Приговор № 103998526, 19.04.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5131/19

Провадження № 1-кп/175/265/19

Вирок

Іменем України

19 квітня 2022 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретареві - Гейко К.С.

за участю сторін судового провадження:

прокурора - Тимошенко Я.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040440001475 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітоюпроживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28.07.2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 190 КК України, з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 22.02.2021 року Яворівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 25 жовтня 2019 року приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи за кермом транспортного засобу марки «АЗЛК», моделі «2141», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходився на паркувальному майданчику біля магазину «АТБ» за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район в м. Підгородне по вул. Центральна 6, де разом з ним на передньому пасажирському сидінні перебував гр. ОСОБА_3 .

У цей момент у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «АЗЛК», моделі «2141», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 , який він визначив предметом свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_1 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, шляхом зловживання довірою гр. ОСОБА_3 , який є сином користувача вказаного автомобіля, попрохав останнього залишити салон автомобіля, та скориставшись його відсутністю в салоні автомобіля незаконно заволодів транспортним засобом марки «АЗЛК», моделі «2141», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , покинувши місце скоєння кримінального правопорушення.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду, згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №21/12.2/448, на загальну суму 16 073 грн. 00 коп.

У судовому засіданні в режимі відео конференції обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав у повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Він дійсно 25 жовтня 2019 року приблизно о 16 год. 00 хв., маючи намір придбати автомобіль перебуваючи за кермом авто «АЗЛК», та разом з ним на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_3 , який є сином продавця вказаного автомобіля ОСОБА_2 .. Він з с. Мала Андріївка Магдалинівського райну доїхав до м. Підгороднього та біля магазину АТБ, попрохав сина продавця залишити салон автомобіля, та поїхав до свого місця проживання в с. Новопавлівка Приморського району Запорізької області. В подальшому 05 грудня 2019 року працівники поліції вилучили автомобіль. Просив суд суворо не карати, врахувати військовий стан та надати можливість доглядати за хворою дружиною. Також врахувати його щире каяття і стан здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що до 25 жовтня 2019 року він не був знайомий з обвинуваченим, у нього був у користуванні автомобіль «АЗЛК», моделі «2141», білого кольору, який він вирішив продати і виставив до інтернету автомобіль. 25 жовтня 2019 року обвинувачений приїхав подивитися цей автомобіль, вони домовились про ціну. Обвинувачений і його син поїхали на цьому автомобілі у м. Підгородне, у сина з собою телефона не було, але потім обвинувачений зник зі зв`язку і йому подзвонив його син і повідомив, що обвинувачений заволодів автомобілем. Щодо міри покарання поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 та його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, які виразились у незаконному заволодінні транспортим засобом, вчиненому повторно.

Згідно з ч.1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Розглядаючи питання про міру покарання відносно ОСОБА_1 , суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, що він раніше неодноразово судимий зокрема за умисні злочини, не став на шлях виправлення, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, умисним, те, що вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів, про небажання ставати на шлях виправлення, а тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно і доцільно призначити покарання в межах санкції інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі за правилами ч.4 ст.70 КК України із конфіскацією майна на чому в судових дебатах наполягав прокурор, враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, оскільки саме таке покарання з ізоляцією від суспільства буде сприяти його виправленню та попередженню скоєння нових злочинів, а також буде необхідним та достатнім.

У відповідності до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого - є щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

У відповідності до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - є рецидив.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення судової експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 364, 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією всього майна, приналежного на праві власності.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком, з вироком Яворівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2021 року, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шесть) років 1 (один) місяць з конфіскацією всього майна, приналежного на праві власності.

Строк відбуття покарання відраховувати з 07 грудня 2018 року.

Речові докази по кримінальному провадженню №12019040440001475, а саме: мікрочастки у паперовому конверті, 4 та 2 фотознімки, а також 2 перуки - після набрання вироком законної сили знищити, як такі, що не мають матеріальної цінності, автомобіль марки «АЗЛК» моделі 2141 і реєстраційний номер ТЗ «НОМЕР_4 », технічний паспорт НОМЕР_3 від транспортного засобу - залишити у розпорядженні власника.

У рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 628,04 гривень, призначення платежу: за проведення судово авто-товарознавчої експертизи №21/12.2/448 від 13 грудня 2019 року.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя С.О. Ребров