Решение № 103801745, 30.03.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2022 рокум. Ужгород№ 260/331/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кам`янської сільської ради, якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Кам`янської сільської ради щодо неприйняття рішення по питанню погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2333 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) Зобов`язати Кам`янську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) площею 0,2333 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Кам`янської сільської ради із заявою щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До заяви було подано погоджену Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що на замовлення позивача ТОВ «Експерт» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою, АДРЕСА_1 .

01 липня 2021 року позивач звернулася до Кам`янської сільської ради із заявою, в якій просила погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, відповідач вищевказану заяву позивача не розглянув, рішення за результатами її розгляду не прийняв.

01 вересня 2021 року позивач повторно звернулася до Кам`янської сільської ради із заявою, в якій просила погодити межі земельної ділянки.

Відповідач розгляд заяви не здійснив, рішення за результатами її розгляду не прийняв.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не здійснено розгляд заяви у встановлений спосіб, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.2 ст.1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч.2 ст.2 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ч.1 ст.33 Земельного кодексу України)

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5, 9, 11 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Вимогами частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень: про затвердження або про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою. При цьому, зважаючи на норми Закону №280/97-ВР, таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

В той же час, жодного рішення по суті заяви, - ні про затвердження, ні про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, відповідачем прийнято не було, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Разом з тим, суд зазначає, що неприйняття відповідачем жодного рішення у строк, визначений Земельним кодексом України, ставить особу у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду її звернення органом місцевого самоврядування.

Щодо позовної вимоги про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В той же час, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, як передбачено Земельним кодексом України, у визначений законом строк, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та прийняти відповідне рішення, за результатами її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, с. Кам`янське, вул. Українська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04349550) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправну бездіяльність Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2333 для будівництва та обслуговування житлового буднику за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Кам`янську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. № 35 від 01.07.2021 року) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2333 для будівництва та обслуговування житлового буднику за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, с. Кам`янське, вул. Українська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04349550) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька