Постановление суда № 104069475, 21.04.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/22929/21

Провадження №1-кп/127/850/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Кравчука П.В.,

сторони захисту: адвоката Кадочнікова А.О., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що під час судового розгляду, перебуваючи під домашнім арештом, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК. На підтвердження зазначеного прокурор надав суду копію повідомлення про підозру, яка була вручена ОСОБА_1 11.04.2022.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кадочніков А.О. - заперечили проти задоволення клопотання прокурора. Зауважили, що наявність підозри не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК. Зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про зміну запобіжного заходу вручено прокурором обвинуваченому та його захиснику перед засіданням. Отже стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства дотримані не були. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не наполягала на відкладенні розгляду клопотання прокурора для дотримання тригодинного строку, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу спричиняє відмову в його задоволенні або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання сторони обвинувачення по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав чи відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора суд враховує таке.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що обвинувальний акт надійшов до суду 31.08.2021 і був призначений до підготовчого судового засідання на 08.09.2021, яке було відкладене на 09.09.2021. У підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту суд продовжив застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2021 і продовжений на підставі ухвали від 04.08.2021 до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, суд застосував до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45400 грн. Згідно з листом за підписом заступника начальника ТУ ДСА у Вінницькій області О. Кислиці від 15.09.2021 ОСОБА_2 внесла кошти в сумі 45400 грн. в інтересах ОСОБА_1 на підставі платіжного доручення № 1977697550 від 15.09.2021.

В подальшому суд своєю ухвалою від 15.03.2022 заставу, внесену ОСОБА_2 повернув останній та змінив ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави на домашній арешт у певний період доби, а саме з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби. При цьому на ОСОБА_1 були покладені обов`язки, передбачені пунктами 1, 2, 4 статті 194 КПК.

Зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершене, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Прокурор як на підставу для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу послався на те, що останній, перебуваючи на волі, може уникати явки до суду, чинити тиск на потерпілого та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зазначені доводи прокурора в частині наявності у обвинуваченого наміру ухилятись від суду та чинити тиск на потерпілого та свідків суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин прокурор не надав.

Разом з тим, суд враховує, що до свого клопотання прокурор долучив копію повідомлення про підозру, зі змісту якої випливає, що ОСОБА_1 11.04.2022, тобто під час перебування під домашнім арештом, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт наявності ризику вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, раніше згідно з наданими суду матеріалами неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. На даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершений, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити, змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік», яким зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривню. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198480 гривень.

У разі внесення застави ОСОБА_1 має бути звільнений з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев`яносто вісім чотириста вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Обвинувачений (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_1 з-під варти та покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Якщо ОСОБА_1 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Організацію виконання ухвали доручити прокурору Вінницької окружної прокуратури Кравчуку П.В.

Початок строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання та до 23.59 години 19 червня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: