Решение № 103822600, 31.03.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1989/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Іршавська міська рада Закарпатської області та Державна інспекція архітектури та містобудування України, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Іршавська міська рада Закарпатської області та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також зведеного на цій земельній ділянці житлового будинку та господарських споруд.

Як вбачається з Акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами та із технічної документації із землеустрою, земельна ділянка Позивача кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, межує із землями ОСОБА_2 у межах точок від «Г» до «А», на межі яких Відповідачем споруджено будівлі, що створюють перешкоди Позивачу у користуванні власним майном.

З Публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка Відповідача у спосіб встановлений законодавством не відведена, кадастровий номер відсутній та у приватній власності не перебуває. Оскільки, відомості про земельну ділянку Відповідача у Публічній кадастровій карті України відсутні, вважала, що будівлі споруджено Відповідачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

З листа Іршавської міської ради Закарпатської області від 06.07.2021 року №02/20/1920 вбачається, що в міській раді відсутні відомості про розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , також відсутня інформація про дозвільні документи на ведення будівельних робіт за вказаною адресою.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває у власності Відповідача, відтак споруди збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частинами 4 та 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Для початку ведення будівельних робіт Відповідач повинен був подати повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Закон забороняє ведення підготовчих чи будівельних робіт без подання відповідного повідомлення.

З листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 25.06.2021 року №279/1007/118-21 вбачається, що відсутня інформація щодо наявності документів дозвільного характеру на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації відносно замовника - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Отже, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектуванню і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична особа, яка подала виконавчому органові міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Закон №3038-VI) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, який визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Із відповіді Іршавської міської ради Закарпатської області від 06.07.2021 року №02/20/1920 вбачається, що в міській раді відсутня інформація про дозвільні документи на ведення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 .

З наведеного вище випливає, що будівельні роботи проведено без належного дозволу та належно затвердженого проекту, що є самостійною ознакою самочинного будівництва, а тому зазначені будівлі підлягають знесенню.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Із габаритів та характерних прорізів самовільно спорудженої на межі земельної ділянки споруди можна зробити висновок про те, що за функціональним призначенням ця споруда є гаражем.

Відповідно до п. 6.1.39 ДБН Б.2.2. - 12:2019 «Планування та забудова територій» гаражі слід передбачати вбудованими, прибудованих до житлових будинків або окремо розташованими по лінії забудови, а також в глибині ділянки. Відстані від в`їздів та інших технологічних прорізів гаражів до сусідніх житлових будинків, інших споруд повинна становити - 10 метрів. При цьому згідно до примітки наведеній у таблиці 10.6. для будівель гаражів III, ІІІа, ІІІб, IV, ІVа ступенів вогнестійкості відстані треба приймати не менше 12 метрів.

Згідно до таблиці 15.2 відстань між житловими будинками та гаражами має бути від 6 до 18 метрів. Відстань між житловим будинком та господарськими будівлями на суміжній земельні ділянці повинна бути не менше 15 метрів. Однак відстань між самочинно збудованими спорудами та житловим будинком Позивача є меншою за встановлену даними нормами. Крім того, відстані між господарськими спорудами на суміжних ділянках у залежності від їх вогнетривкості мають бути не менше ніж 6 метрів, однак самочинно споруджені будівля Відповідача розташовані майже впритул до господарських будівель і споруд Позивача, чим порушено протипожежні відстані.

Пунктом 6.1.41 ДБН Б.2.2. - 12:2019 «Планування та забудова територій» встановлено, що при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1 метр. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігають попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на території суміжних ділянок або взаємоузгодження відведення водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25. Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 метрів.

Внаслідок порушення Відповідачем вимог щодо протипожежних відстаней існує реальна загроза знищення майна Позивача внаслідок пожежі.

Самочинне будівництво, здійснене Відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , призвело до нависання частини даху самочинної будівлі на понад 20 см. над земельною ділянкою Позивача, що порушує вимоги щодо мінімальної відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни до межі сусідньої земельної ділянки (не менше 1,0 м) та запобігання стіканню атмосферних опадів на територію суміжних ділянок.

Через нависання частини даху самочинної будівлі над земельною ділянкою Позивача, стічні води стікають на земельну ділянку останнього, внаслідок чого відбувається підмивання будівель та споруд Позивача, що призводить до їх руйнування.

Згідно до затвердженої технічної документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 2121910100:06:005:0232 та акту погодження меж земельної із суміжними землевласниками та землекористувачами від 14.02.2015 року, конфігурація земельної ділянки Позивача включає відступ від задніх фасадів будівель і споруд розташованих на цій земельній ділянці. Зазначений відступ у поворотних точках № 8 і № 9 становить 0,58 м. та поступово звужується до поворотної точки № 7.

З відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 17.06.2021 року № 17/06/21-К-1 вбачається, що для перенесення в натуру (на місцевість) поворотних точок № 8 та № 7 необхідно забезпечити доступ до них зі сторони суміжного дворогосподарства, оскільки поворотна точка № 8 розташована за огорожею, яка розділяє дворогосподарства, а поворотна точка № 7 розташована біля кута будівлі Відповідача.

Право власності на частину земельної ділянки Позивача в межах трикутника утвореного поворотними точками № 7, № 8 та № 9 порушено Відповідачем, який без належної на те правової підстави використовує зазначену частину земельної ділянки Позивача, що вказує на її самовільне зайняття Відповідачем.

Позивачеві земельна ділянка була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак, внаслідок самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , Позивач фактично позбавлений можливості обслуговувати свої будівлі та споруди, оскільки немає доступу до задніх стін власних будівель та споруд, що унеможливлює здійснення поточного ремонту та обслуговування зазначених будівель. Відповідачем самовільно здійснено втручання у конструкцію задньої частини господарської споруди Позивача.

Відповідачем всупереч вимогам абзацу 3 п. 6.1.41 ДБН Б.2.2. - 12:2019 «Планування та забудова територій» впритул до межі земельної ділянки висаджено вічнозелені хвойні дерева - туї. Так, абзацом 3 п. 6.1.41 ДБН Б.2.2. - 12:2019 «Планування та забудова територій» встановлено, що відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів -1,0 м.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вважала, що господарські будівлі, споруджені Відповідачем протягом березня-травня 2021 року на суміжній земельній ділянці, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного на те дозволу чи затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що призвело до виникнення у Позивача перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Внаслідок зведення зазначених споруд порушено будівельні норми та протипожежні відстані між будівлями на суміжних земельних ділянках, а також відбувається підтоплення будівель та споруд Позивача стічними водами, що призводить до їх руйнування.

Крім того, Відповідачем самовільно захоплено частину земельної ділянки Позивача та здійснено втручання у конструкцію задньої частини господарської споруди Позивача без належної правової підстави, чим порушено правила добросусідства та права Позивача на вільне користування належним йому майном. Дії позивача призвели до виникнення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями та спорудами, а також створюють реальну загрозу знищення майна Позивача. Вважала, що з огляду на ступінь допущених порушень та конфігурацію земельної ділянки, на якій розташовані самочинно збудовані будівлі, усунути порушення шляхом перебудови неможливо, а відтак будівлі підлягають знесенню.

Просила усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зведеними на ній будівлями та спорудами шляхом знесення самочинно збудованих землекористувачем ОСОБА_2 будівель і споруд (гаража, навісу) та звільнення самовільно захопленої землекористувачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки кадастровий номер 2121910100:06:005:0232.

Судові витрати просила стягнути з Відповідача.

Ухвалою Іршавського райсуду від 12.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та справу призначено на підготовче засідання (том 1 а.с.69-70).

Ухвалою Іршавського райсуду від 28 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_4 : замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

22.11.2021 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України подано пояснення на позов (том 1 а.с.206-211).

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі постанова КМУ № 218), постановлено утворити ДССМ як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій. Одночасно із цим, відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 218 постановлено ліквідувати ДАБІ.

Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Водночас, у постанові КМУ № 218 відсутні положення про те, що повноваження та функції ДАБІ передаються до ДССМ.

Крім того, як свідчить зміст розділу «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ДССМ не є правонаступником юридичних осіб.

Отже, ДССМ утворена шляхом утворення нового органу влади та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права.

Державна інспекція архітектури та містобудування України є новоутвореним центральним органом виконавчої влади та не є правонаступником ДАБІ, ДІМ та ДССМ, що спростовує твердження суду про наявність адміністративного (публічного) правонаступництва між ними.

Таким чином, суд, виносячи ухвалу від 28.10.2021 про заміну третьої особи на правонаступника, не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи.

Пункти 16, 17 Постанови КМУ від 23 травня 2011 р. № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» зазначають, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених ним Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно до положень статті 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI), право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк і добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

У пункті 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі - Постанова № 6) зазначено, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті стаття 391 ЦК).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови.

Відповідно до пункту 17 Постанови №6 позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. При цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина 7 статті 376 ЦК, частина 1 статті 60 ЦПК).

Відповідно до статті 27 Закону № 3038-VI забудова присадибних, дачних, садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, проектування такої забудови здійснюється за бажанням замовника без отримання містобудівельних умов та обмежень.

При розгляді справ про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється особою на власній присадибній, дачній або садовій земельній ділянці, суд має звертати увагу на наявність будівельного паспорта, технічних умов, документів, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, дотримання при забудові будівельних норм та правил, а також на наявність порушення прав інших осіб.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року по справа № 458/1173/14-ц дійшов висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Таким чином, з урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України, позивачами у справах про знесення самочинного будівництва можуть бути: відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Крім того, зі змісту статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст. 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Ухвалою Іршавського райсуду від 30.11.2021 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (том 1 а.с.222-223).

Відзиву на позов відповідачем не подано.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, причини неявки до суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_4 у судових засіданнях 21.12.2021 року та 18.01.2022 року заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила, що земельна ділянка та житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності. Відповідач є власником сусіднього житлового будинку та суміжним землекористувачем, який у 2021 році без відповідних дозволу та проектної документації збудував на своїй земельній ділянці гараж та навіс. Вказані будівлі збудовані з істотними порушеннями будівельних та протипожежних норм, оскільки при їх зведенні не дотримано відстані до межі земельної ділянки та до належних позивачу господарських будівель. Гараж збудовано відповідачем на самій межі, яка відділяє земельні ділянки сторін. При цьому конструкція даху гаражу нависає над самою земельною ділянкою позивачки, що свідчить про захоплення відповідачем земельної ділянки позивача. Всі опади з даху будівлі гаража стікають на земельну ділянку позивачки, підтоплюючи та руйнуючи будівлі позивачки. При будівництві відповідачем навісу також порушено будівельні норми, оскільки не дотримало протипожежні відстані. Згідно технічної документації на землю, що належить позивачу, межа її земельної ділянки проходить не по стіні її житлового будинку, а з урахуванням відступу, необхідного для обслуговування будинку. Однак на даний час позивачка не має доступу до стіни свого будинку з боку земельної ділянки відповідача, оскільки відповідач огородив прохід. При цьому не заперечувала, що земельна ділянка позивачки за її будинком відповідачем не забудовувалася і останній обіцяв при потребі надавати доступ до стіни будинку. Просила зобов`язати відповідача знести самочинно збудовані будівлі гаражу та навісу, оскільки такі порушують право власності позивача, перешкоджають позивачу здійснювати догляд за своїм майном, несуть загрозу руйнування та знищення майна через порушення протипожежних норм та стікання з даху будівель атмосферних опадів на земельну ділянку позивача. Крім того, розташування самочинно збудованих відповідачем будівель, які збудовано з порушенням будівельних відстаней, перешкодить позивачу у майбутньому отримати дозвіл на будівельні роботи на власній земельній ділянці.

У судове засідання 31.03.2022 року представник позивача ОСОБА_4 не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити у повному обсязі та розглянути справу по суті без її участі (том 2 а.с.89-91).

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 21.12.2021 року та 18.01.2022 року позовні вимоги не визнав та пояснив, що житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , належить йому на праві власності. Будинок був збудований приблизно 40 років тому, а право власності на землю він оформив у 2021 році. Не заперечував, що збудував гараж та навіс без відповідного дозволу та проекту у 2021 році, але збудував на власній земельній ділянці. На даний час дах гаражу та ринва, які нависали над земельною ділянкою позивача, розібрано, тому вся споруда знаходиться в межах земельної ділянки відповідача. У той же час, житловий будинок та господарські будівлі позивачки збудовані практично на межі їх земельних ділянок та дах її будівлі нависає над земельною ділянкою відповідача. Вважав, що ніяких перешкод у користуванні майном позивача він не робить та ніякої шкоди його діями позивачу не завдано. Просив відмовити у позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судових засіданнях 21.12.2021 року та 18.01.2022 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважав, що предмет позову відсутній, оскільки дах гаражу, який нависав над земельною ділянкою позивача, вже перебудовано, тому такий гараж знаходиться в межах земельної ділянки відповідача і відсутнє самовільне захоплення земельної ділянки. Гараж і навіс, хоч і збудовані без дозволу, але повністю розміщені в межах земельної ділянки відповідача, не можуть перешкоджати позивачу у догляді за своїм майном, тому вказане будівництво не порушує ніяких прав позивачки.

У судове засідання 31.03.2022 року відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 повторно не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, причини неявки не повідомили, яких-небудь заяв не подали (том 2 а.с. 63, 70, 82, 84).

Представник Іршавської міської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, подав заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі на підставі наявних матеріалів справи, пояснень позов не подав (том 1 а.с.135, том 2 а.с.86).

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, подав письмові пояснення на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності (том 1 а.с.204, том 2 а.с.88).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 19-21).

З пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Однак, доказів, які підтверджують право власності на вказані об`єкти, відповідачем суду не подано.

Позивачка просила усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зведеними на ній будівлями та спорудами шляхом знесення самочинно збудованих землекористувачем ОСОБА_2 будівель і споруд (гаража та навісу) та звільнення самовільно захопленої землекористувачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки кадастровий номер 2121910100:06:005:0232.

Вважала, що господарські будівлі (гараж та навіс), споруджені відповідачем протягом березня-травня 2021 року на суміжній земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, оскільки збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного на те дозволу чи затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що призвело до виникнення у Позивача перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Внаслідок зведення зазначених споруд порушено будівельні норми та протипожежні відстані між будівлями на суміжних земельних ділянках, а також відбувається підтоплення будівель та споруд позивача стічними водами, що призводить до їх руйнування. Вважала, що відповідачем самовільно захоплено частину земельної ділянки позивача, оскільки дах гаражу та ринва даху нависає над її земельною ділянкою та здійснено втручання у конструкцію задньої частини господарської споруди Позивача без належної правової підстави, чим порушено правила добросусідства та права позивача на вільне користування належним їй майном. Дії відповідача призвели до виникнення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями та спорудами, а також створюють реальну загрозу знищення майна позивача. Вважала, що з огляду на ступінь допущених порушень та конфігурацію земельної ділянки, на якій розташовані самочинно збудовані будівлі, усунути порушення шляхом перебудови неможливо, а відтак будівлі підлягають знесенню.

На підтвердження позовних вимог позивачка ОСОБА_1 подала до суду складений в порядку ст. 106 ч.1 ЦПК України на її замовлення висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №519/09-21 від 23.09.2021 року (том 1 а.с.106-124).

На вирішення експерта позивачем постановлено такі питання:

1.Чи є об`єкти будівництва нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , у вигляді надвірних будівель, що будувалися у 2021 році, самочинним будівництвом?

2.Чи має місце порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121910100:06:005:0232, що належить ОСОБА_1 і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом будівництва у 2021 році будівель на сусідньому домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ?

Згідно висновку експертизи №519/09-21 від 23.09.2021 року:

1.Будівництво об`єктів, що розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , у вигляді надвірних будівель (гаражу - КН-1 та навісу - КН-2), що будувалися у 2021 році у домоволонінні, розташованому за цією ж адресою є самочинним будівництвом з огляду на відсутність дозвільних документів та з огляду на наявність істотних порушень державних будівельних норм у частині недотримання протипожежних розривів між цими будівлями та будівлями, що розміщуються на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Різновид збудованих відповідачем ОСОБА_2 будівель за функціональним призначенням ніяким чином не впливає на самочинність проведення їх будівництва.

При будівництві будівель КН-1 та КН-2 відповідачем не було дотримано вимог державних будівельних норм у частині забезпечення відступу будівель до межі із сусіднім домоволодінням ОСОБА_6 . Також не дотримано протипожежні розриви. Відстані між господарськими будівлями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також відстань між господарськими будівлями ОСОБА_7 та житловою будівлею ОСОБА_8 повинна становити не менше 8 метрів.

По факту відстані між:

-господарською будівлею відповідача КН-1, що збудована з газо-бетонних блоків, та господарською будівлею позивача становить 0,49 м;

-господарською будівлею відповідача КН-1, що збудована з газо-бетонних блоків, та житловим будинком позивача 8,68 м;

-господарською будівлею відповідача КН-2, що збудована з металопрокатних елементів, та житловим будинком позивача становить 0,68 м

-господарською будівлею відповідача КН-2, що збудована з металопрокатних елементів, та господарською будівлею позивача становить 0,80 м.

2.Має місце порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121910100:06:005:0232, що належить ОСОБА_1 і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом будівництва у 2021 році будівель у сусідньому домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема має місце накладення елементів будівлі КН-1, будівництво якої здійснено відповідачем ОСОБА_2 у 2021 році, на земельну ділянку ОСОБА_1 в контурах згідно документації із землеустрою на цю земельну ділянку.

Саме накладення міститься в частині елементів будівлі КН-1, які звисають вже за самою огорожею, яка розташована між спірними домоволодіннями, в бік домоволодіння позивача ОСОБА_8 , а також звисає і водовідвідна ринва, що улаштована на будівлі КН-1, та верхня частина водовідвідної труби в місці її з`єднання із ринвою. Таке звисання будівельних елементів та конструкцій на чужу земельну ділянку відповідно до ст. 79 ЗК України є порушенням меж земельних ділянок, а саме: накладення частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_7 на земельну ділянку позивача

ОСОБА_9 зону накладення частково входить також улаштована відповідачем ОСОБА_10 огорожа довжиною 3,80 м. Площа такого накладення становить 0,41 кв.м.

Накладення елементів будівлі КН-1 на земельну ділянку ОСОБА_1 має такі геометричні розміри (План-схема №3 в Додатку №3):

-починаючи з точки №1 за годинниковою стрілкою - 4.46 м по межі земельної ділянки ОСОБА_1 до точки №2;

-0,28 м по межі земельної ділянки ОСОБА_1 з поворотом за годинниковою стрілкою до точки 3;

-0,14 м по ринві, яка улаштована на будівлі КН-1, що розміщується на будівлі ОСОБА_2 , та на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , з поворотом за годинниковою стрілкою до точки №4;

-4.74 м по ринві, яка улаштована на будівлі КН-1, що належить ОСОБА_2 , та на земельній ділянці ОСОБА_1 з поворотом за годинниковою стрілкою до точки №5;

-0,03 м по ринві, яка улаштована на будівлі КН-1, що належить ОСОБА_2 , та на земельній ділянці ОСОБА_1 з поворотом за годинниковою стрілкою до точки №1.

Статтею 391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ст. 79 ч.3 та 152 ч.2 ЗК України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд; власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першоїстатті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Абзацом 3 пункту 3.25* Державно-будівельних норм України (ДБН) 360-92* «Містобудування. Планування міських та сільських поселень» передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Згідно ДБН В. 1.2.-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки» якими встановлюються вимоги безпеки під час нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення об`єктів в умовах ущільненої забудови і охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеки об`єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт: наявність умов ущільненої забудови при будівництві об`єкта визначається в передбаченому «Акті вибору майданчика» (або «Акті обстеження майданчика» у випадку реконструкції об`єкта на існуючому майданчику); характер і зона взаємного впливу об`єкта, що будується та існуючих прилеглих об`єктів визначається в проектно-кошторисній документації об`єкта з врахуванням результатів інженерних вишукувань, матеріалів обстеження існуючих об`єктів та передбачених у ПОБ рішень щодо методів будівництва, а фактичний вплив відстежується засобами моніторингу.

Додаток - Б п 2.1 Умови ущільненої забудови передбачає умови будівництва на забудованій території міста (селища) або діючого підприємства, за яких має місце принаймні один із таких чинників: зведення об`єкта будівництва в притул до існуючих будівель, споруд, інженерних комунікацій; ризик негативного техногенного впливу будівництва на прилеглу забудову або об`єкти благоустрою, внаслідок якого там може виникнути загроза життю або здоров`ю людей чи заподіяння матеріальних втрат; ризик негативного впливу об`єкта будівництва або робіт з його зведення на основи, фундаменти та несучі конструкції прилеглих об`єктів або на інженерні комунікації через створення додаткових напружень в активній зоні їх основ, порушення структури ґрунтів основ, зміну установчих гідро-геодезичних умов на прилеглій території та під будівлями.

Статтею 34Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Як встановлено судом під час розгляду справи, будівля гаражу (КН-1) та будівля навісу (КН-2) збудована відповідачем ОСОБА_2 у 2021 році на земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , без передбачених законом дозвільних документів та без затвердженої проектної документації.

Дані обставини підтверджуються листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №279/1007/118-21 від 25.06.2021 року та листом Іршавської міської ради №02-20/1920 від 06.07.2021 року (том 1 а.с.38, 39).

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив сам відповідач ОСОБА_2 .

Згідно висновку експертизи №519/09-21 від 23.09.2021 року, будівництво відповідачем ОСОБА_2 будівлі гаражу (КН-1) та будівлі навісу (КН-2) проведено самочинно та з з порушенням будівельних норм щодо дотримання мінімальної необхідної відстані до суміжної земельної ділянки та в частині порушення протипожежних відстаней.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа,можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушеннясамочинною забудовою.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 3) самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 р. у справі№ 520/17520/14-ц.

При цьому у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі№ 2-6977/11зроблено такий висновок: Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

У постанові Верховного Суду №822/2149/18 від 29.01.2020 року сформовано правовий висновок, згідно якого, якщо нерухоме майно збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи або без належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Отже, судом встановлено, що будівництво відповідачем ОСОБА_2 будівлі гаражу (КН-1) та будівлі навісу (КН-2) проведено самочинно та з порушенням будівельних норм щодо дотримання мінімально необхідної відстані до суміжної земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 та в частині порушення протипожежних відстаней між самочинно збудованими будівлями відповідача та житловими і господарськими будівлями позивача.

Згідно висновку експерта, внаслідок самочинного будівництва відповідачем будівлі гаражу КН-1 відбулося також самочинне захоплення земельної ділянки позивача площею 0,41 га.

Внаслідок недотримання відстані між самочинно збудованою відповідачем будівлею КН-1 та межею земельної ділянки позивачки ОСОБА_8 , а також розташованими на ній господарськими спорудами, атмосферні опади з покрівлі споруди гаражу КН-1 стікають на господарську будівлю позивачки та її земельну ділянку, що призводить до підмивання господарських споруд та їх руйнування.

Порушення відповідачем протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну позивачки ОСОБА_1 , тому таке порушення має бути усунуто. Водночас усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення самочинно збудованих споруд на визначену нормами відстань - 8 метрів, а здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст. 263 ЦПК України).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 стверджували, що порушення будівельних норм в частині самовільного захоплення земельної ділянки позивачки, які полягали у звисанні елементів конструкції будівлі гаражу на суміжну земельну ділянку позивачки, вже усунуто, оскільки відповідач ОСОБА_2 добровільно частково розібрав і перебудував дах гаражу (КН-1) і такий тепер повністю розташований в межах земельної ділянки ОСОБА_2 . Однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не подав. Самочинно зведені будівлі на передбачені будівельними нормами відстані відповідач не переносив.

Не визнаючи позовні вимоги, відповідач ОСОБА_2 не подав до суду ні відзиву на позов, ні жодного доказу, який би спростовував заявлені позивачем вимоги та подані на підтвердження цих вимог докази.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зведеними на ній будівлями та спорудами шляхом знесення самочинно збудованих відповідачем ОСОБА_2 будівель і споруд (гаража, навісу) та звільнення самовільно захопленої землекористувачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею 0,41 га, є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Оскільки усунення порушення будівельних та протипожежних норм можливе лише за умови перенесення самочинно збудованих споруд на визначену нормами відстань - 8 метрів, а здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови, відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво.

14.12.2021 року представником позивачки подано до суду заяву про вирішення питання про судові витрати (том 1 а.с.235-237).

В поданій заяві позивачем зазначено, що судові витрати по даній справі складаються з судового збору, витрат, пов`язаних із залученням експерта та витрат на професійну правничу допомогу. Просила в порядку вимог ст.141 ч.8 ЦПК України надати позивачу п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

Враховуючи наведене, суд вважає задовольнити заяву представника позивача та надати позивачу п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, роз`яснивши позивачеві, що у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст. 79, 152 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,

р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зведеними на ній будівлями та спорудами, зобов`язавши ОСОБА_2 знести самочинно збудовані ним за адресою: АДРЕСА_2 , будівлі гаража (КН-1) та навісу (КН-2) та звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки площею 0,41 га, кадастровий номер 2121910100:06:005:0232, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 .

Надати позивачу ОСОБА_1 п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2022 року.

Головуюча : М. О. Пітерських