Постановление суда № 103709899, 17.01.2022, Оболонський районний суд міста Києва

17.01.2022 Справа № 756/14393/15-ц

Справа № 756/13740/18

Провадження 6 /756/994/19

У Х В А Л А

17 січня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань по заборгованості у зведеному виконавчому провадженні № 60143833з примусового виконання виконавчихлистівОболонськогорайонногосудуміста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 96 719 доларів США 33 центи та 16 601 грн. 75 коп.

В обґрунтування своїх вимог приватний виконавець посилається на те, що ним вжито всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку вимоги рішення суду не виконує, у зв`язку з чим приватний виконавець просить обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Усудовомузасіданні представник заявникаподання підтримав,просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. перебуває зведене виконавче провадження № 60143833з примусового виконання виконавчихлистівОболоноського районного суду міста Києва №2/756/227/17 від 12.07.2017 рокупро стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 96 719 доларів США 33 центи та 16 601 грн. 75 коп.

За інформацією з ГЦОСІ Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 останній раз виїзжала за межі України 27.02.2020 року.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності земельна ділянка.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами країни.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Положеннями ст. 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Застосовуючи викладені вище принципи, суд зауважує, що ОСОБА_1 дійсно має невиконані грошові зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням.

Разом з тим, сама по собі наявність невиконаних грошових зобов`язань не може бути єдиною підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни. Наявні в матеріалах справи документи виїздів боржника за межі території України не підтверджують умисне ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Звертаючись до суду з поданням, приватнийвиконавець посилалася на те, що ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань полягає у його бездіяльності щодо повернення боргу, відсутності майна, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувача. Проте обставини, на які посилається виконавець, об`єктивно не підтверджені наданими матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не наділяє державного чи приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які державний чи приватний виконавець повинен надати до суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані державним виконавцем матеріали подання містять лише фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу.

Право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами

1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, матеріали виконавчого провадження № 60143833 не містять належних доказів вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчих проваджень, що свідчить про те, що боржник не обізнаний із відкритим виконавчим провадженням та наразі не знає про покладені на нього обов`язки постановами приватного виконавця, також відсутні докази того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання.

Також із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем до подання не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення; не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій державному виконавцеві. Не надано жодних доказів свідомого чи умисного ухилення боржником від виконання зобов`язання, при наявності змоги виконати таке зобов`язання.

За вказаних обставин суд позбавлений можливості дійти висновку, що боржник взагалі може вважатися повідомленим, зокрема, про початок примусового виконання рішення, що передбачено ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 грудня 2018 року у справі 752/11896/17.

Таким чином, приватним виконавцем не надано відомостей щодо отримання боржником постанов виконавчого провадження та викликів останнього, а особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов`язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання.

Крім того, слід зауважити, що звернення державного (приватного) виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним (приватним ) виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

При цьому, матеріали виконавчого провадження свідчать про наявність у власності боржника майна, а саме земельної ділянки, за рахунок звернення стягнення на яке можуть бути задоволені вимоги стягувача.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити, оскільки суд не вбачає достатніх законодавчих приписів для задоволення подання про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України внаслідок недоведення навмисного ухилення від виконання судового рішення, того, що можливе встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України спонукатиме його до виконання рішення суду, а також наявності у нього майна на яке може бути звернуто стягнення.

Керуючись ст. 353, 441 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя