Постановление суда № 103675969, 15.03.2022, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2658/21

Провадження № 4-с/629/4/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2022 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою. В обґрунтування скарги зазначила, що 02.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. на підставі виконавчого листа № 629/2658/21 від 11.10.2021, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, відкрито виконавче провадження № 67332459 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованості по відсотках із застосуванням процентної ставки 90% річних за договором споживчого кредиту(пенсійний) ПД № 44П від 26.01.2012, за період жовтень 2015(частково)-серпень 2017 включно, у розмірі 4524,22 грн. 02.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. у ВП № 67332459 винесено постанову про арешт коштів боржника, в результаті чого відбулось накладення арешту(блокування) на пенсійний рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Зазначила, що з метою досудового врегулювання даної ситуації, вона усно та письмово неодноразово зверталась до приватного виконавця щодо зняття арешту з її рахунку, призначеному для виплати пенсії. Проте до теперішнього часу арешт з вказаного рахунку не знятий. 06.12.2021 вона звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника. Ухвалою судді ХОАС від 14.12.2021 у справі № 520/26531/21 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі, з роз`ясненням, що даний спір підлягає вирішенню відповідним судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства. Також зазначила, що законодавцем у розділі ІХ Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зокрема, ст.ст. 68-70 вказаного Закону. Зазначила, що вона перебуває в скрутному матеріальному становищі в зв`язку з тим, що накладено арешт на рахунок, який призначено для виплати пенсії, інших доходів не має. Враховуючи викладене, просила поновити строк для подання скарги до суду та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. зняти арешт з її вищевказаного рахунку.

Заявниця та приватний виконавець в судове засідання не з`явились, про розгляд скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця , які належним чином повідомлені про дату, час і місця розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. а ч.1 та ч.2 ст. 449 ЦПК України скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 зверталася для вирішення питання про скасування арешту зі свого банківського рахунку до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі № 520/26531/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. про зобов`язання зняти арешт з рахунку, призначеного для виплати пенсії, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , з роз`ясненням, що даний спір підлягає вирішенню відповідним судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства, що підтверджено копією ухвали судді(а.с. 14).

Із скаргою яка розглядається, ОСОБА_1 звернулася до Лозівського міськрайсуду одразу після отримання вищевказаної ухвали ХОАС, а саме-14.01.2022, що є поважними причинами пропуску строку на звернення зі скаргою.

Судом встановлено, що заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2021 у справі № 629/2658/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» заборгованість по відсотках з застосуванням процентної ставки 90% річних за договором споживчого кредиту (пенсійний) ПД №44П від 26.01.2012 за жовтень 2015 року (частково) - серпень 2017 року включно в розмірі 4524, 22 грн. та витрати по сплаті судового збору - 2270 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. на підставі виконавчого листа № 629/2658/21, виданого 11.10.2021 Лозівським міськрайонним судом Харківської області, відкрито виконавче провадження № 67332459, що підтверджено копією постанови(а.с. 10).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. від 02.11.2021 у виконавчому провадженні № 67332459 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7942,64 грн., що підтверджено копією постанови(а.с. 10 зв.бік-11).

З копії виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 08.04.2021 по 08.10.2021 на вказаний рахунок надходили лише виплати з Пенсійного фонду, пенсія, у розмірі по 2641,84 грн., щомісячно(а.с.11 зв.бік).

Відповідно до копії довідки відділу обслуговування громадян(сервісного центру) ГУ в Харківській області ПФУ від 16.11.2021 вих. №1025/0210-20,- ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.05.2021 по 31.10.2021 складає: 15851,04 грн.(а.с.12).

Згідно копії довідки УПСЗН Ізюмської РДА від 17.11.2021 № 37 ОСОБА_1 не отримує ніяких видів державних соціальних допомог(а.с.12 зв.бік).

З копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 по 2 квартал 2021-відсутня(а.с.13).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року №905/361/19 зроблений правовий висновок про те, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Частинами 1 та 3 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 756/8861/18.

Матеріали справи не містять доказів того, що на банківському рахунку ОСОБА_1 , окрім пенсійних виплат, є інші кошти.

Суд вважає, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує пенсію, яка є її єдиним джерелом доходу, поставило її у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у боржниці інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять, тому є правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з врахуванням того, що приватний виконавець не прийняв постанову про зняття арешту із рахунку боржниці, та на даний час вона позбавлена можливості будь-яким іншим способом, окрім як звернення до суду з цією скаргою, захистити свої конституційно гарантовані права на отримання пенсійних виплат, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги останньої про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. зняти арешт з її вищевказаного рахунку.

Керуючись ст.ст.259,260, 447-452 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича.

Скаргу -задовольнити.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 , призначеному для виплати пенсії, відкритому АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.А. Мицик