Постановление суда № 103648151, 17.01.2022, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/50/22

Провадження № 2-з/376/3/2022

У х в а л а

"17" січня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області заяву представника позивача АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за Заявою-Договором про відкриття поточного рахунку на надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-96905306 від 14.07.2021 року, -

В с т а н о в и в :

До Сквирського районного суду з позовною заявою звернулося АТ «Райффайзен Банк», просить суд достроково стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» достроково заборгованість у сумі 220 191 грн. 32 коп., яка складається з заборгованості за Заявою-Договором про відкриття поточного рахунку на надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-96905306 від 14.07.2021 року у розмірі 165 730,18 грн.

Представник позивача АТ «Райффайзен Банк» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме:

Квартира, реєстраційний номер нерухомого майна - 141016532240, Дата реєстрації: 24.08.2013 року, загальна площа (кв. м): 77,2, Житлова площа: 49,6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності - 2240101. Дата державної реєстрації право власності - 24.08.2013р., Форма власності - приватна, Вид спільної власності - спільна часткова, Розмір частки у праві спільної власності - ј - шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що в провадженні Сквирського районного суду перебуває вищевказана цивільна справа.

14.07.2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку на надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-96905306 від 14.07.2021 року за яким кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 148 087,71 грн. до 14.07.2027 року. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не здійснював щомісячного погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 22.10.2021 року заборгованість позичальника перед банком складає 165 730,18 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, тому у банку є обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання боржником рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що у її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.150 ЦПК України.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 165 730,18 грн.

У заяві про забезпечення позову позивач не наводить даних про відсутність у відповідача ОСОБА_1 доходів чи рухомого майна, на яке згідно з вимогами законодавства першочергово звертається стягнення в порядку примусового виконання рішення. Звернення стягнення на нерухоме майно передбачено лише у разі відсутності доходу та іншого рухомого майна.

Переконливих доказів ймовірності відчуження майна на користь інших осіб чи здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна, заявником суду не надано, а тому не є обґрунтованими для забезпечення позову та не підтвердженими доказами наявність фактичних обставин, за яких існує ризик відчуження майна.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви, заява про забезпечення позову ґрунтується лише на особистому припущені позивача щодо унеможливлення виконання рішення суду. При цьому, позивачем не подано жодних доказів в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Посилання позивача на невиконання боржником умов кредитного договору, як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, не може бути прийнято до уваги, оскільки беззаперечно не свідчить про невиконання відповідачем рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснення судом, зокрема, з урахуванням співмірності та співвідношенням прав (інтересів), про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Також, заявник просить суд накласти арешт на цілу квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і вказує, що відповідачу належить лише ј частина квартири, такою вимогою позивач порушує права інших співвласників квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки заявник вказав майно, яке належить частково ОСОБА_1 , та на яке може бути накладено арешт, але не зазначив його вартість та не надав інформації про майновий стан відповідача, та відсутність цих відомостей унеможливлює вирішення питання щодо забезпечення позову з додержанням принципу співмірності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не обґрунтував необхідності забезпечення позову, не визначив вартість об`єкту нерухомого майна щодо якого ставиться питання про арешт, не довів співмірність заявлених позовних вимог та запропонованого виду забезпечення.

Доводи позивача про те, що накладення арешту на нерухоме майно стане стимулюванням щодо виконання боргових зобов`язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки стимулювання боргових зобов`язань не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, заходи забезпечення позову, які просить вжити представник позивача, не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову та можуть призвести до явно непропорційного втручання у право власності відповідача ОСОБА_1 та порушують права співвласників нерухомого майна.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, ймовірності унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту в разі невжиття таких заходів, адекватності вимог позивача про забезпечення позову, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов до висновку про об`єктивну відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 в межах позовних вимог.

Позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України. Такі наслідки не випливають безпосередньо із суті спору.

За вказаних обставин, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 та заборону його відчуження необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 258,259, 260, 261, 351 - 355 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» -

У х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивача АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за Заявою-Договором про відкриття поточного рахунку на надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-96905306 від 14.07.2021 року - відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя О. М. Коваленко