Решение № 103988039, 17.02.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 686/14087/15-ц

Провадження № 2/761/19/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представника позивача: Савчука О.Г.

та відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в загальному позовному провадженню в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Встановив:

В листопаді 2015 р. до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшов позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язання за договором іпотеки від 29.11.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Івановою С.М., зареєстрованим в реєстрі №7568 - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності в рахунок задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 р. в сумі заборгованості по тілу та відсотках - 355402,68 дол. США, пені - 672899,60 грн, штрафу - 431536,87 грн. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною в межах виконавчого провадження. Звернути стягнення на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язання за договором іпотеки від 01.02.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Івановою С.М., зареєстрованим в реєстрі №1274 - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності в рахунок задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 р. в сумі заборгованості по тілу та відсотках - 355402,68 дол. США, пені - 672899,60 грн, штрафу - 431536,87 грн. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною в межах виконавчого провадження.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 29.11.2007 року було укладено кредитний договір № 29/11/2007/840-К/1067, за яким ВАТ КБ «Надра» надало ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 200 475,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12,49 % річних строком до 28.11.2032 року. Станом на 24.06.2015 р. заборгованість по тілу кредиту становить 195308 дол. США., заборгованість по відсоткам - 160094,68 дол. США., заборгованість по пені - 31260,26 дол. США, заборгованість по штрафу - 20047,50 дол. США. Загальний розмір заборгованості позичальника станом на 24.06.2015 р. становить 406710,44 дол. США, що еквівалентно 8754735,05 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 з ОСОБА_1 були укладені договори іпотеки: 29.11.2007 р. щодо квартири АДРЕСА_1 , а 01.02.2008 р. щодо квартири АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що станом на 24.06.2015 р. загальний розмір заборгованості позичальника становить 406710,44 дол. США позивач звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

Відповідач подав заперечення щодо позову, зазначає, що позивачем було порушено процедуру досудового врегулювання спору, досудову вимогу про погашення заборгованості він не отримував. Вартість предметів іпотеки позивачем не визначена, оцінка не проводилась. Крім цього, в вересні 2021 р. подав нову заяву про застосування строків позовної давності, зазначає, що останній платіж за кредитом було вчинено 06.08.2008 р., а 05.08.2010 р. банком було подано позов до суду у справі №2/2218/234/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067. З цього часу починається строк позовної давності.

У відповіді на відзив зазначає, що строк позовної давності не пропущено, кредит надавався строком до 28.11.2032 року. 05.08.2010 р. банк звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, 27.11.2013 р. було винесено рішення суду у даній справі, що свідчить про звернення до суду в межах позовної давності. 23.03.2015 р. на адреси ОСОБА_1 , було направлено досудові вимоги, які залишені без реагування. Вважає, що відсутність початкової оцінки предметів іпотеки та продаж їх за ціною, визначеною в межах виконавчого провадження не є порушеннями.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.07.2015 р. відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2015 р. цивільну справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Романишеної І.П. від 06.11.2015 р. призначено справу до розгляду.

Ухвалою судді Гуменюка А.І. від 05.07.2016 р. призначено справу до розгляду.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 17.11.2017 р. призначено справу до розгляду.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 25.01.2018 р. призначено підготовче судове засідання по цивільній справі.

Ухвалою суду від 22.05.2018 р. зупинено провадження у цивільній справі №761/14087/15-ц (провадження 2/761/182/2018) за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у цивільній справі №761/7357/18-ц.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 09.04.2021 р. провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 04.08.2021 р. замінено позивача у справі за №686/14087/15-ц з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Ухвалою суду від 06.12.2021 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив її задовольнити.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову через пропуск позовної давності.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні.(ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ КБ «Надра» (перейменоване у ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 29.11.2007 року було укладено кредитний договір №29/11/2007/840-К/1067, за яким позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 200 475,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12,49 % річних строком до 28.11.2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з кредитного договору №29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 були укладені договори іпотеки, а саме:

- 29.11.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Івановою С.М. договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі №7568, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , вартістю 1134807,00 грн, що в еквіваленті на день укладення договору складає 224714,26 дол. США.

- 21.02.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Івановою С.М. договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі №1274, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , вартістю 1166526,00 грн, що в еквіваленті на день укладення договору складає 230995,25 дол. США.

Власником вказаних квартир є ОСОБА_1 , доказів протилежного суду не надано.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2013 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03.04.2014 р., у справі №2/2218/234/11 стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 року в сумі 232 956,09 доларів США (станом на 14.07.2010 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 840 865 грн. 61 коп.) та пеню в сумі 47 508 грн. 43 коп., а всього в сумі - 1 888 374 грн. 04 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, постановою Верховного Суду від 07.04.2020 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І. О. про визнання кредитного договору припиненим відмовлено.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

16.07.2015 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» звернулась до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки після рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2013 р. у справі №2/2218/234/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 року

Відповідно до положень ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ст.3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Умовами укладених між сторонами договорів іпотеки від 29.11.2007 р., 21.02.2008 р. обумовлено право позивача звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно ст. 5 п. 5.1, 5.3 договорів іпотеки від 29.11.2007 р., 21.02.2008 р. іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі, серед іншого, рішення суду.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідач заявив про застосування позовної давності, подав відповідну заяву, вважає, що початок позовної давності пов`язаний з датою звернення до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом у справі №2/2218/234/11, а саме 05 серпня 2010 року

При цьому, позивач заперечуючи щодо вказаного, вважає, що початок позовної давності рахується з 27.11.2013 р. - моменту винесення рішення суду у справі №2/2218/234/11.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Звернення банку з позовом про стягнення заборгованості змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Як було встановлено судом, 05 серпня 2010 року ВАТ КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, чим було змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором № 29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 року, тобто строк позовної давності почав перебіг з 06 серпня 2010 р.

Отже, з 06 серпня 2010 р. розпочався строк позовної давності, в межах якого банк мав право звернутися до суду за захистом своїх прав, пред`явивши як позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.11.2021 р. у справі №501/2410/18, де зазначив, що з моменту пред`явлення позову про стягнення заборгованості у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 р. у справі № 442/7773/17 зазначено, що позовна давність переривається днем пред`явлення позову до суду, а не постановленням судового рішення. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року (справа № 914/3224/16) зроблено правовий висновок про те, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (пункт 7.20).

Тобто, з 06 серпня 2010 р. розпочався строк позовної давності для звернення до суду, який закінчився 06 серпня 2013 року.

Враховуючи те, що до суду позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки надійшов 16.07.2015 р., суд прийшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність відмови в повному обсязі в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст.ст 256, 257, 526, 527, 530, 575, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК УкраїниЗаконом України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, адреса знаходження: м.Дніпро, вул.Автотранспортна, 2, оф.205.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повне рішення виготовлено 21.02.2022