Постановление суда № 103135872, 31.01.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3312/22

Провадження № 2-з/761/360/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., вивчивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» про забезпечення позову до пред`явлення позову, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 року вищевказана заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій вказує себе як позивача, відповідачами: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю « Ваша аптека», третя особа: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус КМНО Ченцова Наталія Аркадіївни, Приватний нотаріус КМНО Ялова Наталія Олександрівна, Головня, вказує, що позовна заява буде подано про визнання вищезазначених правочинів (Договору дарування та іпотеки) недійсними.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення , а саме:

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вказаній заяві просить забезпечити зазначений в майбутньому позов шляхом накладення арешту на: нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2306386880000), власник ОСОБА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкту.

Заява мотивована тим, що у вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «КПМК-2»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Київська пересувна механізована колона-2», звернулося до суду з позовом до, ТОВ «Екобуд», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. ПрАТ «КПМК-2» просило суд визнати право власності за товариством на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м. та витребувати це майно у гр. ОСОБА_2 на свою користь. За наслідками розгляду цієї Позовної заяви, Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року в справі № 761/35478/18-ц позовні вимоги ПрАТ «КПМК-2» було задоволено в повному обсязі.

Так, позивачем зазначено, що Постановою Верховного суду від 08 грудня 2021 року вирішено залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо витребування майна на користь ТОВ «КПМК-2» з чужого незаконного володіння ( ОСОБА_2 ). В частині Позовних вимог щодо визнання права власності за товариством на зазначені нежитлові приміщення Верховним судом було відмовлено. При цьому Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду було зазначено, про відсутність необхідності такого визнання права власності, оскільки «судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від (стягнення з) відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно». В січні 2022 року, з метою виконання зазначеного Рішення суду, ТОВ «КПМК-2» звернулося до державного реєстратора щодо реєстрації за собою права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 узвіз, загальною площею 119,6 кв. м (надалі - нежитлові приміщення). Втім як з`ясувалося зазначене Рішення суду неможливо виконати, оскільки на теперішній час ці нежитлові приміщення вибули з власності ОСОБА_2 . А саме: 05 березня 2021 року були подаровані його дочці: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (договір дарування, серія та номер: 311). Крім того, для того щоб взагалі унеможливити будь-які дії щодо нежитлових приміщень, їх було передано в іпотеку ТОВ «Ваша аптека» (договір іпотеки, серія та номер: 1504, виданий 11.03.2021) та, в зв`язку із чим, накладено заборону на це нерухоме майно. При цьому бенефіціарами ТОВ «Ваша аптека» (ід. код 30952834), а також Особами, що мають право вчиняти будь-які дії від імені цього Товариства в ЄДР значаться: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 . Відсоток частки статутного капіталу: 50% ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 Відсоток частки статутного капіталу: 50%

При цьому, заявник вважає, що є підстави вважати, що нежитлові приміщення, може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Також, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В статті 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , звертаючись до суду з даною заявою, обґрунтовував її тим, що у вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «КПМК-2»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Київська пересувна механізована колона-2», звернулося до суду з позовом до, ТОВ «Екобуд», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. ПрАТ «КПМК-2» просило суд визнати право власності за товариством на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 узвіз, загальною площею 119,6 кв. м. та витребувати це майно у гр. ОСОБА_2 на свою користь. За наслідками розгляду цієї Позовної заяви, Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року в справі № 761/35478/18-ц позовні вимоги ПрАТ «КПМК-2» було задоволено в повному обсязі, проте рішення виконати рішення суду не можливо, оскільки нерухоме майно передано у власність іншим особам.

Однак, заявником не долучено до матеріалів заяви копію рішення від 11.09.2019 року в справі № 761/35478/18-ц із відміткою про набрання законної сили, на яке здійснюється посилання у тексті заяви, що позбавляє суд можливості перевірити зазначені в заяві обставини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, заявник звертається до суду із заявою про забезпечити зазначений в майбутньому позов шляхом накладення арешту на: нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2306386880000), власник ОСОБА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкту.

Крім того, заява про забезпечення позову не місить доказі (відомостей), що вчиняються дії з відчуження нерухомого майна, про яке зазначено в заяві, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2306386880000), власник ОСОБА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкту

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що заходи забезпечення позову застосовуються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що їх невжиття може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, чого, в даному випадку, встановлено не було, оскільки запропонований позивачем вид забезпечення позову, не відповідає змісту позовних вимог з огляду на предмет і підстави позову, а тому суд прийшов до висновку, що заявлений вид забезпечення не є співмірним із зазначеними позовними вимогами. Крім цього, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та потягне за собою порушення майнових прав позивача, а тому заява про забезпечення позову про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин, суддя прийшов до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: