Решение № 104021268, 20.04.2022, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/182/22

Провадження № 2/156/153/22

Рядок статзвіту № 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2022 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Федечко М. О.

за участю :секретаря судового засідання Киці Л.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/182/22 за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

До суду звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 вересня 2010 року у розмірі 10751,11 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач 14 вересня 2010 року підписав заяву з метою отримання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк»). Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 користувався картковим рахунком та використовував кредитні кошти, чим прийняв пропозицію банку на укладення кредитного договору на визначених останнім умовах, однак зобов`язання належним чином по поверненню коштів не виконав, у зв`язку з чим станом на 14 грудня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 10751,11 грн., з яких: 9996,13 грн. - заборгованість за кредитом в тому числі за простроченим тілом кредита; 754,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання не виконує, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10751,11 грн. та судові витрати у розмірі 2481 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно, шляхом направлення судових повісток. Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, та, з`ясувавши фактичні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 вересня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

У заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Разом з тим, у анкеті-заяві про отриману кредитну картку наявна інформація - зарплатна картка.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с.14-37), розрахунок заборгованості за договором від 14 вересня 2010 року станом на 14 грудня 2021 року (а.с. 7-9); довідку про видані кредитні картки (а.с.11);довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.10); витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold», виписку за договором за період 28 грудня 2015 року - 01 грудня 2021 року.

Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 14 грудня 2021 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 10751,11 грн., з яких: 9996,13 грн. - заборгованість за кредитом в тому числі простроченим тілок кредита; 754,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконав, тому представник позивача звернувся до суду із відповідним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить. Разом з тим, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14 вересня 2010 року містить відомості про отримання позивачем зарплатної картки.

У доданих до позовної заяви розрахунках заборгованості не вказано кредитний ліміт станом на 14 вересня 2010 року та номер карткового рахунку.

Із довідки про видані кредитні картки слідує, що відповідачу видано дві кредитні картки за № НОМЕР_1 дата відкриття - 28 грудня 2015 року, термін дії 08/19; № НОМЕР_2 дата відкриття - 11 травня 2018 року, термін дії 04/22. Довідкою банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, старт карткового рахунку № НОМЕР_1 зазначено 28 грудня 2015 року, в період часу з 28 грудня 2015 року по 24 лютого 2021 року змінювався кредитний ліміт та станом на 24 лютого 2021 року кредитний ліміт становив 0,00 грн. (а.с.10).

Суд не може взяти до уваги вказану суму кредитного ліміту в основу стягнення заборгованості, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписана 14 вересня 2010 року, а не 28 грудня 2015 року. Неможливо встановити зв`язок картки від 28 грудня 2015 року із договором від 14 вересня 2010 року. В анкеті-заяві інформація про користування кредитною карткою відсутня.

Виписка по рахунку також не підтверджує отримання кредиту відповідно до анкети-заяви про приєднання від 14 вересня 2010 року, оскільки з неї вбачається, що перша дата операції за карткою № НОМЕР_1 відбулася 28 грудня 2015 року, кредитний ліміт зазначений 0,00 грн. та поповнення готівкою в терміналі самообслуговування від платника ОСОБА_1 на суму 200 грн. 29 грудня 2015 року відбувся переказ з картки ПриватБанку через Приват24, відправник ОСОБА_2 на суму 12000 грн. Того ж дня відбулася видача готівки у відділенні на суму 12120 грн. (а.с.57 зворот). Таким чином суд приходить до висновку, що видача готівки позивачу у відділенні «ПриватБанку» відбулася 29 грудня 2015 року, а не 14 вересня 2010 року, коли позичальником була підписана анкета-заява.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами. Також суду не надано доказів, які б свідчили про надання позивачу кредитної картки 14 вересня 2010 року.

Оскільки у заяві не міститься відмітки про те, що відповідач бажав оформити саме кредитну картку, то представником позивача не доведено тієї обставини, що з ним укладено саме кредитний договір.

Розрахунки заборгованості за договором від 14 вересня 2010 року, додані до позовної заяви, не підтверджують обставин викладених у позовній заяві. Так, надані банком розрахунки не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані банком. Позивачем конкретно не вказано суму наданого відповідачу кредитного ліміту 14 вересня 2010 року та його використання наданим банком розрахунком не підтверджена. Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог, а тому не може бути належним доказом у справі. Стягнення відсотків є похідним від основного зобов`язання.

В даній справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказані довідки і витяг з рахунку не є доказом про отримання відповідачем кредиту 14 вересня 2010 року.

Стороною позивача не надано належних підтверджень змісту позовних вимог, а саме, обгрунтування отримання відповідачем 14 вересня 2010 року коштів, за яким рахунком та сплата відсотків, інших штрафних санкцій, які могли бути стягнуті за неналежне виконання умов договору.

За таких обставин, суд вважає що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладення на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2022 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, до Волинського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Київ вул. Грушевського, 1 Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М. О. Федечко