Постановление суда № 103452483, 21.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3597/22

УХВАЛА

21 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 )

до: Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030, телефон: (048) 733 55 77)

Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (адреса: 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 26622236)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Національний університет «Одеська морська академія» (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030, телефон: (048) 777 57 74)

Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, телефон: (044) 454 44 04)

про: визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Національний університет «Одеська морська академія», Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що позивач у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позивач в поданому адміністративному позові просить:

поновити ОСОБА_1 пропущений ним з поважних причин процесуальний строк для звернення до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

визнати дії Інституту Військово - Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», щодо звільнення офіцера групи охорони державної таємниці та захисту інформації Інституту Військово - Морських сил Національного університету «Одеська морська академія», старшого мічмана ОСОБА_1 , за п.п. «ж» п. 2, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) - протиправними;

наказ начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по особовому складу) № 23-РС від 28 серпня 2020, яким звільнено офіцера групи охорони державної таємниці та захисту інформації Інституту Військово - Морських сил Національного університету «Одеська морська академія», старшого мічмана ОСОБА_1 , за п.п. «ж» п. 2, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) - скасувати;

визнати дії Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (код за ЄДРПОУ 26622236) щодо скасування пункту 7 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 серпня 2020 року № 60-РС про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) старшого мічмана ОСОБА_1 , офіцера групи охорони державної таємниці та захисту інформації Інституту Військово - Морських сил Національного університету «Одеська морська академія» як нереалізований - протиправним;

наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 61-РС від 25.08.2020, яким скасовано пункт 7 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 серпня 2020 року № 60-РС про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) старшого мічмана ОСОБА_1 , офіцера групи охорони державної таємниці та захисту інформації інституту Військово-Морських сил Національного університету «Одеська морська академія» як нереалізований - скасувати;

визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26614030) щодо включення до наказу начальника Інституту Військово - Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) № 170 від 01.09.2020 пункту 3 - протиправними;

пункт 3 наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) № 170 від 01.09.2020 - скасувати;

поновити старшого мічмана ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника, податків НОМЕР_1 ) на посаді офіцера групи охорони державної таємниці та захисту інформації Інституту Військово-Морських сил Національного університету «Одеська морська академія» з 28.08.2020 року;

стягнути з Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26614030) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 року по день поновлення мене на займаній посаді;

зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26614030), Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (код за ЄДРПОУ 26622236) на підставі ст. 382 КАС України подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення;

стягнути з Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26614036), Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (код за ЄДРПОУ 26622236) солідарно на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, днем виникнення підстав для звернення до суду є 14.09.2020 року, 29.09.2020 року, 02.10.2020 року.

Адміністративний позов зареєстрований 15.02.2022 року за вхід. № 3578/22.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із заявленими вимогами та суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Щодо доводів про ознайомлення з оскаржуваними наказами тільки 04 лютого 2022 року.

Позивач вказує, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/9715/20, матеріали якої містять копії наказу Командувача ВМС ЗСУ № 61-РС від 25 серпня 2020 року (по стройовій частині), наказ начальника Інституту ВМС НУ «ОМА» № 23-РС від 28 серпня 2020 року (по стройовій частині) та наказ начальника Інституту ВМС НУ «ОМА» (по стройовій частині) № 170 від 01.09.2020 та деякі інші документи.

04 лютого 2022 року представник ознайомився з матеріалами вищевказаної справи про що свідчить відповідна розписка, та надав мені копії вищевказаних документів, після ознайомлення з якими та деякими іншими документами виникли інші підстави для оскарження звільнення, та виникли нові обставини про порушення моїх трудових прав.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Суд критично ставиться до вказаних доводів, оскільки:

По перше, наказ Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» від 28.08.2020 року за №23 - РС; Наказ Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.08.2020 року за №60-РС;наказ Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 25.08.2020 року за № 61-РС були предметом розгляду у справі №420/9715/20 за позовом ОСОБА_1 за наслідками розгляду якої прийнято рішення про відмову.

Постановою П`ятого апеляційного суду від 21.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишено без змін.

28.07.2021 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання постанови.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.09.2021 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі.

Також позивач та його представник (адвокат Білий В.В.) особисто приймали участь у справі, і не могли не бути обізнані про оскаржувані накази.

Щодо доводів про відсутність нормального матеріального достатку через протиправні дії.

По перше, приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Також, слід враховувати, що майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку позивачем не надані.

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Про існування оскаржуваних дій та наказів позивачу було відомо, як під час розгляду справи № 420/9715/20 в Одеському окружному адміністративному суді, так і за наслідками апеляційного та касаційного оскарження.

Отже, в період часу з 29.09.2020 року по 15.02.2022 року на протязі 1 р. 4 міс. позивач, був обізнаний про порушення його прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Щодо доводів позивача про застосування карантинних обмежень для запобігання ускладненню хвороби (вікові обмеження, зокрема, щодо обов`язку перебування за місцем проживання), яких позивач дотримувалась, окрім часу праці.

Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто, за будь-яких умов, суди, зокрема адміністративні, повинні здійснювати судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, посадових і службових осіб, що є частиною системи національної безпеки України.

Викладене свідчить про наявність у суду обов`язку здійснювати правосуддя навіть в умовах запровадженого карантині, використовуючи систему «Електронний суд» та онлайн сервіс відеозв`язку «Easycon».

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до пункту 10 частини першої статті 152, частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів", наказом ДСА України №196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду".

З огляду на викладене правове обґрунтування, суд під час введених карантинних заходів роботу (прийняття адміністративних позовів, всіма засобами (електронної пошти, Укрпошти, нарочно у скриню суду) не припиняв.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі № 360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду, на вказане позивач може звернутися із вимогою про визнання поважними причин пропуску строку.

При цьому, у поданій заяві позивачем не визначено поважної причини пропуску строку звернення до суду, який складає 1 місяць з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, більш того представником позивача зазначається що, строк встановлений статтею 122 КАС України останнім не порушено.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Зокрема, у п. 570 рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти Росії" Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа "Безруков проти Росії", п. 34).

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії", п. 38).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити:

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З огляду на вказане, суддя приходить до висновку, що представником позивача не усунені недоліки (на які вказано, в ухвалі від 28.04.2021 р. та18.05.2021 р.) щодо наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду у встановленому законом порядку.

Крім того, суддя звертає увагу представника позивача на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.

Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Отже, юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;

2) поведінку заявника;

3) поведінку державних органів;

4) перевантаження судової системи;

5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Позивачем не визначено поважної причини пропуску строку звернення до суду з урахуванням приписів КАС України.

З огляду на викладене суддя не приймає визначені заявником доводи щодо пропуску строку звернення до суду із позовом.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В свою чергу суд звертає увагу позивача на обов`язок визначений приписами ч. 6 ст. 161 КАС України, а саме:

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вказаний адміністративний позов, слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Національний університет «Одеська морська академія», Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.