Решение № 103671912, 15.03.2022, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №521/105/21

Провадження по справі № 2/514/56/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2022 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

при секретарі - Георгієвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації), -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю Миц І.В. звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 78429 гривень та судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 02 червня 2018 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000001.410.6823 строком з 03 червня 2018 року по 02 червня 2019 року, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 .

30 грудня 2018 року по автодорозі М-15 Одеса-Рені 13 км + 200 м мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дтп автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного дтп, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340.00 гривень.

Враховуючи наявність договору страхування, страхувальник пошкодженого автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 проведено його огляд, про що складено акт огляду та рахунок-фактуру №GAS-0129 від 06 лютого 2019 року, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту складає 180639 гривень.

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №0008.206.19.01.01 на суму 178429 гривень та на підставі заяви страхувальника здійснено виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №5358 від 20 лютого 2019 року.

Враховуючи, що відповідача ОСОБА_1 визнано винуватцем дтп та його цивільно-правова відповідальність на момент дтп була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу №АО/003087158, позивач звернувся до страхової компанії відповідача ОСОБА_1 із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, ПрАТ «СК «ВУСО» задовольнило заяву позивача частково, а саме на суму 100000 гривень, тобто в межах максимального ліміту страховика, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 28 березня 2019 року.

Оскільки розмір витрат відповідача складає 178429 гривень, а полісом покрито лише частину шкоди в розмірі 100000 гривень, то залишок шкоди в розмірі 78429 гривень підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_1 в порядку ст. 1194 ЦК України.

Вказане вище стало підставою для звернення представника позивача до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Тарутинського районного суду Одеської області відзив на позов,зустрічний позов або заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, так як вважає, що оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», яке в свою чергу на думку ПрАТ «СК «Альфа Страхування», не в повному обсязі виплатило страхове відшкодування, то ПрАТ «СК «Альфа Страхування» може звернутись із позовом саме до ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування зазначеної в позові різниці. Крім того, зазначив, що позивачем надано суду не належний доказ розміру завданої шкоди, а саме надано рахунок-фактуру від 06 лютого №GAS-0129 замість звіту (акту) про оцінку майна. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач, скориставшись своїм процесуальним правом, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що саме відповідач в порядку ст.1194 ЦК України має відшкодувати різницю, яка не відшкодована ПрАТ «СК «ВУСО», оскільки останнє відшкодувало завдану відповідачем шкоду в межах максимального ліміту страховика. Додаткове звернення до ПрАТ «СК «ВУСО» про виплату страхового відшкодування суперечить нормам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу, на який посилається відповідач, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення. Норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та колісних транспортних засобів не встановлює імперативного обв`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності, а отже оцінка може бути здійснена на підставі рахунку сто чи акта виконаних робіт. До того ж, у разі, якщо відповідач не згоден з розміром завданої ним шкоди, він має право подати суду клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи для підтвердження або спростування розміру завданої шкоди. З урахуванням наведеного, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому знов таки зазначив, що оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», яке в свою чергу на думку ПрАТ «СК «Альфа Страхування», не в повному обсязі виплатило страхове відшкодування, то ПрАТ «СК «Альфа Страхування» може звернутись із позовом саме до ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування зазначеної в позові різниці. Також зазначив, що до позовної заяви позивачем не додано акту виконаних робіт.Крім того, повторно посилався на те, що позивачем надано суду не належний доказ розміру завданої шкоди, а саме надано рахунок-фактуру від 06 лютого №GAS-0129 замість звіту (акту) про оцінку майна. Просив у задоволені позову відмовити.

Представник позивача - Миц І.В.в судове засідання не з`явилась, на розгляд суду від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність, на вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у запереченнях на відповідь на відзивзазначив, що не заперечує щодо розгляду справи у його відсутність.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Судом встановлено, що 30 грудня 2018 року по автодорозі М-15 Одеса-Рені 13 км + 200 м мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказані обставини встановлені постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 рокуза наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного дтп, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП та яка набрала законної сили19 лютого 2019 року (а.с.9).

Згідно положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року з подальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, що її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина даної особи.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що самепорушення відповідачем ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, тобто вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача.

02 червня 2018 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000001.410.6823 строком з 03 червня 2018 року по 02 червня 2019 року, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто дія договору розповсюджується на дорожньо-транспортну пригоду що сталася 30 грудня 2019 року (а.с. 5).

За умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

Водій ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 , 03 січня 2019 року повідомилаПрАТ «СК «Альфа Страхування`про дорожньо-транспортну пригоду, про що свідчить її заява (а.с. 10-11).

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 проведено його огляд, про що складено акт огляду колісного транспортного засобу від 08 січня 2019 року (а.с. 13) та рахунок-фактуру №GAS-0129 від 06 лютого 2019 року (а.с.14-15), відповідно до яких вартість відновлювального ремонту складає 180639 гривень.

Відповідно до Акту виконаних робіт №GAS-0129 від 01 квітня 2019 року сума коштів на відновлювальний ремонт автомобіля марки «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_1 дорівнює 178429 гривень (а.с. 49).

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №0008.206.19.01.01 на суму 178429 гривень(а.с. 16) та на підставі заяви страхувальника здійснено виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №5358 від 20 лютого 2019 року (а.с. 17).

Враховуючи, що відповідача ОСОБА_1 визнано винуватцем дтп та його цивільно-правова відповідальність на момент дтп була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу №АО/003087158 (а.с.18), позивач звернувся до страхової компанії відповідача ОСОБА_1 із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, ПрАТ «СК «ВУСО» задовольнило заяву позивача частково, а саме на суму 100000 гривень, тобто в межах максимального ліміту страховика, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 28 березня 2019 року (а.с. 19).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як закріплено в ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З наданих позивачем документів вбачається, що ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №0008.206.19.01.01 на суму 178429 гривень та на підставі заяви страхувальника здійснено виплату страхового відшкодування в зазначеному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №5358 від 20 лютого 2019 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідачаОСОБА_1 на момент дтп була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу №АО/003087158, яким встановлено страховий ліміт за шкоду майну в розмірі 100000 гривень та в межах якого і було здійснено виплату страхового відшкодування.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого відповідачем ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то саме з відповідача ОСОБА_1 , як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, яка складає 78429 гривень.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру завданої шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збираннядоказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крімвипадків, встановленихцим Кодексом. Суд має право збиратидокази, щостосуються предмета спору, з власноїініціативилише у випадках, коли ценеобхідно для захистумалолітніхчинеповнолітніхосібабоосіб, яківизнані судом недієздатнимичидієздатністьякихобмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.5 п. 3,4 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Сторона відповідача не погоджуючись з розміром шкоди не заявляла клопотань про призначення експертизи у справі, тобто визначений розмір відновлювальної вартості автомобіля не спростовано, а тому немає підстав для не врахування письмових доказів позивача при ухваленні рішення у справі.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Відповідно до ст.81 ч.1, ч. 6 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 36 від 13 жовтня 2020 року (а.с.4).

Тож, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,264,265,268,272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації)-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженняна користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (код ЄДРПОУ 30968986; 01011, м. Київ, вулиця Рибальська, 22; НОМЕР_3 у Дарницькому відділені №51 АБ «Укргазбанк» код банку 320478) матеріальну шкоду в порядку регресу (суброгації) в розмірі 78429 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривеньта суму судовогозбору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева