про дострокове стягнення кредиту змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору і на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Вказане було підтверджене постановою Львівського апеляційного суду від 09.12.2019 у справі №455/1382/15-ц, яку відповідач долучила до матеріалів справи.

Попри наявність судового рішення про стягнення заборгованості з відповідачки, ОСОБА_1 не виконала рішення суду вчасно, як і не надала суду доказів сплати заборгованості, а, отже, допустила прострочення грошового зобов`язання.

З ухваленням у 2011 році рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 сплатити таку заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Отже, кредитор має право на отримання сум, передбачених у ст. 625 ЦК, за увесь час прострочення. При цьому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною ВП ВС у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки такі не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, передбачені не договором а законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором.

На цій підставі, AT КБ «Приватбанк» здійснено нарахування 3 % річних та індексу інфляції, а саме за період з 09.03.2018 по 09.03.2021 заборгованість перед позивачем становить 371,53 доларів США, яка розраховується за наступною формулою сума санкції = С (сума заборгованості) х 3% х Д (кількість днів прострочення) : 365 : 100, що становить за період з 09.03.2018 до 31.12.2019 4124,38 х 3% х 663 дні : 365 : 100 = 224,75 доларів США; з 01.01.2020 по 31.12.2020 4124,38 х 3% х 366 днів : 366 : 100 = 123,73 доларів США; з 01.01.2021 по 09.03.2021 4124,38 х 3% х 68 днів : 365 : 100 = 23,05 доларів США. Всього 371,53 доларів США.

Представник відповідача у відзиві посилався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У судовому засіданні встановлено, що позов надійшов на адресу суду 07.06.2021. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, розрахунок сум для нарахування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, має бути зроблений тільки до заборгованості, які була наявна після 09.03.2018. Отже, розрахунки позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Водночас, необхідно визначити у якій валюті має виконуватися зобов`язання, у разі якщо у позику передавалася іноземна валюта та правову природу і валюти при визначенні 3 % річних, передбачених у частині другій статті 625 ЦК України.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Як вбачається зі ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Позивач пред`явив вимогу до відповідача щодо стягнення 3 % річних в іноземній валюті.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790-16-ц.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги слід задоволити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 2 270,00 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 11, 192, 257, 267, 509, 524, 526, 533, 611, 625, 627, 1050, 1054, ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором за період з 09.03.2018 по 09.03.2021 у розмірі 371 (триста сімдесят один) долар США 53 центи.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28.04.2022.

Суддя Головатий А.П.