Решение № 103722749, 22.02.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4212/20

Провадження № 2/202/84/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 лютого 2022 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря судового засідання Голобородько О.М., представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , відповідача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про виселення та про усунення перешкод у праві користуванні кімнатою в гуртожитку шляхом вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник комунального підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що гуртожиток по АДРЕСА_2 перебуває на балансі та обслуговуванні КП "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради. В кімнаті № 37 даного гуртожитку зареєстрована ОСОБА_2 , яка не проживає понад шість місяців в кімнаті АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідно до статті 71 ЖК України, зазначена особа втратила право користування вказаним житловим приміщенням.

ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що в кімнаті вона тимчасово не проживала, у зв`язку з тривалою тяжкою хворобою. Наголошувала, що змушена була проживати у доньки, яка її доглядала та через фінансові проблеми спірна квартира була передана нею в оренду. Внаслідок незаконних дій представника позивача та осіб, які наразі проживають у спірній кімнаті, вона не має доступу до кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про вселення її до кімнати АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зі спірної кімнати.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що у жовтні 1992 року на підставі ордеру вона разом з чоловіком ОСОБА_6 та донькою була вселена до кімнати АДРЕСА_1 . У 2008 році їх сім`ї була надана ще одна сусідня кімната. Наголошувала, що з 1995 року вона має постійну реєстрацію у спірній кімнаті та в подальшому з метою приватизації житлової площі нею отримано технічний паспорт. З 2014 року вона була змушена тимчасово проживати у своєї доньки, оскільки тривалий час хворіла та остання доглядала за нею. Зазначала, що з жовтня 2018 року не проживала в гуртожитку постійно та наразі повернутися до своєї кімнати не має можливості через те, що представники позивача та особи, які проживають у кімнати АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , чинять їй перешкоди у користуванні спірним житлом.

У судовому засіданні представник комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради позов підтримав та просив задовольнити. Заперечував щодо задоволення зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не постійно лікувалася в умовах стаціонару та відсутні поважні причини її тривалого непроживання за зареєстрованою адресою.

ОСОБА_2 та її представник заперечували щодо задоволення первісної позовної заяви та зазначили, що її відсутність за зареєстрованим місцем проживання обумовлена тривалою хворобою та лікуванням. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відзив на позов не надали. ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які проживають у гуртожитку по АДРЕСА_2 . Повідомили, що з 1992 року ОСОБА_2 разом з сім`єю проживала в кімнаті АДРЕСА_1 . У 2014 році ОСОБА_2 почала тяжко хворіти та проходила тривалий курс лікування. ОСОБА_2 після 2014 року переїхала проживати до доньки, яка її доглядала. З 2017 року у спірній квартирі почали проживати відповідачі, які в подальшому уклали угоду з комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради. Були свідками коли зазначені особи виносили речі ОСОБА_2 з кімнати.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , якій повідомив суду, що в 2018 році він уклав договір оренди кімнати № 37 по АДРЕСА_2 з донькою ОСОБА_2 . Речі ОСОБА_2 самостійно забирав її син. Грошові кошти за оренду кімнати він перераховував на картку ОСОБА_2 . У 2020 році приходила комісія з представників комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, які встановлювали факт непроживання ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою та відсутність її речей у спірній кімнаті.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на балансі комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради перебуває гуртожиток, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку зареєстрована ОСОБА_2 , що підтверджується наданими відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області та довідкою № 1133 від 11.06.2021 року, виданою комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

Разом із тим, згідно з долученими до позову копіями актів від 02.07.2019 року, 09.10.2019 року, 17.04.2020 року ОСОБА_2 у кімнаті АДРЕСА_1 , не проживає з січня 2019 року.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно з статтею 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У частині третій статті 71 ЖК Української РСР наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц.

Згідно зі статтею 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Сторона по справі, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 надала суду виписки з історій хвороб, виписки з медичних карток амбулаторного хворого згідно яких у ОСОБА_2 у 2013 році виявлено гігантську пухлину головного мозку в задній частині черепної коробки справа та остання проходила стаціонарне лікування з 13.12.2013 року по 30.12.2013 року, з 01.01.2014 року по 10.01.2014 року, з 19.07.2017 року по 31.01.2017 року, з 11.02.2019 року по 19.02.2019 року, з 05.02.2020 року по 14.02.2020 року.

Згідно висновку Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області № 26138 від 01.10.2020 року та талону повідомлення № 24708 від 03.09.2020 року ОСОБА_2 03.09.2020 року зверталась з повідомленням щодо незаконного заволодіння її кімнатою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 294093241 від 10.01.2022 року, ОСОБА_2 має у власності інше майно.

02.07.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 для проживання кімнату АДРЕСА_1 .

Отже, надані ОСОБА_2 медичні документи про перебування на стаціонарному лікуванні у період з 13.12.2013 року по 30.12.2013 року, з 01.01.2014 року по 10.01.2014 року, з 19.07.2017 року по 31.01.2017 року, з 11.02.2019 року по 19.02.2019 року, з 05.02.2020 року по 14.02.2020 року та факт звернення останньої до правоохоронних органів у 2020 році свідчить про непроживання ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою у кімнаті АДРЕСА_1 з січня 2019 року за поважними причинами в період зазначений у медичних виписках з історії хвороб, при цьому не спростовують доводи щодо її не проживання з січня 2019 року по день звернення до суду.

Покази свідків на які посилається позивач за зустрічним позовом не можуть бути належними доказами, які підтверджуються відповідні обставини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_1 , але понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, за вказаною адресою не проживає, суд вважає за можливе первісний позов задовольнити, визнавши ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Оскільки, судом визнано ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 , підстави для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про виселення та про усунення перешкод у праві користуванні кімнатою в гуртожитку шляхом вселення, відсутні.

Крім того, при зверненні до суду позивачем комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради був сплачений судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

У зв`язку з відмовою у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , судовий збір на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача у зустрічній позовній заяві.

Керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про виселення та про усунення перешкод у праві користуванні кімнатою в гуртожитку шляхом вселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (49069, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 14, код ЄДРПОУ 38199687) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 03.03.2022 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда