Постановление суда № 103663879, 11.03.2022, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/38/22

У Х В А Л А

11 березня 2022 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - Васяновича Г.М., за участю секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Старишка В.В., захисників Гагуна А.А., Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

07 березня 2022 року прокурор подав до суду клопотання про продовження дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

Також прокурор зазначив, що злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , були вчинені цими особами як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодження майна потерпілих та їх близьких родичів, що перебуває у їхньому віданні.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо кожного з обвинувачених, з урахуванням їх особистих даних, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися як на території України, так і за її межами; впливати на потерпілих, які ще не допитані судом та оскільки докази не досліджені, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вони обвинувачуються.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у них підстав та просив їх задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного із обвинувачених законними і обґрунтованими.

Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат Дверницький В.Г. у поданій до суду заяві просив суд клопотання прокурора задовольнити, та провести судовий розгляд за його відсутності та відсутності потерпілого.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожний окремо, звернулися до суду із клопотаннями, у яких просили змінити обраний щодо них запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, та провести судовий розгляд клопотань прокурора без їх участі.

Захисник обвинувачених - адвокат Гагун А.А. у поданому до суду клопотанні зазначив, що ризики, наведені у клопотанні прокурора, на теперішній час відсутні, та просив змінити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному окремо, запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якій просив провести судовий розгляд клопотань прокурора за його відсутності. Своєї позиції по суті клопотання не висловив.

Захисник Остапенко С.Ю. проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, та просила змінити обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід на альтернативний - у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, та документи, надані під час розгляду зазначених клопотань, суд доходить наступного.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як:

- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

14 квітня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були затримані на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 і 17 квітня 2021 року - під час досудового розслідування, щодо цих осіб, кожного окремо, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, 08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_4 , який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, також був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюються зазначені особи.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , кожного окремо, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , кожного окремо, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому був продовжений судом по 27 березня 2022 року.

Також, із положень ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_1 , хоча й має постійне місце мешкання, родину та роботу, однак раніше неодноразово судимий, при цьому обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна, а також у вчиненні цих же злочинів за попередньою змовою групою осіб та у складі організованої групи, організатором якої він є.

ОСОБА_2 має постійне місце мешкання, працевлаштований, однак не має родини, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливого тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб так і у складі організованої групи, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які мають постійні місця проживання, однак не мають міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили їх належну процесуальну поведінку, стабільних джерел доходу, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у складі організованої групи, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - повторно.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - повторно.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо кожного із обвинувачених.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину; на цей час як потерпілі, так і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, проаналізувавши наявні дані, що характеризують кожного із обвинувачених, їх соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що зазначені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , злочинної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень; ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою і були підставами для обрання саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження раніше обраного щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинувачених інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які їх характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилаються обвинувачені та їх захисники і які викладені вище у позиціях цих осіб, у даному конкретному випадку не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченими не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя та недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, в разі обрання щодо них більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи кожного з обвинувачених, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченим розмір застави.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, їх захисника, а також захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання задоволенню не підлягають.

Також суд виходить із того, що відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ» «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи те, що на території України встановлено карантин, запроваджено воєнний стан, ведуться запеклі бойові дії, суддя Босняк М.М. на даний час перебуває у відпустці та не може брати участь в розгляді провадження, а суддя Росоха А.В. перебуватиме у відпустці з 21 березня по 01 квітня поточного року, до закінчення строку дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неможливо розглянути зазначені клопотання прокурора визначеним колегіальним складом суду, вони підлягають розгляду головуючим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 194, 331, 369, п. 20-5 Перехідних положень КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 09 травня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 09 травня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 09 травня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 09 травня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, їх захисника - адвоката Гагуна А.А. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, щодо кожного з обвинувачених, а також захисника Остапенко С.Ю. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Суддя:Г. М. Васянович