Решение № 103209513, 17.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14839/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови ВП №64813200 від 12.03.2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі – позивачка або ОСОБА_1 ) до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі – відповідач або Чорноморський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), в якому позивачка просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Танової Тетяни Сергіївни про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 16.03.2015 року ВП №46758729 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 89039,81 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом – відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов ВП №64813200 від 12.03.2021 року та №46758729 від 16.03.2015 року - залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

- ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року скасовано в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року;

- справу у відповідній частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду;

- в іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року залишено без змін.

04 січня 2022 року адміністративна справа №420/14839/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду (вхід. №95/22).

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №46758729 від 16.03.2015 року винесена державним виконавцем Колечко Д.М. в порушення вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року №606-ХІV не скріплена гербовою печаткою органу (посадовою особою), який видав виконавчий документ.

Тобто, на переконання позивачки, постанова про стягнення виконавчого збору ВП №46758729 від 16.03.2015 року не відповідає вимогам до виконавчого документу.

Отже, позивачка вважає, що державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Танова Тетяна Сергіївна зобов`язана була повернути та не приймати до виконання постанову про стягнення виконавчого збору ВП №46758729 від 16.03.2015 року (державний виконавць Колечко Д.М.), однак в порушення вищезазначених норм державний виконавець Танова Т.С. відкриває виконавче провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року щодо стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 89039,81 грн.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що позивачкою пропущеного строки оскарження постанови державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Танової Т.С. ВП №64813200 від 12.03.2021 року, оскільки наявними у матеріалах виконавчих проваджень ВП №46758729 та ВП №46758388 документи свідчать про обізнаність позивачки про спірну постанову ще у 2015 році.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/14839/21 за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови ВП №64813200 від 12.03.2021 року та призначено розгляд справи на 13 січня 2022 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року, витребувано з Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. В. Шума, 21, м. Чорноморськ, Одеська область, 68004, код ЄДРПОУ 34944246) належним чином засвідчені копії доказів вручення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року.

13 січня 2022 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом з копіями матеріалів виконавчого провадження ВП №46758729 та ВП №64813200 (вхід. №ЕП/1137/22), а також додаткові пояснення до відзиву (вхід. №ЕП/1136/22) та пояснення по справі (№ЕП/1200/22).

У судове засідання, призначене на 13 січня 2022 року сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Докази належного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Станом на 17 січня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

06.03.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46758729 з виконання виконавчого листа по справі №501/1051/2014-ц; №2/501/10/2014 виданого Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 890 398,13 грн.

16.03.2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №46758729 (т.1 а.с.199).

12.03.2021 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тановою Т.С. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №46758729 (т.1 а.с.198).

12.03.2021 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тановою Т.С. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №64813065, №64813200, №64813394, №64813524 у зведене виконавче провадження №64815730 (т.1 а.с.184).

12.03.2021 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тановою Т.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 на підставі постанови №46758729 виданого 16.03.2015 року відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області (т.1 а.с.181).

Позивачка, не погоджуючись з прийнятою постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

До 5 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 606-XIV), відповідно до частини першої статті 28 якого у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Частиною шостою статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Частиною першою статті 23 Закону № 606-XIV передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 якого відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів – постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У Розділі XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною шостою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у розмінні Закону №1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

З аналізу статей 26, 45 Закону №1404-VIII випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Таким чином, якщо стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення продовжується на загальних підставах, а вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору необхідно перевіряти, зокрема, чи не пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як убачається з вищенаведених обставин справи, постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята до набрання чинності Законом № 1404-VIII.

Водночас Закон № 606-XIV, який був чинний на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, спірні правовідносини врегульовував у інший спосіб.

Так, аналіз статей 28, 43 Закону № 606-XIV дає підстави для висновку, про те, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано. При цьому, Закон № 606-XIV передбачав тотожний визначеному у Законі № 1404-VIII механізм безпосереднього стягнення виконавчого збору: за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження.

Аналогічним за змістом чином, як у Законі № 1404-VIII, Законом № 606-XIV були врегульовані випадки, коли виконавчий збір за наслідками фактичного виконання у повному обсязі рішення суду з тих чи інших причин залишався не стягнутим.

За змістом частини шостої статті 28 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання у повному обсязі рішення суду (пункт 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого виконавчого провадження зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Отже, як Законом № 606-XIV, так і у Законі № 1404-VIII передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Відмінність полягає у тому, що відповідно до Закону № 606-XIV таку постанову державний виконавець виносить одночасно з початком примусового виконання рішення, яким є сплив строку для самостійного його виконання, тоді як відповідно до Закону № 1404-VIII така постанова виноситься після закінчення виконавчого провадження з указаних підстав.

Проте часткова зміна механізму стягнення виконавчого збору не означає, що у ситуації, що розглядається, коли тривалість основного виконавчого провадження перевищувала визначений у законі строк пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору, остання не може бути пред`явлена до виконання через закінчення такого строку.

Позивачка, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, посилається на те, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №46758729 від 16.03.2015 року не містить печатки органу, який видав постанову.

Суд погоджується з даним аргументом позивачки та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови, Закон втратив чинність 05.01.2017 року) від 21.04.1999 року № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються, зокрема:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов`язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов`язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Аналогічні вимоги до виконавчого документа передбачені і статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), якою передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Враховуючи те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, вона має відповідати вимогам, встановленим до виконавчого документа.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Як убачається з копії постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.03.2015 року ВП №46758729 у розмірі 89 039,81 грн., винесеної головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Колечко Д.М., на ній відсутня печатка державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції.

Таким чином, суд вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.03.2015 року ВП №46758729 у розмірі 89 039,81 грн. не відповідає ані вимогам ст. 18 Закону № 606-XIV, ані вимогам ст. 4 Закону №1404-VIII, що має наслідком її повернення без прийняття до виконання.

Крім цього, відповідно до абзаців першого та третього частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року мало бути направлено рекомендованим поштовим відправленням, докази чого мають міститься у матеріалах виконавчого провадження.

Водночас, жодного доказу направлення та отримання позивачкою постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року, яку мало б бути відправлено рекомендованим повідомленням, матеріали виконавчого провадження №64813200 не містять.

При цьому, суд враховує пояснення представника відповідача, які наявні в матеріалах справи (т.2 а.с.39-40), що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року направлена позивачці простою кореспонденцією у зв`язку із недостатністю фінансування сплат послуг поштового зв`язку.

Таким чином, на переконання суду, встановлені обставини свідчать про необізнаність боржника щодо існування виконавчого провадження №64813200 з незалежних від нього причин, що відповідачем не спростовано.

Крім цього, наведене також спростовує твердження відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування постанови ВП №64813200 від 12.03.2021 року.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови відповідача №64813200 від 12.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування постанови ВП №64813200 від 12.03.2021 року та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в сумі 908 грн. 00 коп., що сплачені згідно квитанції №ПН1489 від 13 серпня 2021 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови ВП №64813200 від 12.03.2021 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Танової Тетяни Сергіївни про відкриття виконавчого провадження ВП №64813200 від 12.03.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чорноморський відділ Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. В. Шума, 21, м. Чорноморськ, Одеська область, 68004, код ЄДРПОУ 34944246).

Суддя С.О. Cтефанов