Постановление суда № 103666876, 11.03.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1627/22

1-і/214/6/22

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - Ковтун Н.Г.,

суддів - Ткаченко А.В., Прасолова В.М..,

за участю:

секретаря - Фартушної Є.К.,

прокурора - Саніна О.П.

захисника Митрошина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні ( в режимі відеоконференції) в м.Кривому Розі клопотання заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури Саніна Олександра Павловича про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебували матеріали кримінального провадження за №120182230000000079 від 04.03.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України.

Відповідно до Розпорядження Голови Верховного суду від 06.03.2022 №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» у зв`язку із неможливістю Херсонським міським судом Херсонської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінену територіальну підсудність справ на Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

На підставі чого, 09 березня 2022 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури Саніна Олександра Павловича про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні прокурор Санін О.П. підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів, та просив суд його задовольнити..

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 є те, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки усі докази судом не дослідженно.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного як з посяганням на право власності особи, так і із заподіяннм тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, за яке передбачено відповідальність строком від 10 до 15 років позбавлення волі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення злочинів пов`язаних із заволодінням чужим майном, офіційно не працевлаштованим не був, що створює ризик пошуку додаткових джерел доходу, не виключено і шляхом вчинення протиправних дій. Крім того притягувався до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, протиправні дії інкриміновані обвинуваченому вчинено під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком; відсутність беззаперечних відомостей про міцні соціальні зв`язки та офіційне працевлаштування, що слугувало б запобіжником до вчинення інших протиправних дій, також прокурор зазначає, що враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Ухвалою суду обвинуваченого ОСОБА_1 тимчасово видалено на час розгляду клопотання прокурора, а саме на одне судове засідання 11.03.2022 року.

Захисник Митрошин С.В. заперечував проти клопотання прокурора та просив суд застосувати більш м`який запобіжний захід, такий як домашній арешт.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення злочинів пов`язаних із заволодінням чужим майном, офіційно працевлаштованим не був. Крім того притягувався до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, протиправні дії інкриміновані обвинуваченому вчинено під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком; відсутність беззаперечних відомостей про міцні соціальні зв`язки та офіційне працевлаштування, що слугувало б запобіжником до вчинення інших протиправних дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , можливість незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що на думку суду, є підставою для продовження останьому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 суд на теперішній час не встановив.

Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350, 372 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 09 травня 2022 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику ДУ «Північна виправна колонія № 90 ».

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 12 березня 2022 року о 09-15 годині.

Головуючий суддя Ковтун Н.Г.

Судді Прасолов В.М.

Ткаченко А.В.