Решение № 10319829, 02.03.2010, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-11/101-2009 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь,

до відповідача – Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь,

про стягнення 451889,66 грн.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Сахно В.Г., представник, дов. № 1 від 04.01.2010 р.

Від відповідача – Рачев Д.К., представник по дов. № 8 від 11.01.2010 р.

Сутьспору:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь, звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь, про стягнення 451889,66 грн. заборгованості, в тому числі 446317,57 грн. основного боргу, 5152,83 грн. пені, 419,26 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не сплачує заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 16.10.2008 р. по 15.12.2008 р., по договору № 141 від 01.11.2006 р., на підставі виставлених позивачем рахунків № 141 від 18.11.2008 р., на суму 231860,84 грн., № 141 від 16.12.2008 р., на суму 214456,73 грн.

Відповідач надав суду відзиви на позов від 27.01.2009 р. № 72, від 26.11.2009 р. № 1432 в яких проти позову заперечував по мотивам, викладеним в них, основні з яких ґрунтуються на тому, що:

-          ДП «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь, не є споживачем по договору від 01.11.2006 р., а виконує доручення водоканалу на реалізацію послуг по водопостачанню та водовідведенню кінцевим споживачам – населенню та іншим суб`єктам ведення господарства селища ГРЕС, які приєднанні до мереж. Таким чином договір № 141 від 01.11.2006 р. не є договором купівлі продажу а є договором комісії;

-          вартість послуг по договору № 141 від 01.11.2006 р. не була узгоджена між сторонами;

-          тариф, для надання послуг КРП ВПВКГ м. Сімферополя визнаний судом незаконним.

26.01.2010 р. відповідачем до суду направлено клопотання № 45 від 26.01.2010 р., в якому відповідач просив зменшити розмір пені на 50 %.

Розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялась у порядку ст. 77, 79 ГПК України, у зв’язку з неявкою представників сторін та для надання сторонами додаткових документів і доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

Згідно Статуту від 30.05.2007 р. Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства», м. Сімферополь.

Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно –каналізаційного господарства та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь, був укладений договір № 141 від 01.11.2006 р. на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію (арк. спр. 16-21).

Відповідно до п.2.2 вказаного договору, водоканал зобов’язувався забезпечити абонента (відповідача) питною водою (ДСТУ 2874-82) за наявності води в джерелах та проводити водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов`язання споживати вказані в зазначеному пункті послуги у кількості не більш встановленого ліміту, а для організацій, які фінансуються із бюджету всіх рівнів (надалі бюджетні організації), на суму не більш суми, визначеної кошторисом на утримання «Абонента» в частині оплати послуг по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно п.3.2 договору розрахунки тарифів за послуги що надаються «Абоненту» «Водоканалом» по водозабезпеченню та водовідведенню вказуються у додатку, який є невід`ємною частинною цього договору (додаток № 1).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за воду проводяться згідно тарифам у розмірі за 1 куб.м. відпущеної води і за 1 куб.м. відведених стоків, які на дату укладення цього договору складають для населення (господарські потреби): вода – 0,25 грн., стоки – 0,0583 грн.; інші споживачі: вода - 8,30 грн., стоки – 1,85 грн.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено що оплата проводиться відповідачем шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий розрахунок «Водоканалу» у розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за попередній місяць. Авансовий платіж вноситься «Абонентом» до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводиться в продовж 3 банківських днів з моменту отримання «Абонентом» виставленого «Водоканалом» рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавались послуги по наступному договору.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання позивач виставив рахунки № 141 від 18.11.2008 р., на суму 231860,84 грн., № 141 від 16.12.2008 р., на суму 214456,73 грн., які виставлялись згідно актів про об`єми спожитої води та водовідведення від 18.11.2008 р. та від 16.12.2008 р.

Загальна сума заборгованості по рахункам № 141 від 18.11.2008 р. та № 141 від 16.12.2008 р. склала 446317,57 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відносно доводів відповідача, викладених у відзиві № 72 від 27.01.2009 р. згідно якими він вважає, що договір на водопостачання та водовідведення № 141 від 01.11.2006 р. є договором про надання послуг населенню, а також що цей договір є змішаним та є договором комісії, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів (угод) від свого імені, але за рахунок комітента.

В договорі № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію не міститься жодної умови відносно того, що КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» дає ДП «КГС» будь-яке доручення на укладення яких-то правочинів (угод) з третіми особами за рахунок КРП «ВПВКГ м. Сімферополя». Отже відсутні істотні умови договору комісії, передбачені законом. Навпаки, предмет вказаного договору на водопостачання та водовідведення (п. 2.2), як зазначено вище, передбачає, що одна сторона - КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» («Водоканал») приймає на себе зобов'язання забезпечувати другу сторону - ДП «КГС» («Абонента») питною холодною водою і проводити водовідведення, а відповідач (абонент) приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Отже вищезазначений договір на водопостачання та водовідведення не є договором комісії, згідно ст. 1011 ЦК України, а є договором на надання послуг водопостачання та водовідведення згідно ст. 901 ЦК України, оскільки послуга з відчищення, транспортування води по мережам позивача до мереж відповідача, а також приймання стоків до каналізаційних мереж позивача споживається в процесі їх надання.

Щодо зауваження відповідача про неузгодження між сторонами вартості послуг по договору № 141 від 01.11.2006 р., слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків.

Згідно з п. 3.3 договору зміна тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення проводиться згідно з пунктом 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжилкомгомпа України від 01.07.1994 р. № 65 (надалі - Правила).

В свою чергу, відповідно до п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Отже, розмір тарифів, термін їх введення не повинен погоджуватися з відповідачем на підставі п. 1.10 Правил.

Зазначена позиція викладена в рішенні Господарського суду АР Крим від 29.5-10.6.2008 року та у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 року по аналогічний справі № 2-2/4215-2008 між тими самими сторонами. Вказані судові рішення залишені без змін постановою Вищого господарського суду від 17.11.2008 року.

Заперечення відповідача проти позову на тій підставі, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 року по справі № 2-а-61/09/0107 скасовано рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 24.01.2008 року № 20 "Про узгодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення", яким КРП "ВП ВКГ м. Сімферополя" узгоджені тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, що введені в дію з 01.03.2008 року - не можуть бути прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 р. у справі № 2-а-61/09 (№ 2-а-61/09/0107), на яку посилається відповідач, була переглянута за нововиявленими обставинами та скасована постановою від 21.12.2009 р.

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 24.01.2008 року № 20 було діючим на час споживання ДП "КГС" послуг КРП "ВП ВКГ м. Сімферополя" та застосовується до правовідносин між сторонами щодо встановлення вартості наданих послуг.

Враховуючи вищенаведене заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 451889,66 грн. основного боргу підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг на водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 11.1.1 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, становить 5152,83 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5 152,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України допускається можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником.

Враховуючи те, що сума заборгованості за цим спором в сумі 446317,57 грн. взагалі не погашалася, а також те, що позивач не заявляв до стягнення інфляційні збитки на суму заборгованості, які за спірний період значно перевищують суму пені, суд не вбачає підстав вважати пеню в сумі 5 152, 83 грн. надмірно високою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовна вимога про стягнення 3 % річних в сумі 419,26 грн. за період з 01.12.2008 р. по 22.12.2008 р. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 03.03.2010 року.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити.

2). Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», (95000, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, п/р 26003301323131 в КРУ «Промінвестбанк», МФО 324430, ЗКПО 34407249) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 446317,57 грн. основного боргу, 5152,83 грн. пені, 419,26 грн. 3 % річних, 4518,90 грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.