Постановление суда № 103751605, 24.03.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/13760/21

Провадження № 1-кп/243/346/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Симонової В.П.,

прокурора Гавриш І.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Рогова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001573 від 02.11.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївки Донецької області, громадянина України, працюючого на посаді молодшого оператора АЗС ТОВ «ТАУРУС ОЙЛ», одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001573 від 02.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

24.03.2022 року в судовому засіданні, яке, у зв`язку з введенням в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 воєнного стану, проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки є ризики того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, може впливати на свідків, оскільки їх анкетні дані відомі обвинуваченому з матеріалів кримінального провадження та вказані особи ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні. Також є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить той факт, що інкримінований ОСОБА_1 злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, було вчинено ним в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про схильність до вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, що, зі свого боку, є підґрунтям вчинення кримінальних правопорушень. Прокурор звертає увагу суду, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Рогов А.О., заперечували проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник обвинуваченого зауважив, що ризики, наведені прокурором в обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не доведені, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки за місцем мешкання, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий. Заявлені ризики щодо можливого впливу ОСОБА_1 на свідків кримінального правопорушення жодними доказами не обґрунтовані, це лише припущення прокурора. Сторона захисту просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації. Обвинувачений додатково повідомив, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану його дружина залишилась сама з двома дітьми, тому він й просить змінити йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт, оскільки дружині потрібна його допомога.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України.

За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою зобов`язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.

Суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною, разом з іншими, для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

Враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров`я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, суд вважає реальними ризики, визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків кримінального правопорушення, які ще не допитані в судовому засіданні.

Суд також, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі і домашній арешт, на якому наполягали обвинувачений та його захисник, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 314, 315, 371-372, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Рогова О.А., про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 22 травня 2022 року включно.

Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому та начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 24.03.2022 року о 15-00 год.

Суддя І.Ю. Фалін