Постановление суда № 103236512, 11.02.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/4729/21

Провадження № 6/127/67/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці подання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко Вікторії Володимирівни про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко В.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Дане подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться зведене виконавче провадження №67692869 з примусового виконання двох виконавчих документів, за якими відкрито виконавчі провадження (№66270726 та №67383647) про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь юридичних осіб. Заявник повідомив, що боржник вимоги не виконує, державним виконавцем вжиті заходи з примусового їх виконання, однак заборгованість не погашена. У зв`язку із викладеним, просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник не з`явився, натомість у поданні просив його розглянути без участі представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться зведене виконавче провадження №67692869, до складу якого входить два виконавчих провадження з примусового виконання виконавчих документів відносно боржника ОСОБА_1 , а саме:

- виконавчого напису нотаріуса, виданого 12.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою М.О., за реєстровим №11954, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у загальному розмірі 113946,10 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження №67683647 від 29.11.2021);

- виконавчого листа №127/4729/21, виданого 15.07.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.03.2019 року у розмірі 169183,23 грн, з яких 190685,62 грн – заборгованість за кредитом, 5497,61 грн – заборгованість за відсотками; а також судового збору у розмірі 2942,73 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження №66270726 від 27.07.2021).

Разом з тим, постановами про відкриття виконавчого провадження №67683647 від 29.11.2021 та №66270726 від 27.07.2021 боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

27.07.2021 та 28.08.2021 у межах виконавчого провадження №66270736 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів, якими накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

29.11.2021 у межах виконавчого провадження №67683647 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухома майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №2723147042 від 28.08.2021 державним виконавцем зареєстровано обтяження у виді арешту рухомого та нерухомого майна на все майно боржника ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника від 27.07.2021 у виконавчому провадженні №66270726.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалася перевірка майнового стану боржника.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит №122403620 від 11.11.2021 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, дані про зареєстровані транспортні засоби за боржником ОСОБА_1 відсутні.

Відповіддю Державної фіскальної служби України на запит №122403614 від 11.11.2021 щодо відкритих боржником рахунків повідомлено перелік рахунків, які відкрито боржником у ряді фінансових установ.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит №109334967 від 27.07.2021 щодо джерел отримання доходів боржника, боржник ОСОБА_1 отримує доходи під податкового агента та є самозайнятою особою.

Як вбачається із відповідей Пенсійного фонду України №1074503952, №1074508276 від 17.08.2021 на запити №111377460, №111377461 від 17.08.2021 інформація відносно боржника щодо отримання ним пенсії, працевлаштування та місця роботи відсутня.

Як слідує із відповіді Відділу №2 у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №0510-2034/0510.1-21 від 24.12.2021 згідно бази ЄІАС УМС ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 дата видачі 29.11.2017 строк дії до 29.11.2027 орган, що видав 0512 відділ №3 у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 дата видачі 08.04.213 строк дії до 08.04.2023 орган, що видав 0501 УДМС України у Вінницькій області.

У період з 27.07.2021 по 20.12.2021 дані про перетин боржником ОСОБА_1 державного кордону відсутні, що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби України на запит №127639267 від 20.12.2021.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv.Bulgaria»від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає в державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків. Відсутність доходів та часткова перевірка майнового стану боржника не свідчить про умисел останнього в невиконанні рішення суду та інших державних органів.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали подання не містять доказів, щодо здійснення державним виконавцем усіх передбачених та можливих заходів, пов`язаних з виконанням, зокрема повідомлення боржника у встановленом у законом порядку про відкриття виконавчого провадження і здійснення його викликів для надання пояснень, перевірки наявності за боржником нерухомого майна, вжиття заходів щодо розшуку та встановлення фактичного місця проживання боржника.

Тому, за поданої сукупності доказів та за відсутності належних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання обов`язків, не вбачається достатніх підстав для прийняття рішення про тимчасове обмеження в правах, передбачених ст. 33 Конституції України, ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260, 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко Вікторії Володимирівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань – відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна