Решение № 103974411, 15.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24364/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді запиту від 08.11.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03 грудня 2021 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради при розгляді запиту ОСОБА_1 від 08.11.2021 року;

- зобов`язати Одеську міську раду розглянути запит ОСОБА_1 від 08.11.2021 року та надати відповідь у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI із змінами і доповненнями, про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради станом на дату надання відповіді, за рахунок яких Одеська міська рада може надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею не більше 0.10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності із пунктом "г" частини 1 статті 121 ЗК України;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом, в якому просив надати перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради станом на дату надання відповіді, за рахунок яких Одеська міська рада може надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею не більше 0,10 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності із пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

Як вказує позивач, вказаний запит він направив на офіційну електронну адресу Одеської міської ради та надав до запиту паспорт та посвідчення учасника бойових дій.

Однак, позивач наголошує, що станом на 01.12.2021 рік Одеська міська рада відповіді на запит позивача не надала.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на запит позивача Департаментом надано ОСОБА_1 відповідь від 12.11.2021 року №01-17/270-ЗПІ, якою повідомлено, що інформація не сформована у задокументованому вигляді та не знаходиться в розпорядженні Департаменту, тому її надання не є можливим.

Відповідач також вказує, що запит позивача не стосувався відомостей, що вже зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення Департаментом своєї діяльності, а містили вимогу вчинити певні дії по підбору, обробці та наданню інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам.

Від так, відповідач звертає увагу, що надати позивачу запитувану інформацію неможливо з огляду на те, що інвентаризацію земельних ділянок, розташованих на території м. Одеси, не проведено та як наслідок переліку вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під індивідуальну забудову не сформовано. Тобто, дана інформація не відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень Департаментом.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді запиту від 08.11.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді запиту від 08.11.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, заяву представника Одеської міської ради про заміну неналежного відповідача на належного у справі №420/24364/21 задоволено та замінено у справі №420/24364/21 неналежного відповідача Одеську міську раду на належного Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 44162529; 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85; тел.: (048) 705-95-65; e-mail: zem@omr.gov.ua). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

08 лютого 2022 року від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 3762/22) який було направлено позивачу у порядку передбаченому ч.3 ст.162 КАС України.

14 лютого 2022 року від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про стягнення правничої допомоги (вхід. №9167/22).

Станом на 15 квітня 2022 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

08.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з запитом, в якому просив надати перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради станом на дату надання відповіді, за рахунок яких Одеська міська рада може надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею не більше 0,10 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності із пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 12.11.2021 року №01-17/270-ЗПІ, повідомив позивача, що запитувана інформація не сформована у задокументованому вигляді та не знаходиться в розпорядженні Департаменту, тому її надання не є можливим.

Вважаючи бездіяльність відповідача при розгляді запиту від 08.11.2021 року протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997 року №280/97-ВР встановлює повноваження для міських рад розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. «а», «б» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної, комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 2 цього Закону зазначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Статтею 3 Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Так, суд встановив, що підставою для не можливості надання запитуваної інформації стало її не сформованість у задокументованому вигляді та відсутність в розпорядженні Департаменту земельних ресурсів ОМР.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що надати позивачу запитувану інформацію неможливо з огляду на те, що інвентаризацію земельних ділянок, розташованих на території міста Одеси не проведено та, як наслідок переліку вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під індивідуальну забудову не сформовано, тобто, дана інформація не відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень Департаментом.

Оцінюючи підстави для відмови у наданні запитуваної інформації суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" містить вичерпний перелік випадків, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що саме вказані органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року по справі № 359/7966/16-а.

Відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів ОМР, затвердженого рішенням Одеської міської ради №137-VІІІ від 17.03.2021 року, на Департамент земельних ресурсів ОМР покладені таки функції, зокрема, узагальнення інформації щодо відповідності місця розташування земельних ділянок Генеральному плану м. Одеси та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому чинним законодавством України порядку; організація та координація із землеустрою на території міста, здійснення заходів з розвитку земель міста; організація та супровід електронної бази геоінформаційної системи Департаменту тощо.

Таким чином, враховуючи вище встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач повинен володіти запитуємою інформацією, а тому наведена підстава відповідачем для відмови у наданні відповідної інформації є такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, та повноважень Департаменту земельних ресурсів ОМР, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Департаменту земельних ресурсів ОМР викладену у листі від 12.11.2021 року №01-17/270-ЗПІ щодо не надання інформації про місце розташування вільних земельних ділянок в межах міста Одеси, Одеської області.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на запит позивача було надано відповідь листом від 12.11.2021 року №01-17/270-ЗПІ, від так, суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради при розгляді запиту ОСОБА_1 від 08.11.2021 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Департаменту земельних ресурсів ОМР надати перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради станом на дату надання відповіді, за рахунок яких Одеська міська рада може надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею не більше 0.10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності із пунктом "г" частини 1 статті 121 ЗК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, приписами КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови.

Надаючи оцінку оскаржуваному листу, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано всі умови для розгляду даного листа, оскільки суд встановив, що відповідач відмовив з підстав того, що запитувана інформація не сформована у задокументованому вигляді та не знаходиться в розпорядженні Департаменту, що визнано судом неправильним з вищенаведених судом обставин.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач по суті порушеного питання у запиті позивача від 08.11.2021 року не розглянув, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 245 КАС України.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є передчасними та не належать задоволенню.

Одночасно, з метою захисту порушеного права позивача, з огляду на те, що судом встановлено, що відповідач не розглянув заяву позивача по суті порушених питань, керуючись приписами ст. 9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради розглянути по суті запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 08.11.2021 року.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді запиту від 08.11.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

В прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

14 лютого 2022 року від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про стягнення правничої допомоги (вхід. №9167/22), в яких представником зазначено про відсутність підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, так як написання однакових адвокатських запитів, позовних заяв, клопотань та подача їх до суду не займає такої кількості часу, яку зазначає представник позивача в акті-прийому передачі юридичних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Судом встановлено, що 08.11.2021 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем було укладено договір про подання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п.3.1 договору, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розрахунку 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» за одну годину роботи адвоката на час розрахунку.

Згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести відповідно договору про надання юридичних послуг від 08.11.2021 року, адвокатом було здійснено:

- підготовка запиту до Одеської міської ради (30 хвилин) 500,00 грн.;

- підготовка запиту на публічну інформацію до Одеської міської ради (30 хвилин) 500,00 грн.;

- збирання доказів до позову, вивчення судової практики за аналогічними позовами, підготовка позову (1 година) 1500,00 грн.;

- надання консультації замовнику, підготовка акту виконаних робіт і заяви на відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив (1 година) 500 грн.

Всього надано та планується надати послуг на суму: 3000,00 грн.

На підтвердження наданих послуг позивачем було надано до суду акт виконаних робіт від 01.12.2021 року.

Суд зазначає, що виконані адвокатом роботи з надання консультації заявнику та вивчення судової практики за аналогічними позовами охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позовної заяви, а тому не є такими, що належать до стягнення.

При цьому, суд вважає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 139, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді запиту від 08.11.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради викладену у листі №01-17/270-ЗПІ від 12.11.2021 року, щодо надання інформації про місце розташування вільних земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради станом на дату надання відповіді.

Зобов`язати Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради розглянути по суті запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 08.11.2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 44162529).

Суддя С.О. Cтефанов