Постановление суда № 103209521, 17.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19240/21

У Х В А Л А

12 січня 2022 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Куртій Д.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання позивача про зупинення провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області, викладене в листі №16182-16748/3-02/8-1500/21 від 10.09.2021р. (з додатком розпорядження про перерахунок) про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки № 319 від 05.03.2020р. прокуратури Одеської області, без обмеження її максимального (граничного) розміру, з урахуванням раніше проведених виплат;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області з 13 грудня 2019 року з додержанням вимог рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(П)/2019 в порядку, встановленому зазначеним рішенням, на підставі частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, що була чинною та діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати працюючого на посаді начальника відділу, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017р. № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», на підставі довідки прокуратури Одеської області від 05.03.2020р. № 319, без обмеження її максимального (граничного) розміру з урахуванням раніше проведених виплат;

допустити негайне виконання рішення суду про присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за 1 місяць.

Ухвалою від 18.10.2021 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 30.11.2021р. зупинено провадження у справі № 420/19240/21 до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі №580/5962/20.

04.01.2022р. (вх. 9/22) від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив: поновити провадження у справі; зупинити провадження у справі № 420/19240/21 до розгляду та прийняття рішення Конституційним Судом України за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . При цьому, позивач просив вирішити відповідне клопотання за його участі.

До судового засідання 12.05.2021р. з`явився позивач, відповідач явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою від 12.01.2022 р., яка занесена до протоколу засідання поновлено провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Отже, необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.

Ця підстава виникає тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 р. № 2136-VIII.

Разом з цим, ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховним Судом неодноразово викладався правовий висновок, викладений зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 р. у справі № 826/25204/15, згідно якого зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (аналогічну норму передбачено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Таким чином, рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не вплине на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.

Відповідно до положень, передбачених ч.ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов`язки іншої особи, яка бере участь у справі.

З аналізу зазначених процесуальних норм вбачається, що право на розгляд справи судом протягом розумного строку належить всім учасникам справи.

Судом, серед іншого враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин, суті спору та його значення для сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 236, 237, 243, 256, 295-297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 420/19240/21 до розгляду та прийняття рішення Конституційним Судом України за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.01.2022 р.

Суддя Г.П. Самойлюк