Решение № 103418062, 02.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23986/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 10.09.21 № 155350009746 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача зарахувати до період роботи з 26.02.1990 по 01.03.1998 в КЦ «Одескурортснаб» до страхового стажу позивача; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.09.21 № 3014, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що по досягненні 60-річного віку 03.09.21 він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте спірним рішенням відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії за віком. Підставою для відмови слугувало неврахування органом ПФУ до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.02.1990 по 01.03.1998, відомості про який внесені до трудової книжки, так як запис про звільнення не завірений підписом директора та печаткою підприємства. Позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що грубо порушує його соціальні права. Так, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власникам або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів, у зв`язку із чим недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою від 06.12.21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.12.21 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано період з 26.02.1990 по 01.03.1998 в комерційному центрі «Одескурортснаб». Підставою для цього слугувало те, що запис № 19-21 у трудовій книжці позивача про роботу в періоді з 26.02.1990 по 01.03.1998 не засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, у зв`язку із чим такі записи є недійсними і не можуть підтвердити період роботи особи. Отже, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, ГУ ПФУ в Одеській області діяло в межах чинного законодавства.

Відповідь на відзиві від позивача до суду не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 03.09.21 щодо призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 10.09.21 № 155350009746 про відмову позивачу в призначенні пенсії, не погодившись із чим, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страхований стаж ОСОБА_1 за період з 26.02.1990 по 01.03.1998 в комерційному центрі «Одескурортснаб», що зазначений в трудовій книжці № 19-21, не засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. У зв`язку із цим, аналізом наданих позивачем документів встановлено, що загальний страховий стаж становить 20 років 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058- IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З огляду на наявну в матеріалах справи копію трудової книжки № НОМЕР_1 , в останній вчинені наступні записи про роботу ОСОБА_1 в комерційному центрі «Одескурортснаб»:

запис № 18: 26.02.1990 - прийнятий водієм 3-го класу по переведенню з АТП «Одесоблсоветкурорта» (наказ № 6 від 26.02.1999);

запис № 19: 01.11.1990 на підставі розпорядження «Одесаоблсоветкурорта» № 248 від 05.10.1992 ПМТО перейменовано на комерційний центр «Одескурортснаб» (наказ № 115-а від 30.10.1990);

запис № 20: 01.03.1998 звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав скорочення чисельності працівників у зв`язку з реорганізацією комерційного центру «Одескурортснаб» (наказ № 12к від 27.02.1998);

запис № 21: 01.03.1998 звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав скорочення чисельності працівників у зв`язку з реорганізацією комерційного центру «Одескурортснаб» (наказ № 12к від 27.02.1998).

Згідно наказу КЦ «Одескурортснаб» № 86 від 27.02.1998, ОСОБА_1 прийнято на роботу бригадиром ділянки з експлуатації та ремонту КЦ «Одескурортснаб».

Відповідно до наказу № 12-к від 27.02.1998 ОСОБА_1 , водія, звільнено 01.03.1998 у зв`язку з реорганізацією КЦ «Одескурортснаб» (п. 1 ст. 40 КЗпП), з виплатою компенсації згідно ст. 49-3 КЗпП України. Підстава: наказ № 134 від 02.02.1997 АТ «Укрпрофздоровниця» та наказ № 64к від 24.12.1997.

Також наказом КЦ «Одескурортснаб» № 23к від 04.06.1997 ОСОБА_1 , водію, надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.06.1997 по 31.12.1997.

Наказом КЦ «Одескурортснаб» № 24 від 20.05.2000 ОСОБА_1 , бригадира ділянки з експлуатації та ремонту автотехніки, звільнено з 26.06.2000 у зв`язку з реорганізацією.

Згідно листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 30.09.2021 № 228-М-11.1-21, наданого на запит ОСОБА_1 щодо періоду роботи з 26.02.1990 по 01.03.1998 в КЦ «Одескурортснаб», документи даної організації на зберігання до департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради не надходили. Місцезнаходження їх невідомо.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як зазначено судом вище, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періоду роботи позивача з 26.02.1990 по 01.03.1998, та не надав доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи в комерційному центрі «Одескурортснаб» з 26.02.1990 по 01.03.1998, у зв`язку із чим ГУ ПФУ в Одеській області належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу вказаний період роботи позивача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З практики Європейського суду випливає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

На підставі викладеного та за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.09.21 № 155350009746 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 26.02.1990 по 01.03.1998 в КЦ «Одескурортснаб» до страхового стажу позивача.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк