Решение № 103940407, 13.04.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. справа № 300/5961/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00600 від 01.06.2021 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - "AUDI" модель А6, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за шостим методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00600 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021. Однак, на думку позивача, відповідачем безпідставно, в супереч статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачами транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України. Крім того, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2022, замінено відповідача Галицьку митницю Держмитслужби правонаступником - Івано-Франківською митницею.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.03.2022. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що декларантом самостійно заявлено митну вартість товару транспортного засобу марки - "AUDI" модель А6, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, за 6 резервним методом, де за основу вартості товару взято вартість в розмірі - 11260, 50 євро та додано витрати на транспортування в розмірі - 100 євро, однак позивачем невірно визначено вартість товару, оскільки з аналізу наданого декларантом витягу електронного каталогу SCHWACKE встановлення використання комплексу опцій, що впливають на зменшення вартості товару, а саме: віднімання ПДВ, коригування вартості в залежності від кількості власників -10%, коригування вартості в залежності від ситуації на ринку - 3%. З наведеного вбачається, що всі документи містять розбіжності щодо ціни на декларований товар. Таким чином, ЕМД не могла бути оформлена за визначеною декларантом ціною за резервним методом, оскільки вартість не була підтверджена. Відтак, в результаті коригування митна вартість транспортного засобу визначена в сумі - 16889 євро, про що зазначено у графі 30 рішення про коригування митної вартості. При цьому джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного транспортного засобу на відповідній інтернет сторінці, де була наявна пропозиція з продажу даного автомобіля за ціною 169900 SEK. В еквіваленті та з коригуванням на суму 100 ЄВРО витрат на транспортування визначено вартість ТЗ у суму 16889 ЄВРО. Крім того, після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову МД №UA209250/2021/010724, за якою даний ТЗ був оформлений за резервним методом. Таким чином, ціна транспортного засобу була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, отже, митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між митним органом та декларантом. Виходячи з вищенаведеного, при надані картки відмови та рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Позивачем 20.05.2021 придбано транспортний засіб - легковий автомобіль марки "AUDI" модель А6, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння-5, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1968 см.куб, потужність двигуна - 140 кВт, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, за ціною 10500 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунка-фактури №YNL724 від 20.05.2021 та договором купівлі продажу №242893-4138 від 20.05.2021 (а.с.12-13, 21-22).

28.05.2021 року декларантом було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA209250/2021/010457 на товар «легковий автомобіль марки "Audi", модель "A6", бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння-5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1968 см.куб, потужність двигуна - 140 кВт, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018 (а.с.14).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 20.05.2021 б/н; акт проведення огляду від 27.05.2021 року № UA209040/2021/023308; копію митної декларації країни відправлення від 26.05.2021 № 21PL402010E0768785; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.08.2017 № НОМЕР_2 ; бухгалтерський документ що підтверджує вартість товару від 13.07.2021; документ, що підтверджує суму транспортних витрат від 28.05.2021 б/н; витяг з електронного каталогу SCHWACKE; квитанція про оплату від 20.05.2021 б/н.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

01.06.2022 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД №UA209250/2021/010457 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209250/2021/00600 (а.с.15, 17).

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021, відповідачем зазначено, що «митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відповідно до ч. З ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2 б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2 в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2021 року № 4495-VI розділ III. Джерело інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного ТЗ на Інтернет сторінці (сайт) «https://car.info/car.for-sale/audi-a6-sedan-20-tdi-ultra-manual-190ps-2018-at-haninge-bilcenter-31450975» наявна інформація щодо пропозиції продажу саме цього транспортного засобу ідентичної марки, моделі, комплектації, за ціною 169900 SEK. Коригування здійснювалось на суму 100 євро, витрат на транспортування наданих декларантом. Визначена митна вартість - 16889 євро.

02.06.2021 митним брокером було подано ЕМД № UA209250/2021/010734 на вказаний вище транспортний засіб та у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2021/100035/2 від 01.06.2021 (а.с.11).

Посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД № UA209250/2021/010457 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу, яку оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00600 від 01.06.2021 (а.с.17).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частина друга статті 52 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як вбачається з частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини 1статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З аналізу наведених норм вбачається, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Системний аналіз зазначених судом норм дає підстави для висновків, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом).

Відтак, правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Водночас, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 20.05.2021 б/н в якій вказана ціна товару - 10500 євро, однак у даному документі не вказано спосіб оплати (банківський переказ та/або оплата готівкою) та на яку суму, а також відсутня інформація про отримання від покупця саме тієї суми яка вказана у поданій декларації.

Суд зазначає, що декларантом самостійно заявлено митну вартість товару за 6 резервним методом, де за основу вартості товару взято вартість в розмірі - 11260, 50 Євро та додано витрати на транспортування в розмірі - 100 Євро, однак позивачем невірно визначено вартість товару, оскільки з аналізу наданого декларантом витягу електронного каталогу SCHWACKE встановлення використання комплексу опцій, що впливають на зменшення вартості товару, а саме: віднімання ПДВ, коригування вартості в залежності від кількості власників -10%, коригування вартості в залежності від ситуації на ринку - 3% (а.с.29).

Крім того, суд зауважує, що згідно поданого зображення веб-сайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж саме цього транспортного засобу заявленого декларантом до розмитнення цінова інформація суттєво відрізняється. Так, зокрема, представником відповідача надано суду докази на підтвердження відомостей про продаж цього ж транспортного засобу про що свідчить номер VIN-коду: НОМЕР_1 за ціною 169900 шведських крон. Вказана вартість митним органом була конвертована в Євро та корегована на суму 100 Євро витрат на транспортування, відтак визначено митну вартість автомобіля в сумі 16889 Євро. Також, суд бере до уваги й ту обставину, що позивачем транспортний засіб придбавався саме у Швеції місто Ганінге 20.05.2021. Тоді як оголошення на сайті car.info щодо продажу саме цього транспортного засобу було опубліковано 06.05.2021.

Позивач не пояснив, яким чином дізнався про продаж такого автомобіля, та не пояснив що могло вплинути на зниження вартості транспортного засобу у період з 06.05.2021 (дати оголошення про продаж автомобіля його ціна 16789 Євро) по 20.05.2021 дату купівлі транспортного засобу за 10500 Євро.

Відтак, на думку суду, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також запропоновано подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог статті 58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано однозначних та несуперечних документів, які б усували сумніви в достовірності заявленої митної вартості, а тому, відповідачем правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Щодо застосування резервного методу та визначення ціни, то відповідно до оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із положеннями статті 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 1-6, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ та на основі даних, наявних у країні імпорту.

Керуючись положеннями частини 1 статті 55 МК України, статті 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.

Алгоритм перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів передбачає визначення діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, для порівняння із заявленою митною вартістю у кожному конкретному випадку митного оформлення транспортних засобів. Під час перевірки заявленої вартості транспортного засобу використовується інформація цінової бази митних органів, автоматизованої системи управління ризиками та довідкових ресурсів (спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та пробігу оцінюваного транспортного засобу).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що джерело інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного ТЗ на Інтернет сторінці (сайт) «https://car.info/car.for-sale/audi-a6-sedan-20-tdi-ultra-manual-190ps-2018-at-haninge-bilcenter-31450975» наявна інформація щодо пропозиції 06.05.2021 продажу саме цього транспортного засобу згідно VIN-коду, ідентичної марки, моделі, комплектації, за ціною 169900 SEK(шведських крон).

Відповідно до пункту 5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

Тобто, пунктом 5 Методичних рекомендацій передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Окрім цього, згідно із положеннями статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.

Аналіз положень статті 33 МК України свідчить про те, що митні органи мають право на використання інформаційних ресурсів для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними для визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про правомірність застосування відповідачем інформації, яка міститься у програмно-інформаційних комплексах, та як наслідок правомірно скориговано митну вартість транспортного засобу за резервним методом.

За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Оскільки, при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, відповідачем визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу, що не суперечить положенням МК України в силу приписів статті 1, якою передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих, що оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00600 від 01.06.2021 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021 винесені відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому, скасуванню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Івано-Франківська митниця (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.