Постановление суда № 103681744, 19.01.2022, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/698/20

УХВАЛА

19 січня 2022 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області у складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Черненка В.О., Савенко О.М., за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., прокурора Биченка М.О., захисника (адвоката) Кучеренко Н.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу, за матеріалами об`єднаного кримінального провадження, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, що об`єднанні в суді в одне провадження. Здійснюється судовий розгляд, а саме, допит свідків кримінального правопорушення, згідно ухваленого порядку.

17 січня 2022 року до суду надійшло клопотання начальника Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури Биченка М.О. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , з підтвердженням його направлення до канцелярії СІЗО з проханням про вручення обвинуваченому.

В судове засідання 19 січня 2022 року прибули прокурор Биченко М.О., захисник (адвокат) Кучеренко Н.В., під вартою доставлений обвинувачений ОСОБА_1 , та з`явилися свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 будучи належним чином повідомлені, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, після допиту в судовому засіданні свідків, які прибули, суд ухвалив про розгляд клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні прокурор Биченко М.О. підтримав внесене до суду клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 з наведених підстав, та просив продовжити обвинуваченому тримання під вартою строком на 60 діб, та заперечив щодо пом`якшення на цілодобовий домашній арешт за відсутності для того законних підстав. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 24.04.2020 відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 22.01.2022. Причетність ОСОБА_1 за ст.115 КК України, ч.3 ст.185 КК України повністю доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, в розумінні слова "обґрунтована підозра", що наведено в п. 48 рішення "Чоботарі проти Молдови" від 13.11.2007, та означає наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього обєктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, на даний час суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, питання щодо доведеності та правильності кваліфікації дій, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті. На даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так після вчинення кримінального правопорушення, яким є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду, крім того після вбивства ОСОБА_7 , ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, не повідомив працівників поліції та швидку про вказану подію, натомість умисно, замотав труп ОСОБА_7 у клейонку та покривала, маючи намір приховати трупний запах (1), незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме на жителів будинку в якому він проживає (2), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (3), так, як відповідно до вимоги про судимість, ОСОБА_1 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного правопорушення та відносно якого 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин. При продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , необхідно враховувати: наявність обґрунтованої підозри та доказів вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України. ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочини, являється особою молодого віку, не одружений, в ході досудового розслідування не здобуто будь - яких даних, які вказували б на наявність в останнього будь - якої хвороби, яка б унеможливила застосування відносно нього запобіжного заходу, ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш мякого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він є не одруженим, не працюючим, неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних звязків. Крім того, є раніше не судимою особою, однак щодо нього 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто на шлях виправлення не став, що дає підстави вважати, що останній, може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які у ході судового розгляду кримінального провадження ще не допитувалися і свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів. В звязку з викладеним, вважає, що на даний час відсутні належні гарантії, які б переважали наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому на даний час відсутні підстави для обрання обвинуваченому іншого більш мякого запобіжного заходу, крім тримання під вартою. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з тих підстав що внаслідок викривлення фактичних обставин про подію кримінального правопорушення випливає помилкове ґрунтування форми вини, мотива та мети його вчинення, правової кваліфікації, та кваліфікуючих ознак з чого випливає ступінь тяжкості кримінального правопорушення. В статті 5 пункт 3 Міжнародної конвенції з прав людини вказано, кожен має право на неупереджений, всебічний суд на протязі розумного строку. Позиція ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" рішення від 23.02.2012 року визначено, підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися, надати потрібні для взяття показання не можуть бути підставами для взяття під варту. Тримання під вартою з метою визнання інкримінованого злочину є грубим порушенням Конвенції з прав людини. Тривале утримання під вартою, згідно судової практики ЄСПЛ, визнається катуванням. Згідно рішення ЄСПЛ від 13.11.2007 року по справі "Чоботарі проти Молдови", п. 48 вимога, що має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її признатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованості підозри. Судова практика ЄСПЛ виходить із того, що судді переважно уникають дослідження доказів і реальної оцінки наявної обґрунтованої підозри під час обрання, або продовження утримання під вартою. Суди в першу чергу повинні стояти на захисті прав людини, підозрюваного, обвинуваченого і не дозволяти прокурору порушувати права таких осіб. Прокурор не надав жодного доказу обґрунтованого на підтвердження наявності хоча б одного з ризиків, а натомість ризики нічим не доводяться, ґрунтуються на припущеннях. Щодо повторного вчинення злочину, то посилання на минуле особи не може бути достатнім для наявності такого ризику та відмовою у звільненні (справа "Клатч проти Бельгії"). Щодо обґрунтованості підозри, яку суд зобов`язаний встановити під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, наведено рішення ЄСПЛ від 13.11.2007 року по справі "Чоботарі проти Молдови", п. 48. Щодо ризику ухилення обвинуваченого від слідства або суду, то відповідно до рішень ЄСПЛ за скаргами від 16.12.2010 року по справі "Боротюк проти України", від 20.05.2010 року по справі "Москаленко проти України", за скаргою від 14.10.2010 року по справі "Хайредінов проти України", за скаргою від 06.04.2006 року по справі "Лабіта проти Італії", суд зазначає, що під час тримання під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку. Крім того, по мірі прогресу провадження та завершення збирання доказів, ризик того, що заявник загрожуватиме певним свідкам також ставав усе меншим, рішення у справі "Невмержицький проти України". На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 9, 29, 129 Конституції України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав та свобод людини, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд відхилити клопотання прокурора як не обґрунтоване, без встановлення наявності ризиків та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, домашній арешт, за місцем реєстрації.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі заперечення, його доводи, та захисник (адвокат) Кучеренко Н.В. заперечили щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають, що клопотання прокурора від 17.01.2022 року не доводиться матеріалами провадження, прокурор не надав доказів, що ризики продовжують існувати та виправдовують доцільність продовження тримання під вартою, ризик незаконного впливу на свідків в подальшому відсутній так як суд завершив допит свідків за кваліфікацією статті 115 КК України, інші заявлені прокурором ризики є необґрунтованими, тривале утримання під вартою є катуванням, просили відхилити клопотання прокурора як необґрунтоване, замінити на домашній арешт.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни запобіжного заходу на більш м`який не повязаний з триманням під вартою, обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши доводи клопотання та заперечення, які надані суду та підтримані в судому засіданні, виходить зтого, щоправо насвободу таособисту недоторканістьє одниміз значущихправ людини, та враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, та те, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, рішення ЄСПЛ у справах "Белевитський проти Росії" від 01 березня 2007 року, "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, та враховує дані про особу обвинуваченого, обставини у справі, в тому числі характер протиправного діяння, яке інкримінується обвинуваченому, серйозність звинувачень, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, та приходить до такого висновку.

До спливу продовженого строку, суд, зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч.3 ст.331 КПК України). Обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Кожна заарештована або затримана особа, за п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ч.1 ст.183 КПК України).

Тримання під вартою, як захід забезпечення об`єднаного кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ухвали суду продовжено до 22.01.2022, завершити судовий розгляд, за відсутності заявлених прокурором свідків в судовому засіданні, в строки дії ухвали від 24.11.2021, не представляється можливим, та виникла необхідність у розгляді поданого клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

При вирішенні клопотання щодо дії обраного запобіжного заходу, колегія суддів враховує, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, виходячи з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. 48 рішення ЄСПЛ від 13.11.2007 року по справі «Чоботарі проти Молдови».

Європейський суд з прав людини у справі "Ільгар Маммадов проти Азербайджану" від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Тримання під вартою, як запобіжний захід, що продовжений обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ухвали судді від 24.11.2021 року, та обраний ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 24.04.2020 року, закінчує своюдію 22.01.2022 року. Судовий розгляд у кримінальному провадженні, триває, залишаються недопитані в суді свідки за ч.3 ст.185 КК України, є недосліджені письмові докази пред`явленого обвинувачення за ч.3 ст.115, ч.1 ст.115 КК України, та інше згідно ухваленого порядку дослідження доказів, після об`єднання судових проваджень в одне.

Ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час обрання (продовження) дії запобіжного заходу, на даний час, частково зменшились, але ще є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може: незаконно впливати на недопитаних свідків у цьому ж кримінальному провадженні; переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Незаконний вплив на свідків, на які посилається прокурор, зменшився (дещо знизився), у зв`язку з допитом в суді свідків (ст.115 ч.1 КК України), але не припинив існувати, та ще єнастільки високими,що уразі зміниобвинуваченому запобіжногозаходу наменш суворий,ніж триманняпід вартою,не забезпечитьйого належноїпроцесуальної поведінки. Так, оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із вимог КПК України щодо порядку отримання показань цих осіб на різних його етапах, та те, що ризик такого впливу з боку обвинуваченого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. Ці висновки суду узгоджуються й з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або зявилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш мяких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

В судовому засіданні прокурор довів: можливість обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду, на що свідчить той факт, що обвинувачений після вбивства ОСОБА_7 з метою уникнення покарання за ч.1 ст.115 КК України, не повідомив працівників поліції та швидку про вказану подію, натомість умисно, замотав труп ОСОБА_7 у клейонку та покривала, маючи намір приховати трупний запах; що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, на що свідчить те, що останній не одружений, дітей не має, не працює, та свідчить про відсутність достатніх стримуючих факторів його поведінки, при пом`якшенні міри запобіжного заходу; можливість вчинити обвинуваченим інше кримінальне правопорушення, на що свідчить той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного правопорушення, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин, на розгляді суду перебуває обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що мав місце до події обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України. При цьому, суворість покарання, яке може бути призначено, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі "Москаленко проти України", є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Так, ОСОБА_1 обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років (стаття 115 частина 1 КК України), у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років (стаття 185 частина 3 КК України).

Тобто, прокурором доведено, що ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час обрання (продовження) дії запобіжного заходу, на даний час, суттєво не зменшились, продовжують існувати.

При вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 , строку тримання під вартою, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду; незаконно впливатина недопитанихсвідків уцьому жкримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, як то зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", про те, що автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких даних (переконливих доказів) про зменшення чи відсутність ризиків, які приймалисьдо увагипри обранніта продовженніобвинуваченому запобіжногозаходу,що передбачені ст.177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, стороною захисту в судовому засіданні не доведено та колегією суддів не встановлено. Доводи сторони захисту, що містяться в клопотанні - запереченні вже були оцінені (предметом розгляду) судом раніше, як судом першої інстанції так і апеляційном судом, і наведені у відповідних судових рішеннях, та, на думку колегії суддів повторної оцінки не потребують, так як не впливають на прийняття рішення на користь зміни запобіжного заходу в сторону помякшення.

Колегія суддів, при вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , враховує наявність обґрунтованої підозри та доказів вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України. Так, ОСОБА_1 вчинив в тому числі, особливо тяжкий злочини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до пятнадцяти років, являється особою молодого віку, не одружений, в ході судового розгляду не здобуто будь-яких даних, які вказували б на наявність в останнього будь-якої хвороби, яка б унеможливила застосування відносно нього запобіжного заходу, ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, зареєстрований: АДРЕСА_1 , та зі слів обвинуваченого у звязку з роботою (неофіційна) постійно за місцем реєстрації не проживав, що свідчить про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 не має настільки стійких соціальних зв`язків та позитивної репутації, які б свідчили про неможливість його ухилення від суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, та продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, за обставин цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри (обвинувачення), з урахуванням встановлених ризиків, не буде надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданим, а підстави для скасування або обрання більш мякого запобіжного заходу стосовно нього відсутні, так як домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, та наявності на розгляді суду двох кримінальних проваджень, які обєднані в одне за ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, відсутність міцних (низький рівень) соціальних звязків, тому клопотання прокурора слід задовольнити, як доведене в суді, та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів.

З урахуваннямнорми п.2ч.4ст.183КПК України,колегія суддівне вбачаєправових підставдля визначеннярозміру заставиу даномукримінальному провадженні,та ураховує, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст.197 КПК України).

Керуючись ст. ст. 350, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу на більш мякий, нічний домашній арешт за місцем проживання, відмовити.

Клопотання прокурора Биченка М.О. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити, обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою, на 60 діб, по 19.03.2022 року, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор".

Повідомити родичів ОСОБА_1 ( ОСОБА_8 ) про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , та іншим учасникам судового (кримінального) провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2022 року.

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді В.О. Черненко О. М. Савенко