Решение № 103214708, 03.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 р. справа №520/11901/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Бідонька А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 44223324) про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому безпідставно утримані кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року у вигляді військового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 не донараховані та не виплачені кошти з заробітної плати за період з серпня 2004 року по серпень 2014 року у зв`язку з тим, що відповідачем здійснено утримання у них в якості військового збору без наявності на те правових підстав, оскільки до серпня 2014 року такого виду обов`язкового утримання з заробітної плати не існувало. У зв`язку з чим вважає, що відповідачем безпідставно утримано кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року в якості військового збору, а відтак вони підлягають стягненню з відповідача як безпідставно утримані кошти.

Оскільки в період з 31.01.2022 по 02.02.2022 суддя Бідонько А.В. перебував у щорічній відпустці, тому розгляд справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав відзив, відповідно до якого вказав, що відповідач не є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, а тому немає відношення до спірних правовідносин та не може бути відповідачем по справі. Також відповідач зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не перераховувало коштів позивачу, оскільки є новоствореною юридичною особою.

Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 16.08.2004 року позивача призначено на посаду спеціаліста 1 категорії - юрисконсульта юридичного відділу відповідно наказу по особовому складу № 154 Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 31.05.2019 № 36-3547 та доданого до нього розрахункового листка за травень 2019 року зазначено, що позивачу відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 820/3234/18 нараховано за період з квітня 2006 року заробітну плату на суму 26075,16 грн, з яких утримано 391,13 грн заробітної плати як військовий збір.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 10.10.2019 № 36-4427 та доданого до нього розрахункового листка за жовтень 2019 року зазначено, що позивачу відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі № 520/5991/19 нараховано за період з квітня 2006 року заробітну плату на суму 28271,11 грн, з яких утримано 424,07 грн заробітної плати як військовий збір.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях від 21.07.2020 № 20-02-ПІ-80 та доданого до нього розрахункового листка за червень 2020 року зазначено, що позивачу відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі 520/11618/19 нараховано за період з 2006 року заробітну плату на суму 4474,80 грн, з яких утримано 67,12 грн заробітної плати як військовий збір.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях від 09.11.2020 № 20-02-ПІ-113 та доданого до нього розрахункового листка за листопад 2020 року зазначено, що позивачу відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року по справі № 520/10631/2020 нараховано за період з вересня 2006 року заробітну плату на суму 5153,98 грн, з яких утримано 77,31 грн заробітної плати як військовий збір.

Вважаючи, що відповідач незаконно утримав військовий збір із заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 31 липня 2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 03.03.2014, підрозділ 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено п.161, яким було передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції станом на дату виплати позивачу коштів - 28.04.2016), передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

За змістом п.162.1.1 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.168.1.1 ПК України).

Таким чином, податкові агенти набули обов`язку нараховувати у утримувати військовий збір з доходів фізичних осіб на підставі Закону України від 31 липня 2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», яким підрозділ 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено п.161, починаючи з 03.08.2014.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суду України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп).

З наведеного тлумачення норм ст. 58 Конституції України Конституційним Судом України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання ними (законами, нормативно-правовими актами) чинності та відповідно вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, крім випадку коли такі закони чи інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Що стосується відповідальності юридичних осіб, то закон чи інший нормативно-правовий акт може передбачати відповідальність за діяння, вчинені особою в минулому, тобто мати зворотну дію в часі, однак про це повинно бути вказано безпосередньо в самому законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відтак, загальновизнаним принципом права є те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Виключенням є лише правило, відповідно до якого зворотну дію в часі мають лише ті закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Суд зауважує, що норми Закону України від 31 липня 2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 03.03.2014, не містять положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто зворотної дії в часі вказаний закон не має.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки Закон набрав чинності з 03.08.2014 р., податковий агент не зобов`язаний при нарахуванні доходів утримувати військовий збір на доходи нараховані до 03.08.2014 р, але виплачені після 03.08.2014 р., відповідно у відповідача були відсутні законні підстави для утримання, в даному випадку, військового збору.

Отже, суд зазначає, що позивачу нараховано заробітну плату за період до 03.08.2014 року, та яка виплачена після 03.08.2014 року, з якої утримано військовий збір, що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідно до чинного законодавства у відповідача відсутні законні підстави утримувати військовий збір з вказаної заробітної плати позивача, яка нарахована до 03.08.2014. Так, відповідачем здійснено несвоєчасне нарахування та безпідставне утримання військового збору з заробітної плати позивача, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області не є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях суд зазначає наступне.

Наказом Фонду державного майна України від 12.05.2021 № 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області" виділено зі складу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нову юридичну особу публічного права - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, до якої за розподільчим балансом перейде частина майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Наказом Фонду державного майна України від 13.05.2019 № 796 "Про внесення зміни до назви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях" змінено назву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях. Встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях згідно з розподільчим балансом.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" проведено заходи, пов`язані з реорганізацією регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області: утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Наказом Фонду державного майна України від 13.05.2021 № 783 "Про утворення юридичної особи" утворено нову юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, отже, суд не приймає доводів відповідача, наведених у відзиві.

Таким чином, з метою всебічного і повного захисту порушених майнових прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриманого військового збору за період з серпня 2004 року по серпень 2014 року.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 44223324) стягнення заробітної плати – задовольнити.

Зобов`язати нарахувати та виплатити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриманий військовий збір за період з серпня 2004 року по серпень 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.