Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/1040/22
17 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради , в якому просив визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2018-2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми допомоги, у розмірі 18590,00 грн.
Ухвалою суду від 18.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Так, згідно частини тринадцятої ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно частини шостої т. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже за змістом статті 122 КАС України початком перебігу строку звернення до адміністративного суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2018-2020 роки розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми допомоги, у розмірі 18590,00 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що відповідач виплатив йому грошову допомогу до 05 травня у 2018-2020 роках не в повному обсязі. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є триваючою протиправною діяльністю, що порушує право позивача на отримання відповідних коштів. Позивач вказує на те, що відповідач не лише ухилився від виконання свого обов`язку у відповідності до частини п`ятої ст.12 Закону України №3551-ХІІ у 2018-2020 році, а й продовжив свою протиправну поведінку у 2021 році та не лише недоплатив за попередні роки встановленої Законом суми допомоги, а й знову не виплатив грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Тобто, на думку позивача, у суб`єкта владних повноважень наявна триваюча протиправна діяльність щодо учасника бойових дій. Позивач просить врахувати, що згідно довідки від 17.03.2021 року №200, перебував у період з 27.10.2018 по 09.11.2018 року, з 19.11.2018 року по 04.12.2018, з 11.12.2018 року по 12.04.2019 року, з 29.06.2020 року по 27.07.2020 року, з 10.08.2020 року по 25.08.2020 року, з 18.09.2020 року по 07.01.2021 року, з 11.01.2021 року по 01.02.2021 року в зоні ООС. Зазначив, що згідно виписного епікризу із медичної картки амбулаторного хворого №86 позивач перебував в інфекційному відділенні (закрите відділення) 25.08.2020 по 29.08.2020 із діагнозом підозра на коронавірусну інфекцію. Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого №3278 позивач перебував в інфекційному відділенні (закрите відділення) з 29.08.2020 року по 18.09.2020 із діагнозом коронавірусну інфекція. Також просить врахувати суд, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 по усій території України установлено карантин із дією відповідних обмежень.
Суд зазначає, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги. Так, згідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання дій протиправними щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
За нормами частин першої та третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Оскільки позивач, 13.02.2022 звертаючись до суду із позовною заявою у якій, зокрема, просив визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2018-2020 роки розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми допомоги, у розмірі 18590,00 грн, суд приходить до висновку, що в даній частині ним пропущено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду встановлений ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд наголошує на тому, що одноразова виплата до 5 травня є періодичним платежем, і особа, яка її отримує має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено її виплату та на підставі яких нормативно-правових актів було визначено саме такий її розмір.
Отже, з дня отримання одноразової виплати до 5 травня особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання даної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо її розміру звернулась до компетентного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 дійшов правового висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Поряд з цим, зважаючи на доводи позивача стосовно строків перебування в ООС, а також на лікуванні в інфекційному відділенні, суд вважає, що позивач мав об`єктивну можливість звернутися до суду у встановлений законом строк, починаючи з 30 вересня по 30 березня відповідних років.
Щодо посилань представника позивача на введення карантину, як на поважну причину пропуску строку звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв до 31.12.2020 згідно з цією постановою, встановлені та діють карантинні обмеження і на даний час.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)" (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.
Вказаний закон набрав чинності 17.07.2020, тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020, тобто 06.08.2020 останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.02.2022.
У зв`язку із встановленням з 12.03.2020 на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020. З вказаної дати (з 06.08.2020) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Проте, позивачем не доведено, яким чином карантинні обмеження перешкодили йому вчасно звернутися із позовом.
Крім того, суд зазначає, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі, в тому числі, через представника.
На думку суду, лише зазначення обставини про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об`єктивної неможливості звернення до суду в межах строку звернення, оскільки позивач міг звернутись до суду шляхом надсилання позовної заяви з матеріалами в електронному вигляді, а також, відправивши матеріали у відповідному відділенні поштового зв`язку.
Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними, у зв`язку із чим у її задоволенні слід відмовити.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, позивачу слід подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, частиною четвертою ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Натомість позивачем не подано до суду доказів виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", доказів звернення до органів соціального захисту населення у відповідних роках щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, а також письмових відмов органів соціального захисту населення у відповідних роках щодо виплати такої допомоги позивачу.
Частинами чотирнадцятою та п`ятнадцятою ст.171 КАС України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну заяву в даній адміністративній справі слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків такої позовної заяви у такий спосіб:
1) подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку;
2) подати до суду докази виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", докази звернення до органів соціального захисту населення у відповідних роках щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, а також письмових відмов органів соціального захисту населення у відповідних роках щодо виплати такої допомоги позивачу.
Керуючись статтями 171, 241 243, 248 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнати неповажними причини пропуску строку звернення.
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.03.2022.
Головуюча суддяДерех Н.В.
Судебное решение № 103705740, Тернопільський окружний адміністративний суд было принято 17.03.2022. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 500/1040/22. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: